Рішення № 70781017, 04.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1176/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 грудня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача – ОСОБА_1,

суддів – Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі: Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ракошинської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, –

встановила:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ракошинської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: с. Ракошино, вул. Заводська, 20, Мукачівський район Закарпатської області, в порядку спадкування за померлим 25.09.2002 року ОСОБА_4. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, яку вона прийняла, подавши нотаріусу відповідну заяву. Також зазначає, що на момент смерті ОСОБА_4, разом з ним проживала його дружина ОСОБА_5 В подальшому 02.11.2014 року померла ОСОБА_5 Спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її син – відповідач ОСОБА_3 При цьому вказує, що ОСОБА_5 після смерті чоловіка мала право на обов’язкову частку в спадщині, проте таке право не реалізувала, так як не прийняла таку. Для оформлення спадкових прав позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок № 20 на вул. Заводська в с. Ракошино Мукачівського району, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, так як при житті ОСОБА_4 не зареєстрував право власності на будинок. Таким чином, оскільки вважає, що ОСОБА_5 не прийняла спадщину у встановленому законом порядку, просила визнати за нею право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою с. Ракошино, вул. Заводська, 20, Мукачівського району Закарпатської області в порядку спадкування за з заповітом після смерті ОСОБА_4

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2017 року даний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини житлового будинку в с. Ракошино, вул. Заводська, 20, Мукачівського району Закарпатської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 25.09.2002 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить дане рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог – змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить вказане рішення скасувати, ухваливши у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи і підстави апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заявлений позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що за життя спадкодавець ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок за адресою с. Ракошино, вул. Заводська, №20, Мукачівського району; спадкоємець за заповітом позивач ОСОБА_2 за ним прийняла спадщину, однак через відсутність правовстановлюючих документів на даний будинок не може реалізувати свої права, а тому за позивачем слід визнати в порядку спадкування право власності на 1/3 частину вказаного будинку.

Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ФМ №097491 від 15.04.2010 року ОСОБА_4 помер 25.09.2002 року (а.с.66).

На випадок своєї смерті, ОСОБА_4 залишив заповіт від 19.08.2002 року, яким все своє майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати заповів позивачу ОСОБА_2 (а.с. 67).

20.03.2003 рок ОСОБА_2, подала заяву до Мукачівської райдержнотконтори про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_4, на спадкове майно, яке складається будинку № 20 по вул. Заводська в с. Ракошино Мукачівського району. (а.с. 64).

Постановою державного нотаріуса Мукачівської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 №653/02-31 від 01.12.2016року відмовлено ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_2, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться за адресою: с. Ракошино, вул. Заводська,20, Мукачівського району, Закарпатської області після смерті ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_2, не подав документів, які посвідчують право власності ОСОБА_4 на житловий будинок (а.с. 74).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Згідно з ч.2ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не буває права власності на нього.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб(спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ракошинської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину житлового будинку за адресою: с. Ракошино, вул. Заводська,№20 Мукачівського району, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2016 року, і яке набрало законної сили, встановлено, що даний будинок є самочинним будівництвом і саме з цих підстав позивачу ОСОБА_2 відмовлено у заявленому позові. (а.с.38-40,45-47).

Відповідно до ч.3 ст. 61ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Суд першої інстанції не врахував вище наведені фактичні обставини справи і вимоги закону та безпідставно і неправомірно встановив, що вказаний будинок не є самочинним будівництвом та дійшов неправильних висновків про визнання за позивачем ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на 1/3 частину вказаного будинку.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_3Г є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення у вирішенні даної справи.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 1216,1218 ЦК України, ст.ст. 14, 61, 303, 307, 309, 313, 314, 316,317,319 ЦПК України, колегіясуддів, –

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 травня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Ракошинської сільської ради Мукачівського району, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – відмовити.

Рішеннянабирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач

Судді