Постанова № 70793411, 30.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2017 року № 826/19294/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2016 р. № 0091801201,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.09.2016 р. № 0091801201.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 31.08.2016 р. № 745/26-50-12-01-11 було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 80 751,00 грн. (10%) за затримку на один календарний день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 807 510,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в запереченнях на позов.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено перевірку щодо порушення правил сплати податку ТОВ «БК «ЗЗБК № 1».

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати на 1 (один) день сплати грошового зобов'язання в сумі 807 510,00 гривень.

За результатами перевірки складено акт від 31.08.2016 р. № 745/26-50-12-01-11 та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2016 р. № 0091801201, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 80 751,00 грн. за платежем: податок на додану вартість.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві надано відповідь від 16.09.2016 р. № 13778/10/26-50-12-01-10, якою подані заперечення залишено без змін, а висновки акту перевірки від 31.08.2016 р. № 745/26-50-12-01-11- без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 24.11.2016 р. № 24729/10/26-15-10-01-35, яким податкове повідомлення-рішення від 20.09.2016 р. № 0091801201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 49.20 ст. 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас вказана норма не містить посилання конкретно на пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття - «граничний строк, передбачений цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Натомість п. 49.20 ст. 49 ПК України чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

В контексті вищенаведеного слід дійти висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день.

Отже, початок перебігу встановленого п. 57.1 ст. 57 ПК України десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем.

Як встановлено судом, підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій стало порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов'язання в сумі 807 510,00 грн. за поданою податковою декларацією з ПДВ № 9019769342.

Так, згідно акту перевірки від 31.08.2016 р. № 745/26-50-12-01-11, позивачем при граничному строку сплати 29.02.2016 р., грошове зобов'язання було сплачено 02.03.2016 р., тобто допущено 1 день затримки.

В той же час, суд не може погодитися з такими висновками відповідача, оскільки останній день строку подання позивачем податкової декларації, передбачений пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України, припав на вихідний день (20 лютого 2016 року - субота), граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем - 22 лютого 2016 року (понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання відповідним платником.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання з ПДВ за податковою декларацією з ПДВ № 9019769342 було сплачено позивачем 02.03.2016 р., тобто в межах строку, встановленого п. 57.1 ст. 57 ПК України, у контролюючого органу не було підстав для застосування до ТОВ «БК «ЗЗБК №1» штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ за відповідний період у сумі 80 751,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки від 31.08.2016 р. № 745/26-50-12-01-11, яким позивачу встановлено порушення термінів сплати грошового зобов'язання на один день, а тому вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20.09.2016 р. № 0091801201, винесене на його підставі, слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві від 20.09.2016 р. № 0091801201.

Судові витрати в сумі 1 378,00 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко