Постанова № 70791592, 11.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі

відокремленого підрозділу Авдіївське виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства

до Дніпропетровського управління Офісу великих платників Державної

фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Авдіївське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимог №Ю-644-46 від 15.03.2017 року на суму 288467,95 грн. та№Ю-644-46 від 11.04.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що несвоєчасна сплата єдиного внеску допущена у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території, на якій відповідач здійснює господарську операцію. Крім того позивач вказує на те, що в силу п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) він звільнений від відповідальності за невиконання обов'язку зі сплати єдиного внеску. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, при цьому посилаючись на письмові заперечення, наявні в матеріалах справи, відповідно до яких зазначено, що оскаржувані вимоги є обґрунтованими та винесені у відповідності до норм чинного законодавства, також відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 28 Закону України № 911 - VII від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України № 1669 - VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» виключено, тобто з 01.01.2016 року ст. 9-4 розділу VII Закону України № 2464 - VII від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» втратила чинність.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено» Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства 11.04.2017 року, отримало вимогу від Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС. про сплату боргу (недоїмки) № Ю-644-46 від 15.03.2017 року, зі сплати єдиного соціального внеску на суму 288467,95 грн.

Не погодившись із вказаною вимогою позивач 18.04.2017 року, подало скаргу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на прийняту податкову вимогу, однак, вказану скаргу рішенням від 03.05.2017 року, було залишено без розгляду.

11.05.2017р. Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі Авдіївського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства було отримано вимогу, від Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС. про сплату боргу (недоїмки) ви 11.04.2017р. № Ю-644-46 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 235162,15 грн.

12.05.2017року позивач подав скаргу до Державної Фіскальної Служби України рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про залишення скарги без розгляду та вимог Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС від 11.04.2017 року.

20.06.2017 року, позивач отримав Рішення ДФС України від 01.06.2017 року про відмову у задоволенні скарги.

Позивач вказує на те, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, до нього не застосовується.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПУ), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010 року (далі Закон №2464), Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-УІІ від 02.09.2014 року (далі Закон №1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-УІ, зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Закон № 1669-УІІ, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-УІІ внесено зміни до Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014. звільняються від виконанні своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2017 року по справі №805/4818/16-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, було встановлено, що позивач звільнений від виконання обов’язку платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України №2464-УІ на підставі п.9- 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464.

Таким чином на підставі наведеного, суд зазначає, що до позивача не може бути застосовано відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Крім того, відповідачем було зазначено, що згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 року №911-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України від 02.09.2014 року №1669- VII «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464 втратили чинність, у зв’язку з чим було прийняті оскаржувані податкові вимоги.

З даного приводу суд зазначає, що на підставі п. 28 розділу І Закону № 911 виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Закон № 911 набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу II цього Закону.

Суд звертає увагу, що пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 є «технічною» нормою, якою вносяться зміни до Закону № 2464 шляхом доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-3.

З набранням чинності Законом № 1669 норма пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 виконала свою функцію, а саме внесення змін до Закону № 2464, а п. 9-3 (п. 9-4) став складовою Закону № 2464.

Виключення пунктом 28 розділу І Закону № 911 підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 не мас наслідком автоматичне виключення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 чи втрату ним чинності.

Такий висновок суду узгоджується з п. 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду норма пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є чинною.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження відповідача та не застосовує п. 28 розділу І Закону №911.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення, у зв’язку з відсутністю у відповідача підстав для прийняття оскаржуваних податкових вимог.

Згідно ч. ч. 1,3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено повністю, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 7854,45 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №250 від 26.07.2017 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 7854,45 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 122,128,160-162 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Авдіївське виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про сплату боргу №Ю-644-46 від 15.03.2017 року у сумі 288467,95 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про сплату боргу №Ю-644-46 від 11.04.2017 року у сумі 235162,15 грн.

Присудити здійснені Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі відокремленого підрозділу Авдіївське виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства судові витрати з оплати судового збору у розмірі 7854,45 грн. (сім тисяч вісімсот п’ятдесят чотири гривні сорок п’ять копійок), що документально підтверджується платіжним дорученням №250 від 26.07.2017 року за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.