Рішення № 70766785, 05.12.2017, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1219/17

Провадження № 2/486/707/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Франчук О. Д.

при секретарі - Деменко К.Л.

за участю: відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 23 702.86 грн.. Мотивує свої вимоги тим, що згідно договору без номеру від 26.10.2010 року відповідачка отримала кредит у розмірі 3 200.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав Відповідачці кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідачка порушила умови договору в результаті чого, станом на 31.08.2017 року виникла заборгованість в сумі 23 702.86 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 3 195.00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 15 714.66 грн.; заборгованості за пенею та комісією – 3 188.30 грн.; відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штрафу (фіксована частина) - 500.00 грн.; штрафу (процентна складова) – 1 104.90 грн.. Просить стягнути заборгованість та судовий збір.

В судове засідання представник позивача не з’явився двічі -17.11.2017 року та 05.12.2017 року, про місце та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. 18.10.2017 року надав письмове клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 39).

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та пояснила, що вона не має боргових зобов’язань перед банком. А наданий банком розрахунок заборгованості станом на 31.08.2017 року, не може підтверджувати факт існування боргу. Також зазначила, що в копії анкети-заяви вказано ліміт 500.00 грн., а в позовній заяві – 3 200.00 грн.. За такого вважає, що всі доводи позивача, які містяться в позовній заяві є надуманими, а сама позовна заява – не обґрунтованою. Просить залишити позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» без задоволення та застосувати позовну давність.

Вислухавши думку відповідачки, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до наступного.

З письмових матеріалів справи вбачається, що згідно договору б/н від 26.10.2010 року Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 500.00 грн. (а.с. 6-30).

Пунктами п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору передбачено, що відповідач при укладенні Договору надає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник рахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7. Договору. У відповідності до п.п.1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору, зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв’язку, серед яких офіційний сайт банку, смс-повідомлення про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов’язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Умови передбачені договором відповідачка не виконала, в результаті чого станом на 31.08.2017 року виникла заборгованість в сумі 23 702.86 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 3 195.00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 15 714.66 грн.; заборгованості за пенею та комісією – 3 188.30 грн.; відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг штрафу (фіксована частина) - 500.00 грн.; штрафу (процентна складова) – 1 104.90 грн (а.с. 4-5).

При цьому, як вбачається із розрахунку заборгованості за договором б/н від 26.10.2010 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, за період з 26.10.2010 року до 01.07.2017 року відповідачка не внесла жодного платежу за даним кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Позивачка в судовому засіданні зазначила, що не згодна з вимогами позовної заяви та просить застосувати позовну давність.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність.

Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252–255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи про що зазначено в ст. 261 ЦК України.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З кредитного договору вбачається, що він укладений 26.10.2010 року. Згідно розрахунку заборгованості за даним кредитним договором станом на 31.08.2017 року, за період з 26.10.2010. року до 01.07.2017 року, відповідачкою не вносилось жодного платежу на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. А тому, у позивача існувало право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості до 26.10.2013 року. Він же звернувся до суду 18.10.2017 року. За такого суд вважає, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачкою була заявлена така вимога до винесення рішення у справі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про закінчення строку позовної давності для звернення до суду, що у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області, шляхом подачі апеляційної скарги до Южноукраїнського міського суду, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_2