Рішення № 70793912, 28.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017Справа № 910/16005/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія"

про стягнення 316 255,11 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Гулько С.В. (представник за довіреністю №7 від 12.06.2017р.);

від відповідача: Свириденко Д.І. (представник за довіреністю №11 від 07.07.2017р.).

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором оренди №26/02-2016 від 26.02.2016р. в розмірі 316 255,11 грн., з яких 291 900,00 грн. сума основного боргу, 18 157,69 грн. пені, 4 115,58 грн. інфляційних втрат та 2 081,84 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу у строкове платне користування майно, проте останній належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні та фінансові санкції.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що оскільки він як орендар через незалежні від себе обставини (спірне майно (цистерни у кількості 8 шт.) залишились на непідконтрольній Україні території), не може повернути орендоване майно позивачеві, а також використовувати його за цільовим призначенням, що, на думку відповідача, є підставою відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України для звільнення його від орендної плати, а оскільки орендар звільнений від основного зобов'язання, то і відсутні підстави для покладення на нього відповідальності (стягнення штрафних та фінансових санкцій).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 24.10.2017р.

В судових засіданнях 24.10.2017р. та 07.11.2017р. оголошено перерву до 07.11.2017р. та 14.11.2017р. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 14.11.2017р. судом оголошено перерву до 28.11.2017р.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28 листопада 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2016р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди №26/02-2016 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове цільове платне користування (оренду) майно, що належить на праві власності орендодавцю - залізничні цистерни моделі 15-1566-06 в кількості 14 штук (далі - цистерни), на строк, встановлений цим Договором, оплачує таке користування і зобов'язується повернути цистерни на умовах цього Договору.

За умовами п. п. 1.2., 1.4. Договору за цим договором орендодавець передає орендарю цистерни з можливістю їх пересування в межах та за межі України. Цільове призначення цистерн - перевезення смоли кам'яновугільної, не поіменованої в алфавіті, код вантажу по ЕТСНГ 471141.

Згідно п. 2.1. Договору моментом передачі цистерн в оренду та обчислення строку оренди є дата підписання сторонами акту прийому-передачі цистерн від орендодавця до орендаря. Місце передачі цистерн в оренду - станція Горлівка Донецької залізниці.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у тимчасове користування об'єкт оренди, визначений п. 1.1. Договору, що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актами приймання-передачі (передачі в оренду) залізничних цистерн до договору № 1 від 04.03.2016р. (3 шт.) та № 2 від 10.03.2016р. (11 шт.).

Як видно з матеріалів справи, на підставі акту приймання-передачі (повернення з оренди) залізничних цистерн до договору № 3 від 28.03.2016р. відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди залізничну цистерну № 70731120, а відповідно до акту приймання-передачі (передачі в оренду) залізничних цистерн до договору № 4 від 31.03.2016р. позивач передав, а відповідач прийняв вказану залізничну цистерну в оренду.

Відповідно до п 3.1. Договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування цистернами в національній валюті України - гривні, в розмірі визначеному в додаткових угодах до Договору.

В п. 1. Додаткової угоди №1 від 26.02.2016 року сторони погодили розмір орендної плати за Договором оренди №26/02-2016 від 26.02.2016 року за один календарний день за одну цистерну моделі 15-1566-06: 175,00 грн. без ПДВ, ПДВ у розмірі 35,00 грн., всього з ПДВ - 210,00 гривень.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата за користування цистернами, оплачується орендарем на підставі виставленого рахунку від орендодавця, у вигляді передоплати, не пізніше 5 (п'ятого) числа розрахункового місяця, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок орендодавця, зазначений в реквізитах Договору.

За змістом п. 3.4. Договору датою виконання зобов'язань по оплаті вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок орендодавця.

Згідно п. 3.5. Договору в кінці кожного звітного періоду - (місяця) сторони підписують акт наданих послуг оренди в поточному місяці. Акт складається в двох автентичних екземплярах, підписується орендодавцем і направляється орендарю не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг оренди. Орендар протягом 3 (трьох) календарних днів, з дати його отримання, або підписує його, або направляє мотивовані зауваження відмови від його підписання.

В п. 4.3.2. Договору орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно вносити орендну плату за користування цистернами, оплачувати інші платежі у відповідності до умов договору.

Додатковою угодою № 4 від 30.12.2016р. до Договору сторони домовились про продовження строку дії договору до 31.12.2017р.

Матеріалами справи підтверджується (акти приймання-передачі (повернення з оренди) залізничних цистерн до договору № 5 від 02.05.2017р. (залізнична цистерна № 70731203), №6 від 03.05.2017р. (залізничні цистерни № 70731054, № 70731062), № 7 від 10.05.2017р. (залізнична цистерна № 70731039) та № 8 від 15.05.2017р. (залізничні цистерни №70731179, № 70731187)) повернення відповідачем з оренди та прийняття позивачем частини орендованого майна.

Як зазначає позивач, у користуванні відповідача станом на час розгляду справи в суді перебуває 8 залізничних цистерн за договором, переданих останньому за актами приймання-передачі (передачі в оренду) залізничних цистерн до договору № 1 від 04.03.2016р. та № 2 від 10.03.2016р., що не заперечується відповідачем.

Позивач на виконання умов договору в період з лютого 2017р. по червень 2017р. надав відповідачу, а останнім прийнято послуги з оренди майна на загальну суму 374 220,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017р. на суму 82 320,00 грн. та від 31.03.2017р. на суму 91 140,00 грн., а також копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2017р. на суму 88 200,00 грн., від 31.05.2017р. на суму 62 160,00 грн. та від 30.06.2017р. на суму 50 400,00 грн., які не підписані та не скріплені печатками відповідача, проте в матеріалах справи містяться копії фіскального чеку № 0157 від 14.11.2017р. та опису вкладення у цінний лист про направлення вказаних актів на адресу останнього та за змістом п. 3.5. Договору за відсутності зауважень до них такі послуги вважаються прийнятими відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем перераховано позивачеві орендну плату за лютий 2017р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 485 від 09.03.2017р. на суму 82 320,00 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків за договором станом на 31.03.2017р. відповідачем визнана заборгованість на суму 91 140,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, протягом дії договору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про наявність заборгованості за договором, про підписання акту звірки взаємних розрахунків за договором, з претензією № 52 від 19.05.2017р. на суму 428 313,06 грн. (докази направлення містяться в матеріалах справи), які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів за період з лютого 2017р. по червень 2017р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі (передачі в оренду) залізничних цистерн до договору № 1 від 04.03.2016р. та № 2 від 10.03.2016р.) підтверджується факт передачі майна в оренду, повернення відповідачем частини орендованих у позивача цистерн (акти приймання-передачі (повернення з оренди) залізничних цистерн до договору № 5 від 02.05.2017р. (залізнична цистерна № 70731203), №6 від 03.05.2017р. (залізничні цистерни №70731054, № 70731062), № 7 від 10.05.2017р. (залізнична цистерна № 70731039) та № 8 від 15.05.2017р. (залізничні цистерни №70731179, № 70731187)) та користування орендованим майном відповідачем в період з лютого 2017р. по червень 2017р. (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2017р. на суму 82 320,00 грн., від 31.03.2017р. на суму 91 140,00 грн., від 30.04.2017р. на суму 88 200,00 грн., від 31.05.2017р. на суму 62 160,00 грн. та від 30.06.2017р. на суму 50 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. п. 3.2., 3.4. Договору обов'язок відповідача з внесення орендної плати мав бути виконаний у вигляді передоплати, не пізніше 5 (п'ятого) числа розрахункового місяця, а прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку за кожен місяць наданих послуг.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та перерахував позивачеві орендну плату за лютий 2017р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №485 від 09.03.2017р. на суму 82 320,00 грн.

З урахуванням здійсненої відповідачем оплати вартості користування орендованим майном за лютий 2017р. на вказану вище суму за відповідачем рахується заборгованість за надані позивачем послуги з оренди на суму 291 900,00 грн. (82 320,00 грн. (орендна плата за лютий 2017р.) + 91 140,00 грн. (орендна плата за березень 2017р.) 88 200,00 грн. (орендна плата за квітень 2017р. + 62 160,00 грн. (орендна плата за травень 2017р.) + 50 400,00 грн. (орендна плата за червень 2017р.) - (82 320,00 грн. (оплата відповідачем орендної плати за лютий 2017р.).

Як вказувалося вище відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків за договором станом на 31.03.2017р. визнано заборгованість на суму 91 140,00 грн. (орендна плата за березень 2017р.)

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження оплати відповідачем орендної плати у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву з приводу неможливості через незалежні від себе обставини повернути орендоване майно позивачеві, а також використовувати його за цільовим призначенням, що, на думку відповідача, є підставою відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України для звільнення його від орендної плати, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо. Якщо у погіршенні цього майна або у створенні гірших умов користування ним винні обидві сторони за договором, розмір орендної плати також може бути зменшений, але лише у частині, яка відповідає вині орендодавця у зменшенні можливості користуватися майном.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Такими обставинами можуть бути, зокрема, здійснення капітального ремонту (якщо його повинен робити орендодавець), прострочення орендодавцем надання майна орендареві, наявність у майні недоліків, які виключали його використання за призначенням тощо. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Судом встановлено належне виконання позивачем як орендодавцем за договором своїх зобов'язань.

Як встановлено судом вище, протягом спірного періоду (лютий 2017р. - червень 2017р.) відповідачем прийнято послуги з оренди за лютий 2017р. та березень 2017р. та здійснено оплату вартості користування орендованих майном за лютий 2017р., що, за висновками суду, свідчить про дійсне волевиявлення відповідача щодо виконання умов укладеного з позивачем договору.

Визначальним, на думку суду, при розгляді даної справи є питання щодо моменту укладення та місця передачі об'єкта оренди в користування відповідачеві.

Так, як зазначалось вище договір між сторонами укладено 26.02.2016р., а згідно п. 2.1. Договору місцем передачі цистерн в оренду є станція Горлівка Донецької залізниці.

Таким чином, посилання відповідача на відповідні підзаконні акти з приводу віднесення м. Горлівки до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється АТО, судом не приймаються оскільки станом на дату укладення договору відповідачеві було достеменно відомо про вказані обставини та за приписами чинного законодавства всі ризики щодо здійснення господарської діяльності несе відповідний суб'єкт господарювання.

При розгляді даної справи, суд також виходить з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження неможливості використання об'єкту оренди за його цільовим призначенням через обставини, за які він не відповідає, а судом в свою чергу встановлено протилежне.

Безпідставними є також посилання відповідача на наявність обмеження переміщення вантажів через лінію зіткнення, оскільки визначальним при застосуванні ч. 6 ст. 762 ЦК України є факт неможливості використання об'єкту оренди з незалежних від орендаря обставин, натомість наявність такого обмеження не може свідчити про неможливість користування спірними цистернами.

Звільнення орендаря від внесення орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України може мати місце лише у випадку, якщо майно не могло бути використане. У випадку наявності певних складнощів у користуванні орендованим майном, орендар не позбавлений ініціювати питання щодо зменшення орендної плати (ч. 4 ст. 762 ЦК України), доказів чого відповідачем до матеріалів справи не надано.

З підстав викладених вище, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості використання об'єкту оренди та не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату за договором.

Інших підстав для відмови позивачеві в задоволенні його вимог, відповідачем у відзиві на позовну заяву та протягом розгляду справи в суді не наведено.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 291 900,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 157,69 грн. пені, 4 115,58 грн. інфляційних втрат та 2 081,84 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з внесення орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5.2. Договору за порушення строків оплати орендної плати, встановлених даним договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 10 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день фактичного виконання зобов'язання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума пені в розмірі 18 157,69 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено надані позивачем до матеріалів справи розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору.

Попри виявлену в розрахунку 3 % річних помилку позивача в періоді нарахування (06.02.2017. - 19.03.2017р.), сума 3 % річних обрахована за вірний період (32 дні) та склала 216,51 грн., в іншій частині розміри інфляційних втрат та 3 % річних не перевищують розрахованих судом таких нарахувань, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає 4 115,58 грн. інфляційних втрат та 2 081,84 грн. 3 % річних.

З підстав викладених вище, судом також відхилено як необґрунтовані посилання відповідача щодо відсутності підстав для покладення на нього відповідальності (стягнення штрафних та фінансових санкцій) у зв'язку зі звільненням від виконання основного зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/16005/17 підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 291 900,00 грн. суми основного боргу, 18 157,69 грн. пені, 4 115,58 грн. інфляційних втрат та 2 081,84 грн. 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 4 743,83 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливно-енергетична компанія "Енергоіндустрія" (ідентифікаційний код 39395870, адреса: 02140, м. Київ, вул. Л.Руденко, буд. 6А, офіс 709, кім. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (ідентифікаційний код 33853132, адреса: 84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, буд. 1/1) 291 900,00 грн. (двісті дев'яносто одну тисячу дев'ятсот гривень 00 коп.) суми основного боргу, 18 157,69 грн. (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят сім гривень 69 коп.) пені, 4 115,58 грн. (чотири тисячі сто п'ятнадцять гривень 58 коп.) інфляційних втрат, 2 081,84 грн. (дві тисячі вісімдесят одну гривню 84 коп.) 3 % річних та 4 743,83 грн. (чотири тисячі сімсот сорок три гривні 83 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2017р.

Суддя С.М. Морозов