Постанова № 70795040, 05.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 924/669/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

скаржника ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - ОСОБА_1, представник (довіреність №14/72 від 05.06.2015р.)

боржника - не з'явився

арбітражного керуючого - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.10.17 р. за заявою ПАТ НАК "Нафтогаз України" про визнання грошових вимог у справі №924/669/17 (суддя Крамар С.І.)

за заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторг Україна"

про порушення справи про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017р., з-поміж іншого, заяву Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторг Україна" в сумі 22504430,55 грн. задоволено частково.

Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газторг Україна" в сумі 14 062 141, 94грн. - з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, та в сумі 3200,00грн. - з віднесенням їх до першої черги задоволення вимог кредиторів.

У затвердженні поданого розпорядником майна 13.10.2017р. реєстру вимог кредиторів у справі №924/669/17 про банкрутство ТОВ "Газторг Україна" відмовлено.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у визнанні інфляційних втрат у розмірі 8442288,61 грн. та прийняти нове, яким заяву Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з грошовими вимогами до боржника задоволити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з неповним з’ясуванням всіх обставин справи, які мають значення для справи, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що скаржником відповідно до листа Верховного Суду України №62-97-р від 03.04.1997р. при здійсненні розрахунку інфляційних втрат використано методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного періоду використовується сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця ("інфляція на інфляцію"). Розрахунок місцевого господарського суду інфляційних втрат у даній справі суперечить листу Верховного Суду України №62-97-р від 03.04.1997р.

У судовому засіданні представник скаржника ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав наведених у ній.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство не забезпечили явку представників у судове засідання. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у даній справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.01.2014р. між кредитором (заявником) та боржником був укладений договір № 173/14-ПР(Т) купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

На виконання п. 1.1, 2.1 договору заявником було передано боржнику природний газ протягом січня - лютого 2014 року на загальну суму 208 584 723,60грн., який ТОВ "Газторг України" був прийнятий.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником умов договору № 173/14-ПР(Т) купівлі-продажу природного газу:

- рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2014р. у справі №910/7042/14 стягнуто з боржника на користь заявника - 43 293 523,60 грн основного боргу, 487 780,38 грн пені, 112 564,70 грн 3% річних, 1 325 938,32 грн інфляційних втрат та 62 063,81 грн. витрат по сплаті судового збору;

- рішенням господарського суду Хмельницької області від 01.07.2015р. у справі №924/682/15 стягнуто - 39 056 143,32 грн, з яких: 4 047 530,60 грн - пені; 1 560 065,93 грн - 3% річних; 29 924 920,14 грн - інфляційних втрат; 3 450 546,65 грн - 7 % штрафу; 73 080,00 грн - витрат по сплаті судового збору.

В зв’язку з неналежним невиконанням умов договору № 173/14-ПР(Т) купівлі-продажу природного газу щодо оплати за поставлений газ, а також зазначених судових рішень господарських судів, заявником – ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", нараховано боржнику – ТОВ "Газторг Україна" заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційних втрат за період не охоплений рішеннями суду по справах №910/7042/14 та №924/682/15, що складає 22 504 430,55 грн з яких: 2 744 781,70 грн - 3% річних та 19759648,85 грн - інфляційні втрати.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно п. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Частиною 2 сттатті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2017р. від ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на адресу суду першої інстанції надійшла заява №14/7-1065В від 21.09.2017р. про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 22 504 430, 55 грн., які виникли у зв’язку із неналежним виконанням боржником зобов’язань щодо оплати поставленого природного газу.

Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, рішеннями господарських судів міста Києва та Хмельницької області від 30.07.2014р. у справі №910/7042/14 та від 01.07.2015р. у справі №924/682/15 в результаті невиконання договору №173/14-ПР(Т) від 15.01.2014р. було стягнуто з боржника на користь заявника - 43 293 523,60 грн основного боргу, 487 780,38 грн пені, 112 564,70 грн 3% річних, 1 325 938,32 грн інфляційних втрат, 62 063,81 грн витрат по сплаті судового збору; та 4 047 530,60 грн - пені; 1 560 065,93 грн - 3 % річних; 29 924 920,14 грн - інфляційних втрат; 3 450 546,65 грн - 7 % штрафу; 73 080,00 грн - витрат по сплаті судового збору, відповідно.

Вищевикладені вимоги до боржника було повністю визнано ухвалою суду області від 22.08.2017р. по справі про банкрутство №924/669/17.

З матеріалів справи вбачається, що боржник у повному обсязі не сплатив суму основного боргу за договором № 173/14-ПР(Т) купівлі-продажу природного газу та на виконання рішень судів, та допустив прострочення.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідно до поданого розрахунку заявником нараховано заборгованість в сумі 22504430,55 грн з яких: 2 744 781,70 грн - 3% річних (за період з 17.06.2015р. по 20.07.2015р. в сумі 120984,64 грн; за період з 21.07.2015р. по 31.12.2015р. в сумі 564701,74 грн; за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. в сумі 1256805,66 грн; за період з 01.01.2017р. по 21.08.2015р. в сумі 802289,66 грн) та 19 759 648,85 грн - інфляційних втрат за період з травня 2015 року по липень 2017року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997р. №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що він містить помилки, а саме заявником проведено нарахування інфляційних на суму боргу з врахуванням попередньо вже нарахованих та визнаних судом інфляційних втрат.

Перерахувавши розмір інфляційних втрат за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", колегія суддів зазначає, що сукупний індекс інфляції за період з травня 2015 року по липень 2017 року становить 1,270. А тому інфляційні втрати на суму боргу 41893523,60 грн становлять 11 317 360,24 грн (розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції додається, а.с. 24, т. 3).

Враховуючи наведене, у решті визнання грошових вимог, а саме 8 442 288,61 грн інфляційних втрат, слід відмовити.

Перевіривши поданий кредитором ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" розрахунок 3% річних в розмірі 2 744 781,70 грн., колегія суддів дійшла висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.

Таким чином, грошові вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підтверджені належними доказами в сумі 14 062 141, 94 грн та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошові вимоги кредитора – ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 14 062 141,94 грн підлягають задоволенню з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, та в сумі 3200,00грн. (судовий збір) - з віднесенням їх до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Крім того, на адресу суду першої інстанцїі 13.10.2017р. розпорядником майна подано суду для затвердження реєстр вимог кредиторів у справі №924/669/17 про банкрутство ТОВ "Газторг Україна" до якого увійшли грошові вимоги ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із врахуванням передбаченої вимогами Закону черговості їх задоволення, а саме: вимоги І черги - 19 200,00 грн; вимоги II черги - кредиторами не заявлялись та в обліку не виявлені; вимоги III черги - кредиторами не заявлялись та в обліку не виявлені; вимоги IV черги - 98 856 587,05 грн; вимоги V черги - кредиторами не заявлялись та в обліку не виявлені; вимоги VI черги - 7 985 857,63 грн. Разом - 106 861 644,68 грн.

Враховуючи ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та у зв’язку з частковим задоволенням вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до боржника, у затвердженні поданого розпорядником майна 13.10.2017р. реєстру вимог кредиторів у справі №924/669/17 про банкрутство ТзОВ "Газторг Україна" судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин не вбачається підстав, визначених ст. 104 ГПК України, для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017р. за заявою ПАТ НАК "Нафтогаз України" про визнання грошових вимог у справі №924/669/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17.10.2017р. у справі №924/669/17 залишити без змін.

2. Справу №924/669/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.