Рішення № 70794978, 05.12.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р.Справа № 922/3412/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до ТОВ "Сінтрекс", м. Київ про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2107 Харківська міська рада вернулася до Господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтрекс», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 6 150 799,96 грн.

В обґрунтування позову посилається, зокрема на те, що відповідач здійснює фактичне користування земельною ділянкою по вул. Клочківській, 140, у м. Харкові на якій розташовані належні йому нежитлові будівлі, без укладання договору оренди землі, внаслідок чого територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю, а тому відповідач повинен відшкодувати розмір збережених коштів від безпідставно набутого майна за період січня 2016 року по вересень 2017 року, оскільки саме відповідач фактично користується зазначеною земельною ділянкою.

В якості правових підстав вказує на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтю 206 Земельного кодексу, статті 14.1.72, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України.

Присутні в судовому засіданні 05 грудня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просять суд задовольнити позов.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, докази витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.09.2017 № 96170504 право власності: - на нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 173,4 м.кв., літ. «Б-1» загальною площею 385,3 м.кв., літ. «В-1» загальною площею 66,4 м.кв., літ. «Г-1» загальною площею 22,6 м.кв., по вул. Клочківський, 140 у м. Харкові з 24.12.2015 зареєстровано за ТОВ «Сінтрекс» на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2015 № 200; - на нежитлову будівлю літ. «Е-2» загальною площею 1239,4 м.кв., по вул. Клочківський, 140 у м. Харкові з 24.12.2015 зареєстровано за ТОВ «Сінтрекс» на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2015 № 204.

Відповідно до інформаційної довідки від 04.09.2017 № 96170504, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 12.09.2016 № 19-20.08-3-4016/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 02.09.2016 № 6215/0/225-16 речові права Відповідача на земельну ділянку по вул. Клочківський, 140 у м. Харкові не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,9332 га по вул. Клочківський, 140 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

04 вересня 2017 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_2, в присутності інженера-геодезиста ОСОБА_3 та інженера-землевпорядника ОСОБА_4 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 0,9332 га по вул. Клочківський, 140 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-2» загальною площею 173,4 м.кв., літ. «Б-1» загальною площею 385,3 м.кв., літ. «В-1» загальною площею 66,4 м.кв., літ. «Г-1» загальною площею 22,6 м.кв., літ. «Е-2» загальною площею 1239,4 м.кв. (автосалон з майданчиком по продажу автомобілів та станції технічного обслуговування).

За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці розташовано нежитлові будівлі літ. «А-2», літ. «Б-1» ,літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Е-2», право власності на яких з 24 грудня 2015 року зареєстровано за відповідачем.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області від 21.09.2016 № 2485/9/20-30-12-04-30 товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтрекс» задекларовано та сплачено з 01.01.2016 по 30.07.2016 земельного податку за земельну ділянку по вул. Клочківський, 140 у м. Харкові в розмірі 32 251,02 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,9332 га по вул. Клочківський, 140 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 6 150 799,96 грн. за період з 01.01.2016 по 30.09.2017.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловими будівлями, розташованими на земельній ділянці по вул. Клочківський, 140 у м. Харкові. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Матеріали справи свідчать, що відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач у період з 01.01.2016 по 30.09.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Розмір доходу відповідача у період з 01.01.2016 по 30.09.2017 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При визначенні розміру доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, позивачем правомірно враховано, що відповідач обліковується у Головному управлінні ДФС у Харківській області як платник земельного податку, яким за 2016 рік задекларовано та сплачено 32 251,02 грн. земельного податку за земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 140. Тому, сума доходу відповідача обґрунтовано була зменшена позивачем на вказаний розмір внесених платежів за використання землі у вигляді земельного податку.

Отже, за розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 6 150 799,96 грн. за період з 01.01.2016 по 30.09.2017.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Суд також зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вищенаведених положеннях чинного законодавства та підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 09.08.2016 у справі № 922/5212/14, від 12.01.2017 у справі № 922/51/15, а також постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 6 150 799,96 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 92 062,00 грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 1212-1214 Цивільного кодексу, статтею 206 Земельного кодексу України, статтями 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтрекс» (пров. Балтійський, буд. 20, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 36994079) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 6 150 799,96 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 92 062,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_5