Рішення № 70766783, 05.12.2017, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1192/16-ц

Провадження № 2/486/544/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді — ОСОБА_1

при секретарі — ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, третя особа: Орган опіки і піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, визнання договору іпотеки припиненим, припинення обтяження нерухомого майна та зобов'язання повернути документи на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Миколаївське регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “ПриватБанк” про захист прав споживачів та визнання договору кредиту недійсним.

В подальшому позивач збільшив свої позовні вимоги, зазначивши в збільшеній позовній заяви позивачами окрім себе, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та просили визнати кредитний договір та договір іпотеки укладені 11 вересня 2007 року між ним та ПАТ КБ “ПриватБанк” недійсними, зобов'язати приватного нотаріуса Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_9 виключити з реєстру іпотеку та заборонити відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна переданого в іпотеку за даними договорами та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та односторонню реституцію.

Свої позовні вимоги позивачі мотивували тим, що 11 вересня 2007 року між ОСОБА_10 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №NKUCGA00000148. Вважає, що оскільки кредит виданий в іноземній валюті то на ці правовідносини поширюється дія закону “Про захист прав споживачів”, оскільки предметом кредитного договору може бути лише гривня. Окрім того банком було видано кредит в іноземній валюті без відповідного дозволу на те Національного банку. Також при наданні кредиту в іноземній валюті працівники банку ввели його в оману щодо отримання ним найбільш вигідного для нього кредиту, при цьому не попередивши його про імовірність настання валютних ризиків, не повідомили у письмовій формі про всі умови кредитування та не надали в повному обсязі інформацію про всі умови кредитування з коротким описом відмінностей між ними. Кредитний договір не містить порядку зміни договору, який врахував би інтереси споживача та умови і порядок припинення договору. Зазначеним договором відповідач в односторонньому порядку залишив за собою право в будь-який час підвищувати проценту ставку, залишив за собою право в разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати повернення всієї суми кредиту. Таким чином в зв'язку з тим, що договір страждає суттєвими пороками невідповідності його змісту актам чинного законодавства України та зокрема Закону України “Про захист прав споживачів” просив визнати його недійсним. В зв'язку з тим, що недійсність основного зобов'язання тягне за собою недійсність правочину щодо його забезпечення, просив також визнати недійсним договір іпотеки. Зазначив, що при укладанні договору про внесення істотних змін чи доповнень до договору іпотеки, всупереч вимогам закону, відсутня згода всіх співвласників. Також, в супереч вимогам закону, не дотримано вимоги щодо отримання дозволу органу опіки та піклування, оскільки в квартирі переданій в іпотеку, зареєстровані малолітні діти ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2.

17 січня 2017 року по справі було ухвалено заочне рішення, не погодившись з яким ПАТ КБ “ПриватБанк” подав заяву про його перегляд.

Ухвалою суду від 26 липня 2017 року вищезазначену заяву ПАТ КБ “ПриватБанк” було задоволено, скасовано заочне рішення від 17 січня 2017 року, а цивільну справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В судове засідання позивачі та представники позивачів не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_13 на адресу суду надіслав письмову заяву, в якій просив суд проводити розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився. Причину неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином (а.с. 153, 163, 179, 184, 189). Жодних заяв чи заперечень з приводу відкладення розгляду справи суду не надавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явилась, надіслала на адресу суду письмову заяву, в якій просила суд проводити розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала.

Дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 вересня 2007 року між ОСОБА_10 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №NKUCGA00000148 (а.с. 11). Відповідно до особливих умов даного договору банк зобов’язався надати позивачу кредит на строк з 11.09.2007 року по 10 вересня 2017 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 44 000 дол. США, а також 4000 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту; 0,20% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати; відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11. даного Договору та винагороду за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору (а.с. 9 — 11).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 11 вересня 2007 року між ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_14 та ОСОБА_15, та ОСОБА_10 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого останні передали належну їм на праві власності квартиру № 75 в будинку № 5 по б-ру Шкільному в м. Южнуокраїнську Миколаївської області (а.с. 6 — 8).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини другої даної статті надає дозвіл національний банк України. Відповідно до ст. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про банки і банківську діяльність” до приведення законодавства у відповідність з цим законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечать цьому Закону.

Таким чином, достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті є наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ.

19 березня 1992 року Національним банком України Закритому акціонерному товариству комерційний банк “ПриватБанк” було надано банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції визначені ч. 1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (а.с. 59).

29 липня 2003 року Національним банком України Закритому акціонерному товариству комерційний банк “ПриватБанк” було надано дозвіл на право здійснювати операції визначені у пунктах 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” згідно з додатками до цього дозволу (а.с. 60).

Відповідно до Додатку до дозволу № 22-2 від 29 липня 2003 року ЗАТ КБ “ПриватБанк” серед іншого має право здійснювати операції ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті (а.с. 61).

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_10 щодо визнання недійсним кредитного договору не підлягають задоволенню.

Відповідно до довідки виписки про склад сім'ї та реєстрацію в квартирі № 75 будинку № 5 по б-ру Шкільному в м. Южнуокраїнську Миколаївської області зареєстровані ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, малолітні ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 67).

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку», частини першої статті 572 ЦК України та частини першої статті 575 іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до частин першої – третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось

Так, з договору іпотеки вбачається, що укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_4, діє за себе та від імені ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4. Однак, на момент укладання даного договору, тобто на 11.09.2007 року, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4 були повнолітніми, тобто мали самостійно надати згоду на передання своєї частки власності в іпотеку, як того вимагає ч. 2 ст. 6 Закону України “Про іпотеку”, а саме, що ОСОБА_7, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Однак всупереч вимогам закону дана умова виконана не була. За такого суд приходить до висновку, що дане порушення при укладенні договору іпотеки є істотним, оскільки порушує права ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо розпорядження їх частиною власності. За такого, суд приходить до висновку щодо необхідності визнання договору іпотеки укладеного 11.09.2007 року між ОСОБА_10 та ПАТ КБ «ПриватБанк» недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так як рішенням суду, позивачу було відмовлено в задоволенні однієї вимоги немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру та з врахуванням сплати ним судового збору в сумі 551.20 грн., стягненню ОСОБА_10 на користь держави залишилось не сплаченим 6 890 грн., які підлягають стягненню.

Виходячи з того, що решта позовних вимог немайнового характеру була задоволена, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 755.80 грн.. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір іпотеки без номера від 11.09.2007 року укладений між ОСОБА_10 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та посвідченим приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 4493.

Зобов'язати приватного нотаріуса Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_9 виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеки та заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири № 5 будинку 75 по б-ру Шкільному в м. Южноукраїнську Миколаївської області.

Визнати припиненим договір іпотеки без номера від 11.09.2007 року укладений між ОСОБА_10 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та посвідченим приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 4493.

Припинити обтяження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» повернути документи на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь держави, витрати по сплаті судового збору в сумі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень 00 коп..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь держави, судовий збір в сумі 2 755 (дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області, шляхом подачі апеляційної скарги до Южноукраїнського міського суду, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_1