Рішення № 70779684, 05.12.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/4124/17

Номер провадження 2/229/1826/2017

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю 'Бета-Агро-Інвест' про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_4 31 жовтня 2017 р. звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю 'Бета-Агро-Інвест' про розірвання договору оренди землі.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 02 лютого 2010 року між ОСОБА_5 та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до якого відповідач прийняв у платне строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Соловйовської сільської Ради загальною площею 10,59 га .11 січня 2017 року ОСОБА_5 помер, а передана в оренду земельна ділянка перейшла у власність позивачки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом. Право власності позивачки на землю зареєстровано 14 липня 2017 року. 25 липня 2017 року вона направила відповідачу заяву про розірвання договору, але відповідач їй в розірванні договору відмовив відмовив. Посилаючись на те, що п.40 договору оренди землі передбачено розірвання договору в разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, просила договір оренди розірвати, стягнути з відповідача понесенні нею судові витрати (а.с. 2-3).

Ухвалою Дружківського міського суду від 03 листопада 2017 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до попереднього судового засідання на 13 листопада 2017 року (а.с.26-27).

13 листопада 2017 року підготовчі дії по справі проведені та справу призначено до судового розгляду на 20 листопада 2017 року (а.с.30-31).

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, надала заяву з клопотанням розглядати справу у її відсутності, заявила клопотання про розгляд справи за участі її представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача ТОВ "Бета-Агро-Інвест" ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання з’явились, проти задоволення позовних вимог заперечували, надали письмові заперечення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважє, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

02 лютого 2010 року між ОСОБА_5 та відповідачем ТОВ "Бета-Агро-Інвест" було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років (а.с.10-13).

11 січня 2017 року ОСОБА_5 помер. Спадкоємцем після його смерті є позивачка по справі ОСОБА_4, яка спадщину прийняла, в тому числі і на земельну ділянку, площею 10,5900 га, розташованій на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 липня 2017 року (а.с.16).

Згідно п. 40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другой сторони, а також реорганізація юридичної особи- орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.12)

Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані Цивільним кодексом України (надалі - ЦКУ), Земельним кодексом України (надалі - ЗКУ) та Законом України "Про оренду землі".

Серед підстав припинення договору оренди землі, визначених статтею 31 Закону України "Про оренду землі", є: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено Загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 770 ЦКУ у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 40 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем та зареєстрованого у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 02.02.2010 року, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с. 12).

Позивачка 14 липня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вона отримала у спадщину земельну ділянку, передану ОСОБА_5 в оренду відповідачу (а.с. 16).

14 липня 2017 року згідно з вимогами ст. 182, 1299 ЦК України вона зареєструвала право власності на земельну ділянку у відповідному органі (а.с. 17).

Заявою від 25 липня 2017 року вона повідомила відповідача про розірвання договору оренди (а.с. 18), на яку відповідач їй відмовив (а.с.19-22).

Відповідно до ст.526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, укладаючи договір, погодився з зазначеними в ньому умовами, оскільки підписав договір, таким чином виразивши свою згоду.

Крім того, статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000?I) (п. 40).

У справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» Європейський Суду зазначив: «Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "ОСОБА_6 проти Італії" [ВП], заява N 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії" [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року) (п. 1);…. перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року) (2). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (п. 3)».

На теперішній час законні підстави для втручання органу влади у мирне володіння майном, а саме, для припинення (обмеження) можливості ОСОБА_4 користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд- земельною ділянкою, що входить до спадкового майна та належить їй в порядку спадкування з 14 липня 2017 року, відсутні.

За таких обставин, суд, вважає, що позивачка має право на розірвання договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 640 грн..

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 640 грн.

Таким чином, з відповідача треба стягнути на користь позивача 640 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,88,212-215,218, 224 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 182,526,628,629,770, 1299 ЦК України, Закону України "Про оренду землі", суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю 'Бета-Агро-Інвест' про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 10,59 га. кадастровий номер 1425587300:000:0505 укладений 02 лютого 2010 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-Інвест» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: А.Л.Гонтар