Рішення № 70780106, 05.12.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/3009/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Бікезіної О.В.,

за участю секретаря - Плаксіної Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман за відсутністю сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2017 року до суду надійшла позовна заява ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

14 листопада 2013 року між ПАТ "ВТБ Банк" та відповідачем був укладений кредитний договір № 8/2013-86. Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 89500,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,5% на рік та з кінцевим терміном повернення - 14 листопада 2028 року.

Для забезпечення виконання зобов"язань перед банком з приводу повернення кредитних коштів між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 8з/2013-86 від 14 листопада 2013 року, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 53,5 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14 листопада 2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Чорною М.М. за реєстровим номером 1875, який зареєстровано в Державному реєстріправочинів за реєстраційним номером 3375521.

ПАТ "ВТБ Банк" було надано ОСОБА_1, кредит, проте відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору станом на 08 липня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 105468,26 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 88694,95 гривень та заборгованості за відсотками в розмірі 16773,31 гривень.

В добровільному порядку відповідач заборгованість не відшкодовує.

08 липня 2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було укладено договір відступлення прав вимоги грошових зобов"язань за фінансовими кредитами № 080715 нв, відповідно до якого позивач набув права нового кредитора до відповідача за кредитним договором. Крім того, 08 липня 2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 080715 ін.

Отже, позивач наполягає на виникненні у нього права вимагати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 213641,19 грн. звернути стягнення на предмет застави шляхом визнання за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, з правом на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, за ціною 171422,00 гривень.

Представника позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи, представник позивача в судове засідання не прибув, але надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути без його участі та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку у разі неявки відповідача (а.с. 64-65).

Відповідача ОСОБА_1 було належним чином в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи (а.с.66). Однак відповідач в судове засідання не прибув, про наявність поважних для цього причин суд не повідомив, заперечень проти вимог позивача не висунув, клопотання про розгляд справи без його участі суду не надав.

З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цієї цивільної справи за правилами гл. 8 розділу ІІІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, 14 листопада 2013 року між ПАТ "ВТБ Банк" та відповідачем був укладений кредитний договір № 8/2013-86. Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 89500,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,5% на рік та з кінцевим терміном повернення - 14 листопада 2018 року (а.с.7-11).

Для забезпечення виконання зобов"язань перед банком з приводу повернення кредитних коштів між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 8з/2013-86 від 14 листопада 2013 року, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку належну йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 53,5 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що складається з трьох жилих кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14 листопада 2013 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Чорною М.М. за реєстровим номером 1875, який зареєстровано в Державному реєстріправочинів за реєстраційним номером 3375521 (а.с.16-18).

08 липня 2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було укладено договір відступлення прав вимоги грошових зобов"язань за фінансовими кредитами № 080715нв, відповідно до якого право грошової вимоги за договором № 8/2013-86 від 14.11.2013 року перейшло до позивача (а.с.24-26).

Крім того, 08 липня 2015 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 080715ін, в тому числі і за договором іпотеки № 8з/2013-86 від 14 листопада 2013 року (а.с. 27-28).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов"язання іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

ПАТ "ВТБ Банк" свої зобов'язання за кредитним договором повністю виконав, надавши позичальникові ОСОБА_1, кредит в розмірі обумовленому сторонами кредитного договору. Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав, не забезпечивши своєчасного повернення позивачеві запозичених коштів. Внаслідок чого станом на дату укладання договору відступлення права вимоги, тобто на 08 липня 2015 року, утворилась заборгованість в розмірі 105468,26 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 88694,95 гривень та заборгованості за відсотками в розмірі 16773,31 гривень, яку було відступлено ПАТ "ВТБ Банк" позивачу - ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" (а.с. 30-31).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов"язання, у позивача виникає право вимагати сплати боргу за кредитним договором з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми. Проте, суд вважає, що розрахунок, наведений позивачем в позові є неправильним з огляду на таке.

Згідно розрахунку, що його надано позивачем 3% річних - 9267,00 грн., індекс інфляції - 98905,93 грн., при цьому позивачем датою виникнення права на отримання вказаних сум зазначено 14.08.2014 року (а.с.32-33).

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникло у ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" 08 липня 2015 року, коли воно стало кредитором відповідача, а тому за період з 08.07.2015 року по 18.07.2017 року 3% річних - 6423,00 грн., індекс інфляції - 25085,85 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині визначення розміру заборгованості підлягають задоволенню частково в сумі 136977,11 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 88694,95 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 16773,31 грн., 3% річних - 6423,00 грн., індекс інфляції - 25085,85 грн.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір. Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору та вимог закону. За загальним правилом одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються (ст. ст. 525,526 ЦК України). В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у строк встановлений договором.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Пунктом 3.8 кредитного договору № 8/2013-86 від 14 листопада 2013 року передбачено, що виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором забезпечується іпотекою нерухомого майна - трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7 зворот).

Пунктом 6.1 іпотечного договору № 8з/2013-86 від 14.11.2013 року передбачено, що у разі невиконання зобов"язань за кредитним договором та/або цим договором, іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов"язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 18).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно п.6.2.3.2 іпотечного договору № 8з/2013-86 від 14.11.2013 року звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись іпотекодержателем шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна (а.с.18).

Згідно п. 2. 2 іпотечного договору № 8з/2013-86 від 14.11.2013 року сторони оцінили предмет іпотеки в 149300 гривень 00 копійок (а.с.16).

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В роз"ясненнях які викладено у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 р. по справі №6-1907 цс16 зазначено, що оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов"язково врахувати вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку», тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Виходячи з змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6 - 1120цс15 та постанові № 6-82 від 30.11.2016 року, № 6-2839 цс16 від 21.12.2016 року, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Отже, в даному випадку, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України "Про іпотеку" та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки в грошовому вираженні для його подальшої реалізації.

Позивачем надано копію звіту про незалежну оцінку майна ТОВ «Бюро оцінок» (а.с.34), відповідно до якого ринкова вартість трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, станом на 20 вересня 2017 року становить 171422,00 гривень (а.с. 34), яку суд бере до уваги при визначенні початкової вартості предмету іпотеки.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке. Згідно із ст. 79 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. ТОВ "Фінансова Компанія "Довіра та Гарантія" при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 3204,61 грн., що підтверджено наданим позивачем платіжним дорученням № Т 28396003 від 04 жовтня 2017 року (а.с.6).

А також відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов"язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов"язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача. Оплату публікації оголошення в пресі в сумі 420,00 грн. було здійснено позивачем (а.с.67).

Оскільки позов задоволено частково (64,1%) суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, а також суму витрат, пов"язаних з публікацією оголошення в пресі про виклик відповідача в розмірі 2323,37 грн.

На підставі ст.ст. 512-514, 525, 575-577, 582, 590-591, 612, 624, 625, 1054 ЦК України, Закону України « Про іпотеку», Закону України « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 136977,11 грн. станом на 18 липня 2017 року, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 88694,95 гривень, заборгованості за відсотками в розмірі 16773,31 гривень, індексу інфляції в розмірі 25085,85 гривень, та 3% річних в розмірі 6423,00 гривень, за кредитним договором 8/2013-86 від 14 листопада 2013 року, укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1, по якому права та обов"язки банку перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підставі договору про відступлення права вимоги від 08 липня 2015 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 53,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2) на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Чорною М.М. 14 листопада 2013 року за реєстровим № 1875, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером № 3375521, шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною 171422,00 (сто сімдесят одна тисяча чотириста двадцять дві грн. 00 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І.Сікорського, буд. 8, корп. А, пов. 6, оф. 32, код ЄДРПОУ 38750239) суму судового збору в розмірі 2323,37 грн.

Рішення суду набирає законної сили у випадку неподання заяви відповідачем про перегляд щодо нього заочного рішення та неподання позивачем апеляційної скарги.

Відповідач протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення може подати до Краснолиманського міського суду Донецької області заяву про перегляд цього заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем до апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -