Постанова № 70793537, 04.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 918/363/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Попікової О.В. - головуючого Євсікова О.О., Кролевець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Соснівське лісове господарство"на рішенняГосподарського суду Рівненської області від 31.07.2017та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2017у справі№ 918/363/17 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця"доДержавного підприємства "Соснівське лісове господарство"

простягнення неустойки в сумі 45 600,00 грн.

За участю представників:

Від позивача:Левчук І.М.

Від відповідача: не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належно

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" про стягнення неустойки в сумі 45600,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області 31.07.2017 (ОСОБА_5) позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" 27360 грн. неустойки та 1600 грн. судового збору. В частині стягнення неустойки в сумі 18 240 грн. у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 (судді: Демянчук Ю.Г. - головуючий, Крейбух О.Г., Савченко Г.І.) перевірене судове рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані наявністю підстав для покладення на відповідача відповідальності за неправильне зазначення у накладній маси вантажу, що підтверджено належними та допустимими доказами та відповідачем не спростовано; водночас, суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки з огляду на приписи статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення в частині стягнення 23760,00 грн. неустойки скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 549 Цивільного кодексу України. Заявник вважає, що при розрахунку суми неустойки суди мали виходити не із загальної суми провізної плати, яка підлягала до сплати, а лише з тієї частини, яка була не доплачена, а відтак сума неустойки, яка стягнута з відповідача є завищеною.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.2016 року зі станції Костопіль Державним підприємством "Соснівське лісове господарство" згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №545517 завантажено та відправлено вагон №60427671 до Румунії станція Дорнешти з вантажем - лісоматеріали круглі.

У графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної №545517 вказано визначену відправником масу вантажу, а саме - 57000 кг.

При прибутті 13.12.2016р. вагона №60427671 на станцію Чернівці було проведено контрольну перевірку маси вантажу.

Внаслідок проведеної перевірки було встановлено, що маса вантажу у вагоні №60427671 фактично становить 59200 кг, що на 2200 кг більше, ніж зазначено відправником у міжнародній товарно-транспортній накладній №545517 - 57000 кг. За результатами даної перевірки складено комерційний акт №366602/10 від 13.12.2016.

У зв'язку з виявленою невідповідністю маси вантажу, позивачем було нараховано відповідачу штраф у сумі 45600 грн. (п'ятикратний розмір провізної плати - 9120 грн.) за заниження розміру провізних платежів на підставі статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС); відмова відповідача сплатити нарахований штраф у добровільному порядку і стало підставою для звернення з даним позовом.

Колегія суддів відзначає, що за змістом частини 5 статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення (стаття 4 Статуту залізниць України).

Правові відносини у сфері міжнародного перевезення вантажів у прямому залізничному вантажному сполученні регулюються положеннями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

Відповідно до § 1 статті 3 УМВС дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 статті 14 УМВС). Накладна складається відправником та пред'являється договірному перевізникові (пункт 7.1 розділу 2 Додатку до УМВС "Правила перевезення вантажів").

Відправник забезпечує правильність даних та заяв, зазначених ним в накладній. Відправник несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення ним даних та заяв у накладній, а також від їх внесення у не відповідну графу накладної (§ 1 статті 16 УМВС).

Перевізник має право перевірити, чи дотримано відправником умови перевезення та чи відповідає відправка даним, зазначеним відправником в накладній. Перевірка здійснюється в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 статті 23 УМВС).

Якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі перевізник констатує, зокрема, невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу даним, зазначеним в накладній, перевізник складає комерційний акт (§ 1 статті 29 УМВС).

Відповідальність за відомості, занесені до накладної, передбачені статтею 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність або неповноту, зазначених відправником в накладній даних та заяв і при цьому встановлює, що мало місце заниження розміру провізних платежів.

Неустойка по даному пункту стягується у відповідності до приписів статті 31 "Сплата провізних платежів та неустойок" у п'ятикратному розмірі провізної плати, належної перевізнику, що виявив таке порушення.

Передбачені даним параграфом неустойки перевізник вправі стягнути незалежно від відшкодування можливих збитків та інших неустойок, що сплачуються відправником або одержувачем у відповідності до умов даної угоди (§ 3 статті 16 УМВС).

Дослідивши обставини справи суди попередніх інстанцій встановили факт невідповідності маси вантажу у вагоні № 60427671, що була зазначена відповідачем у перевізних документах, а саме - 57 000 кг, фактичній масі вантажу - 59 200 кг, що підтверджено комерційним актом №366602/10 від 13.12.2016, який складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими особами.

При цьому судами досліджено розрахунок провізної плати, наданий позивачем, та встановлено, що з врахуванням дійсної маси вантажу, розмір провізної плати становить 9120 грн., а не 8967,00 грн. (за розрахункової масою, вказаною відповідачем в накладній).

Таким чином невідповідність маси вантажу, вказаній у накладній фактичній масі вантажу у вагоні призвело до заниження розміру провізної плати, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої приписами статті 16 УМВС.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами приписів статті 549 Цивільного кодексу України визнаються непереконливими, оскільки відповідальність суб'єктів господарювання у сфері здійснення перевезень залізничним транспортом визначається спеціальним законодавством; розмір штрафних санкцій за конкретне порушення - заниження розміру провізних платежів встановлений § 3 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у п'ятикратному розмірі провізної плати, належної перевізнику.

Відтак доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами, та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України. При цьому як вбачається з касаційної скарги, судові рішення в частині зменшення розміру неустойки заявником не оскаржуються.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 42, 43, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях; підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у справі №918/363/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець