Рішення № 70794980, 01.12.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 року Справа № 923/1028/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Больбот Вероніки Дмитрівни, м. Херсон

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектсервіс», м. Київ

про стягнення упущеної вигоди в сумі 141960,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Капцова Н.В., представник, довіреність від 15.12.2014;

від відповідача - Хмаро А.С., представник, довіреність від 04.03.2015;

від 3-ї особи - не прибув.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (надалі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця Больбот Вероніки Дмитрівни (надалі - відповідач, ФОП Больбот В.Д.), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектсервіс», в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь упущену вигоду у розмірі 141960,91 грн., що були отримані ФОП Больбот В.Д. внаслідок передачі в оренду частини нерухомого майна Банку, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.12.2016 у справі №923/1028/16 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2016 у справі №923/1028/16 та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2017 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 22.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2017, справу № 923/1028/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

За постановою Вищого господарського суду було встановлено, зокрема, таке:

"Переглядаючи справу колегія суддів зауважує, що судами залишено поза увагою правовий статус майна, придбаного ФОП Больбот В.Д. за договором купівлі-продажу від 05.05.2014. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем придбано частку у розмірі 192/1000 нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Водночас, судами не надано належної юридичної оцінки наявній у матеріалах справи інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, арк. 13-17). Так, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано кілька об'єктів нерухомого майна, яким присвоєно різні реєстраційні номери. На частину об'єктів (№835090180000, № 792901180000, №778558780000) зареєстровано право власності з частками 1/1. Щодо об'єкту з №300159180000 зауважено, що об'єкт в процесі виділу частки, і 45/1000 належить ПАТ "Укрсоцбанк", а 192/1000 - ФОП Больбот В.Д. Частку ФОП Больбот В.Д. у розмірі 192/1000 обтяжено арештом за ухвалою суду від 19.12.2014 у справі №755/27660/14-ц на користь ПАТ "Укрсоцбанк".

Відповідно до пункту 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Порядок №1127) рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав (пункт 19 Порядку).....

Таким чином, розглядаючи справу, суди не з'ясували, яким чином набута банком частка у об'єкті нерухомого майна зареєстрованого за №300159180000 у розмірі 192/1000, набута ним за рішенням суду у справі №22-ц/796/1251/2016 трансформувалась у самостійний об'єкт нерухомого майна за №835090180000 із 100% правом власності банку на цей об'єкт. Судами не з'ясовано, чи реєстрував банк право власності на частку в об'єкті нерухомого майна у розмірі 192/1000 чи здійснив виділ цієї частки в натурі та реєстрував право власності на новостворений об'єкт.

В контексті викладеного, судами не перевірялось та не досліджувалось яким чином співвідносяться предмет договору оренди землі, укладений між ФОП Больбот В.Д. та ТОВ "Проектсервіс" із об'єктом права власності, зареєстрованим банком за рішенням суду у справі №22-ц/796/1251/2016.

Враховуючи викладене, висновки апеляційного суду стосовно недоведеності позивачем порушення його майнових прав відповідачем є передчасними, як і відмова у задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи позов у повному обсязі місцевий господарський суд не перевірив розрахунок упущеної, на думку позивача, вигоди, який обґрунтований лише розміром орендної плати, встановленої у Договорі оренди №1 з урахуванням Додаткової угоди №4 від 03.02.2016. Однак, матеріали справи не містять доказів, що банк беззаперечно та саме у такому розмірі отримав би орендну плату за спірні нежитлові приміщення за проміжок часу з 27.01.2016 до 29.07.2016. Натомість, матеріали справи містять копію листа ТОВ "Проектсервіс" №84 від 11.07.2016, у якому Товариство (на лист позивача від 06.07.2016 №12-86/67-13217) повідомляє про зацікавленість в оренді приміщень, які фактично займає з розрахунку 120,00 грн. за 1кв.м Отже, реальний розмір збитків у вигляді упущеної вигоди так і залишився нез'ясованим.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Розпорядженням № 315 від 27.09.2017 керівника апарату суду у зв'язку з передачею справи на новий розгляд справу призначено до повторного автоматичного розподілу. Цим розподілом справу № 923/1028/16 передано до провадження судді Немченко Л.М.

Ухвалою суду від 29.09.2017 справу 923/1028/16 прийнято до провадження суддею Немченко Л.М. та призначено розгляд справи на 20.10.2017. Тричі ухвалами суду від 20.10.2017, від 07.11.2017 та від 20.11.2017 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Строк вирішення спору продовжено до 12.12.2017 ухвалою суду від 20.11.2017 за клопотанням позивача.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов та письмових запереченнях на додаткові пояснення.

Третя особа, належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, витребувані судом документи не надала.

На день розгляду справи ухвали суду від 29.09.2017 та від 20.10.2017, надіслані на адресу 3-ї особи, повернуті до суду підприємством зв'язку без вручення адресату з поштовою відміткою "за закінчення строку зберігання".

Неявка представника 3-ї особи у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Позивач зазначав, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2016 по справі №22-ц/796/1251/2016 було задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до Больбот В.Д. про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення №№ 1, 2 (групи приміщень №5), приміщення №1 (групи приміщень № 5а), приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №11) (в літ."А"), загальною площею 467,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Позивач звернув увагу суду, що незважаючи на те, що право власності на вищезазначені приміщення перейшло до Банку 27.01.2016, відповідач продовжувала безпідставно без укладення жодних договорів та сплати орендної плати використовувати це майно шляхом передачі його в оренду ТОВ «Проектсервіс» та отримувала дохід від цієї діяльності. Дії відповідача порушували права Банку та призвели до упущеної вигоди Банку у розмірі 141960,91 грн. (орендна плата ТОВ «Проектсервіс», сплачена відповідачу), яка і підлягає стягненню з ФОП Больбот В.Д. на користь ПАТ «Укрсоцбанк».

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами ст.ст. 598, 623, 770 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

В ході розгляду справи Банк просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судом встановлено, що 05.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КТІ» (Продавець) та фізичною особою-підприємцем Больбот Веронікою Дмитрівною (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до пунктів 1.1-1.4 якого Продавець продає, а Покупець купує у власність 192/1000 частини нежитлового приміщення №№1,2 (групи приміщень №5), з №1 по №26 (групи приміщень №11) (в літ А) загальною площею 467,2 кв.м., та нежитлове приміщення №10 ІІ поверху (в літ А) загальною площею 4,8 кв.м., що загалом становить 472 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (надалі «Нерухоме майно» або «Об'єкт продажу») і здійснює розрахунки згідно п.2 цього Договору. Відчужуване нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності на підставі: Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 25.02.2014 Кударенко В.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №626. Право власності на нерухоме майно зареєстроване 25.02.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Держреєстратором Кударенко В.М. приватним нотаріусом КМНО, за номером запису про право власності - 4783022, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 300159180000. Загальна площа нерухомого майна становить 472,0кв.м. (том 1 а.с.106-108).

01.04.2015 між фізичною особою-підприємцем Больбот Веронікою Дмитрівною (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектсервіс» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 (надалі - Договір №1), відповідно до умов п.1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, поверх 1 та 2. Площа приміщення складає 295кв.м., а Орендар, в свою чергу, зобов'язується прийняти дане Приміщення на строк та за щомісячну оплату, встановлені даним Договором (том 1 а.с.18-22). В договорі зазначено, що право власності Орендодавця на приміщення підтверджується наступними документами: Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.05.2014, зареєстрований в реєстрі за №1410 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуковським В.А. Орендодавець гарантує, що приміщення є його власністю, вільне від прав і зобов'язань третіх осіб у спорі, під арештом не перебуває, не є предметом застави (іпотеки) та будь-якого іншого обтяження.

Відповідно до п.3.1 Договору №1 договір укладається строком на 1 рік. Строк оренди приміщення становить з дати підписання договору по 01.04.2016 включно.

Сума орендної плати за цим Договором становить 45300 грн. щомісячно.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.01.2016 справа №22-ц/796/1251/2016 (755/27660/14-ц), залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.12.2016, ухвалено (т. 1 а.с.122-130), зокрема: звернути стягнення на предмет іпотеки та визнати за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на нежитлові приміщення №№ 1,2 (групи приміщень № 5), приміщення № 1 (групи приміщень №5а), приміщення з №1 по № 26 (групи приміщень №11) (в літ. «А»), загальною площею 467, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю на час розгляду справи 7 200 000 гривень в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за Договором кредиту №39.29-50\687к від 5.04.2007 року та за Договором кредиту № 39.29-50\916к від 3.09.2007 року від загальної суми заборгованості , яка станом на 20.06.2014 року становить 12 736 587, 82 грн.

03.02.2016 між ФОП Больбот В.Д. та ТОВ «Проектсервіс» було укладено Додаткову угоду №4 до Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.04.2015 (том 1 а.с.133), якою сторони дійшли згоди, зокрема, про таке:

1. Внести зміни до п.1.1 Договору та викласти його у наступній редакції: В порядку та на умовах визначених Договором, сторони дійшли згоди, що Орендар зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, поверх 1 та 2. Площа приміщення складає 154м.кв., а Орендар, в свою чергу, зобов'язується прийняти дане приміщення на строк та за щомісячну оплату встановлені даним Договором.

2. Внести зміни до п.4.1 Договору та викласти його у наступній редакції: Сума орендної плати за цим Договором становить 22160 грн. щомісячно.

16.03.2016 Банк надіслав ФОП Больбот В.Д. лист, в якому з метою врегулювання питання договірних відносин між нею та Банком просив в термін до 23.03.2016 надати пропозиції щодо підписання Договору оренди об'єкта нерухомого майна за вищезазначеною адресою, або у вказаний термін просив повернути ключі від майна уповноваженому представнику Банку. В додатках до листа значиться (проект договору оренди) (том 1 а.с.23).

29.07.2016 Банк надіслав ФОП Больбот В.Д. претензію №12-86/96-13968, в якій зазначив, що ФОП Больбот В.Д. за період з 27.01.2016 (дата реєстрації за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на об'єкт нерухомого майна площею 467,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1) по червень 2016 (останній місяць, за який ТОВ «Проектсервіс» здійснена оплата за користування нежитловим приміщенням) незаконно отримувала кошти за оренду нерухомого майна, чим спричинила Банку збитки у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 105189 грн., які Банк вимагає перерахувати на його поточний рахунок протягом 7 днів з моменту отримання претензії (том 1 а.с.26).

Звертаючись до суду з позовом по даній справі Банк зазначив, що незважаючи на те, що право власності на вищезазначені приміщення перейшло до ПАТ «Укрсоцбанк» 27.01.2016, відповідач продовжувала безпідставно без укладення жодних договорів та сплати орендної плати використовувати це майно шляхом передачі його в оренду ТОВ «Проектсервіс» та отримувала дохід від цієї діяльності. Дії відповідача порушували права Банку та призвели до упущеної вигоди Банку у розмірі 141960,91 грн. (орендна плата ТОВ «Проектсервіс» відповідачу), яка і підлягає стягненню з ФОП Больбот В.Д. на користь ПАТ «Укрсоцбанк». До позовної заяви Банка додано розрахунок упущеної вигоди, який ґрунтується на умовах щодо розміру орендної плати, визначеної договором оренди ФОП Больбот В.Д. від 01.04.2015 №1 з ТОВ «Проектсервіс» (за період з 27.01.2016 по 02.02.2016) та додатковою угодою №4 від 02.02.2016 до договору оренди (за період з 03.02.2016 по 29.07.2016).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування такого способу захисту прав як відшкодування збитків визначається положенням ст.22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст.611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов'язаннях (глава 82 ЦК України «Відшкодування шкоди»), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів підстави для цивільної відповідальності відсутні.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: наявність збитків; причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків; вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Таким чином, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззаперечно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.12.2016 (номер інформаційної довідки - 75976172) власником 192/1000 нежилого приміщення, реєстраційний №300159180000, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є Больбот Вероніка Дмитрівна, форма власності - приватна; номер запису про право власності 5550876; дата, час державної реєстрації - 05.05.2014 17:16:43; державний реєстратор: приватний нотаріус Чуловський В.А., Київський міський нотаріальний округ; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 1410, виданий 05.05.2014, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А.; підстава внесення рішення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12834783 від 05.05.2014, приватний нотаріус Чуловський В.А., Київський міський нотаріальний округ.

Аналогічні відомості містяться в Інформаційних довідках від 28.04.2016, від 23.07.2016.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Виходячи з положення ч.5 ст.12 Закону ці відомості з Державного реєстру прав вважаються достовірними, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

На виконання постанови Вищого господарського суду від 12.09.2017 в межах даного спору господарський суд має встановити яким чином набута банком частка у об'єкті нерухомого майна зареєстрованого за №300159180000 у розмірі 192/1000, набута ним за рішенням суду у справі №22-ц/796/1251/2016 трансформувалась у самостійний об'єкт нерухомого майна за №835090180000 із 100% правом власності банку на цей об'єкт.

В ході нового розгляду така необхідність відпала, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 15.08.2017 №2610/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.05.2014 №12834783, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., та внесено запис про скасування запису про право власності №5550876 за Больбот В.Д.

Матеріалами справи, таким чином, підтверджується, що на дату звернення Банка до суду з позовом Больбот В.Д. була власником 192/1000 часток нерухомого майна, реєстраційний №300159180000, а Банк - власником 45/1000 часток у цьому ж об'єкті.

З урахуванням викладеного, господарський суд констатує, що відомостями Державного реєстру прав наразі підтверджується статус Больбот В.Д. як власника192/1000 часток в об'єкті нерухомого майна, придбаного нею за нотаріально посвідченим договором від 05.05.2014 у ТОВ «Торговий дім «КТІ» за період 05.05.2014 по 15.08.2017

При цьому 45/1000 в об'єкті реєстраційний номер 300159180000 належать Банку на підставі рішення господарського суду м.Києва від 09.10.2014 №910/136/2013, а не рішення апеляційного суду м.Києва від 20.01.2016 №22-ц/796/1251/2016, за яким, за твердженням позивача, він набув право власності саме на те нерухоме майно, що орендується ТОВ «Проектсервіс» за договором з ФОП Больбот В.Д.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди №1 був укладений ФОП Больбот В.Д. з ТОВ «Проектсервіс» 01.04.2015, в той час як право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на спірні приміщення виникло на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2016 з 27.01.2016 (відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 835090180000, розмір частки 1).

Як договір оренди №1 від 01.04.2015 так і Додаткова угода №4 від 03.02.2016 до нього в судовому порядку не оспорювались, доказів доказів вмизнання їх недійсними у судовому порядку немає.

Таким чином, Банк є власником (з часткою 100%) в об'єкті нерухомого майна, реєстраційний номер 835090180000, на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2016р. та частки 45/1000 в об'єкті нерухомого майна, реєстраційний номер 300159180000, що розташовані у АДРЕСА_1, при цьому згідно відомостей з Державного реєстру прав в об'єкті нерухомого майна реєстраційний номер 300159180000 до 15.08.2017 співвласником залишалася Больбот В.Д. з часткою 192/1000.

Станом на день нового розгляду та прийняття нового рішення у справі, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна існує єдиний запис щодо права власності на нежитлові приміщення №№ 1, 2 (групи приміщень № 5), приміщення № 1 (групи приміщень №5а), приміщення з №1 по № 26 (групи приміщень №11) (в літ. «А»), загальною площею 467,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано єдиного власника - ПАТ «Укрсоцбанк».

Суд, надаючи оцінку складовим правопорушення з наявністю яких суд пов'язує настання відповідальності у вигляду стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку прийшов до висновку, що позивач не довів та не обґрунтував, в чому саме полягає протиправна поведінка саме відповідача з огляду того також, що фактичним користувачем (орендарем) спірного майна є третя особа - ТОВ «Проектсервіс», з яким у Банка тривало листування з приводу укладення договору оренди з позивачем як новим власником (т.1 а.с.24, 25).

Здійснюючи розрахунок упущеної, на думку позивача, вигоди (розрахунок упущеної вигоди, яку не отримало ПАТ «Укрсоцбанк», в результаті неправомірних дій ФОП Больбот В.Д. - т.1а.с.27-28) позивач посилається на розмір орендної плати, встановленої у Договорі оренди №1 з урахуванням Додаткової угоди №4 від 03.02.2016.

При цьому, неодержаними доходами є така втрата кредитором очікуваного збільшення (приросту) у майні, яка ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджується можливістю одержання ним грошових сум або інших цінностей, як би зобов'язання було виконано боржником. Тобто, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право було порушено (упущена вигода).

Разом з цим, позивачем не доведено, що він беззаперечно та саме у такому розмірі отримав би орендну плату за спірні нежитлові приміщення за проміжок часу з 27.01.2016 по 29.07.2016, як передбачено умовами договору оренди від 01.04.2015 та додаткової угоди №4 від 03.02.2016.

Під час визначення неодержаних доходів враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування.

Проте в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували можливість реального та неминучого одержання позивачем доходів, у разі передачі майна в оренду або іншого розпорядження майном, а також доказів того, що останній вжив будь-яких заходів для одержання цих доходів.

Суд прийшов до висновку, що переписки з відповідачем для захисту своїх прав було не достатньо, оскільки чинне законодавство передбачає ряд заходів в правовому полі, якими міг скористатися позивач. Як витікає із матеріалів справи, позивач одним із таких заходів скористався та захистив своє право власності, звернувшись зі скаргою до Мінюста України про скасування рішення про держану реєстрацію прав та обтяжень від 05.05.2014 за якою було прийняте Мінюстом України наказ № 2610/5 від 15.08.2017. Однак, зі скаргою позивач звернувся тільки 02.08.2017, в той час як відповідне право власності він зареєстрував 27.01.2016, тобто на день оскарження державної реєстрації права власності відповідача минуло більше ніж 1,5 року. Про наявність іншого власника на приміщення, право власності на які набув позивач, він дізнався, як мінімум, в березні 2016 року, що підтверджується листом зверненням до відповідача від 16.03.2017 за № 12-86/96-4569.

Таким чином, позивачу нічого не завадило оскаржувати права відповідачва на майно після 27.01.2016 та не допускати утворення будь-якиз збитків через невикористання власного майна.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, позивач після реєстрації права власності на майно, що знаходиться у АДРЕСА_1, мав право розпорядитись майном на свій розсуд, про що повідомити наймача. У випадку згоди передати саме цьому наймачу майно на умовах існуючої оренди, він мав право направити ТОВ "Проектсервіс" додаткову угоду про зміну Орендодавця, чого не було зроблено.

В матеріалах справи міститься копія листа ТОВ «Проектсервіс» №84 від 11.07.2016 (том 1 а.с.24) на ім'я заступника голови Правління ПАТ «Укрсоцбанк», в якому Товариство (на лист позивача від 06.07.2016 №12-86/67-13217) повідомляє, що ТОВ «Проектсервіс» зацікавлене в оренді приміщень, які фактично займає, проте запропоновані листом від 06.07.2016 №12-86/67-13217 умови оренди не прийнятні для ТОВ «Проектсервіс». Товариство згодне сплачувати орендну плату за орендовані приміщення з розрахунку 1200 грн. за 1 м.кв. та просить переглянути умови Банку та повідомити про прийняте рішення до 15.07.2016. Однак, в матеріалах справи відсутні докази про вчинення Банком дій свої інтересах щодо використання майна, яке йому належить на праві власності після отримання відповіді від ТОВ "Проектсервіс". Наприклад, направлення вимоги про розірвання договору та вимога про звільнення орендованого приміщення.

Отже, позивач не вжив усіх заходів для одержання доходу від використання власного майна.

Згідно із ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Верховний суд України, у своїй постанові від 09.12.2014 по справі №3-188гс14 вказав, що згідно ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Позивачем не доведено, що сума, заявлена до стягнення - 141960,91грн. - була б реально отримана ПАТ «Укрсоцбанк» у вигляді доходу за передачу в оренду спірних нежитлових приміщень та, відповідно, ці кошти не можуть вважатись упущеною вигодою ПАТ «Укрсоцбанк» у розумінні приписів ст.22 ГПК України.

Суд прийшов до висновку, що чинність договору оренди від 01.04.2015 з додатковою угодою №4 до нього, укладених відповідачем, як попереднім власником майна, із третьою особою, не мають правового значення для вирішення спору по суті, з огляду на приписи частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України, якими унормовано, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки, по-перше позивач не довів , що він мав наміри передати власне майно саме в оренду за такою орендою платою.

По-друге, до прийняття Мінюстом України наказу № 2610/5 від 15.08.2017 про скасування рішення про відповідну державну реєстрацію права власності вересня 2017 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, були дані про відповідача, як власника 192/1000 вищезазначеного нерухомого майна площею 2455,3 кв.м. з реєстраційним номером - 300159180000, що підтверджує Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75125230 від 07.12.2016 на підставі вищезазначеного Договору купівлі - продажу нерухомого майна.

Тобто, згідно вимог Цивільного кодексу України відповідач мав право користуватися (розпоряджатися) відповідним майном до вересня 2017 року. Проте, враховуючи наявність рішення апеляційного суду міста Києва від 20.01.2016 по справі №22-ц/796/1251/2016, згідно якого право власності на відповідне майно фактично перейшло до позивача, відповідач достроково розірвав усі договори оренди відповідного нерухомого майна з третіми особами, у тому числі з ТОВ «Проектсервіс».

При таких обставинах, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено вину відповідача в завданні збитків у вигляді упущеної вигоди та відсутні докази неправомірної поведінки відповідача, що призвели до утворення у позивача збитків, оскільки останній не скористався своїми набутими правами власника на майно та несвоєчасно вчинив заходів їх захисту.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 07.12.2017

Суддя Л.М. Немченко