Постанова № 70791626, 24.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_4 про стягнення плати за проїзд, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2017 року Державна служба України з безпеки на транспорті (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_4 (далі – відповідач) з позовними вимогами про стягнення з відповідача на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 25324,80грн., що еквівалентно 906,75Євро, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, 01.11.2016 р., в дохід Державного бюджету України (р/р 31316309700117 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області,/ Криничанський район/ 22160100, код ЄДРПОУ 38052097, МФО 805012 (реквізити рахунків для зарахування у 2017 році до державного бюджету платежів за кодом класифікації доходів бюджету 22160100 «плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні»).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові та додаткових поясненнях зазначено наступне. Відповідач має заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 906,75Євро, що еквівалентно 25 324,80грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку. Розрахунок плати за проїзд №86 від 01.11.2016 р. направлений відповідачу супровідним листом від 14.11.2016 р. за вих.№3624/25-16 разом із актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю, та отриманий 26.11.2016 р. Проте, плата за розрахунком залишається не сплаченою, що зумовило звернення до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції спиралась на письмові заперечення та зазначила наступне. Відповідач дійсно є власником транспортного засобу марки МАЗ, модель 5516, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу. Проте, автомобіль з 03.03.2016 за договором оренди перебуває у користуванні іншої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор Білдінг». Наразі договір дійсний та не розірваний сторонами. Тому, нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами відповідачу є неправомірним, відповідальність має нести той, хто порушив законодавство. Крім того, жодного разу відповідач не отримувала від позивача листів, в т.ч. розрахунку про необхідність сплатити грошових коштів у розмірі 906,75євро за порушення, які начебто мали місце 01.11.2016 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_4 є власником автомобіля МАЗ, модель 5516, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що відсутній спір у справі.

03 березня 2016 р. між Фізичною особою ОСОБА_4 (далі – Депонент) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новатор Білдінг» (далі – Орендар) укладено Договір №3 (відповідального зберігання ТЗ з правом користування).

За умовами договору Депонент передає, а Орендар приймає на відповідальне зберігання майно - автотранспортний засіб – МАЗ 5516, реєстраційний номер НОМЕР_1 (п.1.1 Договору).

Згідно з п.1.2 Договору Депонент передає майно Орендарю згідно до акту прийому-передачі, який є невід’ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору Орендар має право користуватися майном, переданим на зберігання для своїх промислових потреб за умови використання майна за його призначенням, своєю згодою відшкодовувати вартість зносу майна у розмірах, узгоджених з Депонентом або викупити майно, сплативши його вартість згідно з п. 1.3 Договору.

Строк дії договору – 31.12.2020 року (п.7.1 Договору).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 01 листопада 2016 року співробітниками Управлінням Уктрансбезпеки у Дніпропетровській області на автодорозі М-04 («Знамянка-Луганськ-Ізварине») - 152 км. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАЗ, модель 5516, реєстраційний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_5.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю 01.11.2016 р. складено Акт №0000729 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Актом №0000729 від 01.11.2016 р. зафіксовано наступні показники:

- фактична маса автомобіля – 30 450 кг (при нормативно допустимій – 40т.);

- відстані між осями – 3,5 та 1,3;

- осьове навантаження: 1) 7 000кг, 2) 23 450кг при допустимій – 16т.

Згідно з Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.11.2016 р. результати вагового контролю:

- навантаження на осі: 1) 7 000кг; 2) 1 650кг; 3) 11800кг;

- повна маса транспортного засобу – 30 450кг (а.с.11).

Згідно з квитанцією, що роздруковується в автоматичному режимі за результатами зважування, навантаження на осі: 1) одиничну - 7000 2) здвоєну – 23450.

Також, складено акт №0060005, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» надання послуг з вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено дозвіл на перевезення вагових обмежень який надає право на рух автомобільними дорогами України.

На підставі вказаних документів відповідачу складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.11.2016 р. №86, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 906,75 євро (а.с.12).

14 листопада 2016 року супровідним листом від 14.11.2016 р. за вих. №3624/25-16 відповідачу направлено копія акту №0000729 від 01.11.2016, розрахунок №86 та копію довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та отримана 26.11.2016 (а.с.10 зворотній бік).

Несплата відповідачем у добровільному порядку нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 906,75 євро (гривневий еквівалент – 25 324,80грн.) стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (надалі по тексту - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV (надалі по тексту - Закон №2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі по тексту - Порядок №879).

Пунктом 1 Порядку №879 визначено, що цей Порядок механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п.16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (п.18 Порядку №879).

Відповідно до п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд).

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктами 27, 28 Порядку №879 визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Абзацом 3 п. 31-1 Постанови Кабінету міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" встановлено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пунктом 37 Порядку №879 передбачено, що саме учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За приписами частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Законодавець чітко визначив, що плата за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються відносно автомобільних перевізників.

Згідно з абз.18 ч.1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, відповідальність за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів покладається на автомобільного перевізника - фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

При цьому законодавець не пов'язує настання відповідної адміністративно-господарської відповідальності із фактом перебування транспортного засобу у власності відповідної фізичної чи юридичної особи.

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідно до умов Договору №3 від 03.03.2016 р. (відповідального зберігання ТЗ з правом використання).

За умовами договору Депонент передає, а Орендар приймає на відповідальне зберігання майно - автотранспортний засіб – МАЗ 5516, реєстраційний номер НОМЕР_1 (п.1.1 Договору).

Згідно з п.1.2 Договору Депонент передає майно Орендарю згідно до акту прийому-передачі, який є невід’ємною частиною цього Договору.

Згідно з Актом приймання-передачі ТЗ відповідно до Договору №3 ОСОБА_4 передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Новатор Білдінг») прийняло наступний транспортний засіб на зберігання з правом використання - автотранспортний засіб – МАЗ 5516, реєстраційний номер НОМЕР_1, балансова вартість 231 000,00грн.

Дія договору до 31.12.2020 р.

Таким чином, у момент проведення габаритно-вагового контролю автомобіля МАЗ 5516, реєстраційний номер НОМЕР_1 – 01.11.2016 р. - відповідач не була перевізником вантажу цим транспортним засобом, що виключає застосування відносно ОСОБА_4 відповідальності у вигляді нарахування плати у розмірі 906,75євро за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за перевищення нормативних параметрів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_4 про стягнення плати за проїзд – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскарджена в порядку та у строки, визначені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2017 року