Постанова № 70794721, 06.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017 року Справа № 904/4202/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Коротун О.М., представник, довіреність №290817 від 29.08.2017;

від відповідача: Семикіна Л.В., представник, довіреність №34 від 14.06.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4202/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова

інвестиційна компанія "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ", м. Дніпро

про стягнення 1 306 769 грн 27 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 (суддя Манько Г.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що право відповідача не порушено у зв'язку з ненастанням строку повернення кредиту з огляду на укладений сторонами договір від 25.09.2014 про зміни до договору про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013 та визнання Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом (постанова від 18.04.2017 у справі №804/8264/16) дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Оберемка Р.А. щодо визнання нікчемним договору від 25.09.2014 про зміни до договору про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013 та складання повідомлення вих. №1883 від 20.10.2016 - неправомірними.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на наступне:

- суд безпідставно послався на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі №804/8264/16, дія якої зупинена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017, в зв'язку з чим вона не є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі;

- оскаржуване рішення не містить будь-яких доводів, з яких було відхилено докази банку, що є порушенням норм процесуального права:

- правочин є нікчемним в силу п.6 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не потребує визнання його нікчемним в судовому порядку, та процедура виявлення нікчемності правочинів відбулася відповідно до вимог чинного законодавства:

- нікчемний правочин не створює жодних юридичних наслідків, тому суд не повинен приймати до уваги договір від 25.09.2014 про зміни до договору про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013, а позовні вимоги є законними та обґрунтованими і безпідставно не задоволені судом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.) апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4202/17 прийнята до розгляду. Розгляд справи призначений у судовому засіданні на 01.11.2017.

31.10.2017 у зв'язку з перебуванням у відрядженні суддів Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М. на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2017 справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Чимбар Л.О., Іванова О.Г. та прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 01.11.2017.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 набрала законної сили та є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі. Тому, господарський суд правомірно прийняв в якості доказів факти, викладені в цій постанові. Обов'язок по поверненню суми овердрафту у Відповідача не настав, підстави вважати договір від 25.09.2014 про зміни до договору овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013 нікчемним відсутні, зменшення в договорі розміру процентів не є порушенням публічного порядку - це волевиявлення сторін щодо зміни умов кредитування (заперечення на апеляційну скаргу від 31.10.2017).

Від позивача надійшли додаткові пояснення від 01.12.2017, в яких він наполягав на нікчемності правочину, вказував, що встановлені ним відсотки за користування кредитом для відповідача не були встановлені в такій сумі іншим позичальникам банку, та є меншими за облікову ставку НБУ станом на вересень 2014 року, яка становила 16,8% та 16%, що свідчить про надання переваги саме цьому позичальнику.

Відповідач у доповненнях до апеляційної скарги від 05.12.2017 наголосив, що вважає рішення суду законним та таким, що відповідає обставинам справи, оскільки відсотки за користування кредитом 07.03.2015 становлять всього 82,19 грн та були сплачені за рахунок переплати відсотків за ставкою 40%, прострочену заборгованість по відсотках 3825962,99 грн не визнає.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 20.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний Банк" - Банк (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" - позичальник (надалі відповідач) було укладено договір про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О корпоративний (далі Договір) строком дії з моменту підписання та до повного погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій і до повного виконання умов даного договору (п.8.8. договору).

За умовами даного Договору банк надає позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відновлюваного овердрафту для проведення його платежів, у тому числі для погашення процентів за цим договором, понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника, за рахунок кредиту в межах встановленого ліміту овердрафту, при відсутності обов'язкових до оплати позичальником платіжних документів про примусове списання/стягнення, відповідно до чинного законодавства України та вимог нормативно - правових актів Національного банку України про порядок проведення розрахунків (п.1.1 договору).

На момент підписання Договору, Ліміт овердрафту встановлено 15000000,00 грн (п.1.2 Договору). Процентна ставка за користування кредитом встановлена диференційована залежно від строку безперервного користування лімітом та становить:

- до 3-х календарних днів - 20,14%,

- до 8-ми календарних днів - 21,76%,

- до 15-ти календарних днів - 23,03%,

- до 90 днів - 24,19%,

- у випадку необнулення, процентна ставка з 91-го дня безперервного кредитування - 40%,

- у разі виникнення простроченої заборгованості за основним боргом - 40% (п. 1.3. Договору).

У п. 1.5. Договору сторони установили строк овердрафту з 20.09.2013 по 19.09.2014. Залишок заборгованості по овердрафту по поточному рахунку на початок операційного дня, наступного за кінцевим терміном дії ліміту овердрафту, вважається простроченим.

Порядок та строки сплати процентів за користування кредитом встановлені у п.п.3.6.-3.8 договору, зокрема, процента сплачуються щомісячно в останній робочий день поточного місяця шляхом здійснення безготівкового перерахування. Повне погашення процентів проводиться не пізніше дати закінчення терміну користування кредитом.

Також, у п.5.6. договору сторони установили, що за невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п.1.5. цього договору, позичальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми щоденного залишку прострочки по основному боргу. Сплата штрафу не звільняє позичальника від належного виконання зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору 20.09.2013 банк надав позичальнику кредит в сумі 15000000,00 грн, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 у справі №904/5081/16, підтверджується випискою по поточному рахунку клієнта станом на 22.11.2017, меморіальним ордером банку №1272 від 22.09.2014, яким на дату закінчення користування кредитною лінією від'ємний (дебетовий) залишок по поточному рахунку було перенесено на суму заборгованості по кредиту. Отримання та неповернення кредиту в такій сумі не заперечується відповідачем.

Відповідно до Постанови правління Національного банку України №187 від 19.03.2015р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Міський комерційний Банк" та на підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №64 від 20.03.2015 було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Міський комерційний Банк". Строк ліквідації встановлено до 19.03.2018 (Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №356 від 17.03.2016) та відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №202 від 09.11.2015 було змінено уповноважену особу Фонду та призначено Оберемка Р.А. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Міський комерційний Банк".

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо повного та своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, ПАТ "Міський комерційний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Міський комерційний Банк" звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача прострочену заборгованість частково в сумі 756726,98 грн, заборгованість по простроченим процентам за 07.03.2015 - 16438,36 грн, інфляційні збитки за основною заборгованістю за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 - 360000,00 грн, інфляційні збитки за простроченими процентами за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 - 91823,11 грн, 3% річних за основною заборгованістю за період з 20.09.2014 по 31.10.2014 - 51780,82 грн, 0,1% штрафу від суми щоденного залишку боргу за період з 20.09.2014 по 21.09.2014 - 30 000,00 грн, посилаючись на відсутність грошових коштів щодо сплати судового збору для звернення за стягнення всієї суми боргу.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що між ним та банком було укладено договір від 25.09.2014 про зміни до договору про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013, згідно якого сторони змінили умови договору та встановили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 0,2% річних з 01.01.2014 (п.1.3 договору) та ліміт овердрафту з 20 вересня 2013 року по 19 вересня 2019 року (п.1.5 договору).

Отримане від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний Банк" повідомлення №1883 від 20.10.2016 про визнання нікчемним Договору від 25.09.2014 про зміни до договору овердрафту № 1040/980-ЮО/О від 20.09.2013 з підстав, встановлених ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" він оскаржив в порядку адміністративного судочинства.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постановлено: "Дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Оберемка Романа Анатолійовича щодо визнання нікчемним договору від 25 вересня 2014 року про зміни до договору овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20 вересня 2013 року та складання повідомлення вих. №1883 від 20.10.2016 року - визнати неправомірним. Рішення повноважної особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк", у форму повідомлення щодо визнання нікчемним договору від 25 вересня 2014 року про зміни до договору овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20 вересня 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" - визнати неправомірним та скасувати." (постанова від 18 квітня 2017 року у справі №804/8264/16).

З огляду на свої доводи вважає, що строк повернення кредиту не настав та вимоги банку безпідставні.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено судом вище, між сторонами було укладено договір про надання овердрафту, тобто короткострокового кредиту у вигляді відновлюваного овердрафту для проведення його платежів, у тому числі для погашення процентів за цим договором, понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника.

Статтею 1072 Цивільного кодексу України передбачено, що банк проводить розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження і виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. Відповідно до ст. 1069 ЦК, якщо згідно з договором банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому коштів (кредитування рахунку), вважається, що банк надав клієнтові кредит на відповідну суму із дня здійснення цього платежу. Таким кредитом і є овердрафт.

Строк повернення кредиту, який наданий в сумі 15000000 грн, встановлено до 19.09.2014р. Крім того, відповідно до п. 1.8. договору один раз в 90 днів заборгованість за овердрафтом на поточному рахунку повинна бути погашена в повному обсязі. Такі строки наставали відповідно 19.12.2013, 19.03.2014, 20.06.2014.

Доказів повернення кредиту в зазначені строки, остаточного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом відповідачем не надано.

Заборгованість за кредитом становить 15000000 грн, що не спростовано відповідачем.

Посилання відповідача і суду першої інстанції щодо зміни строків повернення кредиту та відсоткової ставки на підставі договору від 25.09.2014 про зміни до договору про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013 суд вважає незаконним, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як було встановлено судом у справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли із договору короткотермінового кредитування, тобто охоплюються правовим регулюванням глави 71 Цивільного кодексу України та відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України користування кредитними грошовими коштами є платним, проценти сплачуються у розмірі, встановленому договором. Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків (ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

У Цивільному кодексі України немає положень щодо превалювання інтересів позичальника над інтересами банку.

Разом із тим чинним законодавством України передбачено спеціальні положення, що мають на меті врегулювання таких ситуацій, в яких керівництво банку діє всупереч майновим інтересам очолюваної організації та майнових інтересів інших вкладників такого банку.

Постановою правління Національного банку України №187 від 19.03.2015 ПАТ "Міський комерційний Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та на підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №64 від 20.03.2015 було розпочато процедуру ліквідації. Строк ліквідації встановлено до 19.03.2018.

Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підстави нікчемності правочинів встановлені частиною 3 цієї статті, зокрема правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; тощо.

Фонд вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Отже, з метою захисту інтересів інших вкладників банку законодавець передбачив спеціальні норми, спрямовані на встановлення нікчемності правочинів, мета яких суперечить майновим інтересам банку.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк» направила позичальнику повідомлення №1883 від 20.10.2016 про нікчемність договору від 25.09.2014 про зміни до договору про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013 з підстав, установлених п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Як стверджується позивачем та встановлено судом у справі №904/5081/16 у банку був відсутній договір від 25.09.2014 про зміни до договору про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013 і після того як відповідач заявив про наявність спірних змін до договору уповноважена особа направила вказане повідомлення.

Сторонами не надано доказів щодо застосування банком пільгових умов до кредитних договорів овердрафту з 01.01.2014, а саме відсоткової ставки 0,2% річних та в період внесення змін до спірного договору, доказів того, що вказані умови були застосовані до інших позичальників банку не надано. З пояснень представника банку вбачається, що такі накази, розпорядження банку чи рішення кредитного комітету відсутні. З наданої банком довідки №1462/1 від 30.11.2017 вбачається, що в період серпень-жовтень 2014 за існуючими кредитними договорами не відбувалося зміни процентних ставок, які були установлені на рівні від 21% до 34,5% річних. В спірний період облікова ставка НБУ становила 12,5%, що є мінімальним значенням, за яким комерційні банки можуть надавати грошові позики, вартість ресурсів у національній валюті для юридичних осіб у вересні 2014 становила від 16,60% до 16,18% (дані НБУ щодо тенденцій грошово-кредитного ринку України за вересень 2014).

Встановлення строку дії договору овердрафту з 20 вересня 2013 року по 19 вересня 2019 року (шість років) суперечить самій природі кредиту овердрафту - як короткотермінового для здійснення платежів з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому коштів.

Аналіз зазначених обставин та правових норм дає підстави для висновку про те, що укладення договору від 25.09.2014 про зміни до договору про надання овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20.09.2013 є надання відповідачу переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку та відмовою банку від власних майнових вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 40%, як було визначено в договорі, та неможливості стягнення основного тіла кредиту до завершення ліквідації банку, що суперечить інтересам банку та інших вкладників.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність договору від 25.09.2014 про внесення змін до Договору (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.11.16 у справі №910/31/16).

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Визнання Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом (постанова від 18 квітня 2017 року у справі №804/8264/16) дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Оберемка Романа Анатолійовича щодо визнання нікчемним договору від 25 вересня 2014 року про зміни до договору овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20 вересня 2013 року та складання повідомлення вих. №1883 від 20.10.2016 року - неправомірними та скасування його рішення немає наслідком автоматичного твердження про те, що спірний правочин не являється нікчемним.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Втім, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обов'язковою для господарського суду (вказана правова позиція міститься у Постанові ВГСУ від 18.07.2017 у справі №912/3412/16).

Зосередившись на такій засаді цивільного права як свобода договору, адміністративний суд залишив поза увагою інші принципи - справедливість, добросовісність та розумність, а також спеціальні норми законодавства, які підлягали застосуванню до спірних відносин. Такий правовий висновок міститься у Постанові Верховного суду України від 17.02.2016 у справі №6-1601цс15.

Колегія суддів також враховує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 дія постанови від 18 квітня 2017 року у справі №804/8264/16 зупинена.

У зв'язку з несплатою відповідачем відсотків за користування кредитом та невиконанням вимог п. 1.8. договору щодо повної погашення заборгованості один раз в 90 днів банк також має право вимагати дострокового повернення кредиту.

Всупереч наведеному у справі, яка розглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки положенням договору про зміни від 25 вересня 2014 року про зміни до договору овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20 вересня 2013 року та не спростував доводів позивача про нікчемність положень цього договору, який було укладено протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, у контексті відповідності їх умов вимогам статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прийшов до помилкового висновку про не настання строку повернення кредиту та взагалі не розглянув вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, навіть за зміненою відсотковою ставкою.

Як встановлено апеляційним судом вище, заборгованість за кредитом становить 15000000 грн, остаточний строк сплати якої сплив 19.09.2014, та вимоги банку щодо стягнення суми боргу підлягають задоволенню в межах заявленої суми - 756 726,98 грн.

Відповідно до умов п. 1.3. договору заявлена до стягнення заборгованість за відсотками за 07.03.2015р. становитиме 15 000 000 грн х 40% : 365 днів х 1 день = 16 438,36 грн. Сплата відсотків за період користування кредитом з 01.01.2015 по 06.03.2015 є предметом розгляду у справі №904/5081/16.

За умовами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати на суму основного боргу 15000000 грн з врахуванням заявленого позивачем індексу інфляції за жовтень 2014р. - 102,4 - становитимуть 360000,00 грн.

3% річних за основною заборгованістю за заявлений період прострочення з 20.09.2014 по 31.10.2014 становлять 15000000 грн х 3% : 365 х 42 = 51 780,82 грн.

Штраф, передбачений п. 5.6. договору, за заявлений позивачем період 20, 21 вересня 2014 року складає 15000000 грн х 0,1% х 2 дні = 30000,00 грн.

Позивач також просить стягнути інфляційні втрати на суму несплачених процентів станом на 31.10.2014 - 3825962,99 грн з врахуванням індексу інфляції за жовтень 2014р. - 102,4 - 91823,11 грн. Втім, доказів того, що станом на 31.10.2014 вказана сума відсотків була нарахована банком та несплачена відповідачем суду першої інстанції надано не було, як не було надано і на вимогу апеляційного суду. Банк не надав виписки з особового рахунку позичальника щодо нарахування таких відсотків за цей період, розрахунку суми 3825962,99 грн, вказана заборгованість не установлена рішеннями судів у інших справах. Предметом розгляду у справі №904/5081/16 є стягнення відсотків за період користування кредитом з 01.01.2015 по 06.03.2015, тобто за наступний період, ніж той за який позивач розраховує індекс інфляції. Відповідач не визнає заборгованості за відсотками станом на 31.10.2014 в сумі 3825962,99 грн, посилаючись на повну сплату відсотків за відсотковою ставкою 40% станом на 31.10.2014, про що надав довідку №960 від 05.12.2017. Зважаючи на те, що банком не доведена заборгованість по відсотках у сумі 3825962,99 грн станом на 31.10.2014 нарахування інфляційних втрат за жовтень 2014 на цю суму є безпідставним та в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в частині вимог про стягнення простроченої заборгованості - 756726,98 грн, заборгованості по простроченим процентам за 07.03.2015 - 16438,36 грн, інфляційних збитків за основною заборгованістю за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 - 360000,00 грн, 3% річних за основною заборгованістю за період з 20.09.2014 по 31.10.2014 - 51780,82 грн, 0,1% штрафу від суми щоденного залишку боргу за період з 20.09.2014 по 21.09.2014 - 30000,00 грн. У стягненні інфляційних втрат на суму несплачених процентів станом на 31.10.2014 - 91 823,11 грн слід відмовити.

Суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права та неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права та помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, а тому рішення у справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, а рішення суду відповідно до п.1, 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України - скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4202/17 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 у справі №904/4202/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" - вул. Обручева,17 м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 33612250 на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" - вул.Солом'янська,33 м. Київ, 03141, код ЄДРПОУ 34353904 заборгованість по кредиту - 756726,98 грн (сімсот п'ятдесят шість тисяч сімсот двадцять шість грн 98 коп), заборгованість по простроченим процентам за 07.03.2015 - 16438,36 грн (шістнадцять тисяч чотириста тридцять вісім грн 36 коп), інфляційні збитки за основною заборгованістю за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 - 360000,00 грн (триста шістдесят тисяч грн), 3% річних за основною заборгованістю за період з 20.09.2014 по 31.10.2014 - 51780,82 грн (п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят грн 82 коп), 0,1% штрафу від суми щоденного залишку боргу за період з 20.09.2014 по 21.09.2014 - 30000,00 грн (тридцять тисяч грн), витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 18224,20 грн (вісімнадцять тисяч двісті двадцять чотири грн 20 коп), витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 20046,62 грн (двадцять тисяч сорок шість грн 62 коп), про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Відповідно до ст.ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 08.12.2017.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Л.О. Чимбар