Ухвала суду № 70763471, 06.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Справа № 826/22796/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Борисової Н.С.,

представника відповідача Лакомкіної Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2015 р. № 54026552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка» (далі - ТОВ «Комплектенергопоставка») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Між позивачем та ПП «Вектор 8» укладено договір поставки від 16.12.2011 р. № 38/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти і оплатити на умовах даного договору продукцію, в кількості, номенклатурі за ціною у відповідності до специфікацій або видаткових накладних.

На підтвердження операцій за вказаним договором позивачем надано копії видаткових та податкових накладних.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комплектенергопоставка» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Вектор 8», ТОВ «Ра-Легат» за період діяльності з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 07.09.2015 р. № 336/26-55-22-07/36531619.

У вказаному акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки від 07.09.2015 р. № 336/26-55-22-07/36531619 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2015 р. № 54026552207, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 90 538,00 грн., у тому числі: 72 430,00 грн. - основний платіж, 18 108,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правові підстави для формування показників податкової звітності, зокрема ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування податкового кредиту.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності)

Водночас, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкових вигод.

Виходячи з цього, судова колегія встановила, що податкові зобов'язання, визначені відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 21.09.2015 р. № 54026552207, були нараховані позивачу по операціям з ПП «Вектор 8».

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, договором поставки від 16.12.2011 р. № 38/12, укладеним позивачем із зазначеним контрагентом, чітко визначено ряд документів, які складаються сторонами у ході його виконання, зокрема рахунки-фактури та товаросупровідні документи /Т.1 а.с.22/.

Однак, ані до суду першої інстанції, ані на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 р. /Т.2 а.с.21-23/ зазначені первинні документи позивачем надані не були.

Крім того, судова колегія також звертає увагу на те, що згідно з додатковою угодою до вищевказаного договору поставки /Т.1 а.с.24/ поставка товару здійснюється на умовах EXW, на складі постачальника за адресою: м. Бровари, вул. Богунського, 26, але при цьому жодних товарно-транспортних документів, які б підтверджували факт переміщення товару саме за цим договором з постачальником позивачем суду не надано.

При цьому, доводи апелянта про те, що на момент укладання договору поставки з ПП «Вектор 8» він вже мав укладені договори з покупцями, а саме: ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», ПАТ «ЕК «Житомиробленерго», ПАТ «ЕК «Одесаобленерго», ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», які отримували товар від його контрагента - ПП «Вектор 8» на складі за вказаною адресою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки договорами з вказаними покупцями, копії яких долучені до матеріалів справи /Т.2 а.с.57-98/ не передбачено самостійне вивезення ними товару зі складу контрагента продавця за адресою: м. Бровари, вул. Богунського, 26, а натомість у договорах з ПАТ «ЕК «Херсонобленерго», ПАТ «ЕК «Одесаобленерго» передбачено поставку товару на склад покупців.

Посилання апелянта на те, що ним здійснювалася невелика націнка на товар, який ним було придбано у ПП «Вектор 8» і реалізовано вищезазначеним контрагентам, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки таблицею, наведеною в апеляційній скарзі /Т.2 а.с.3/ не підтверджується економічна доцільність вчинення спірних операцій з урахуванням всіх господарських потреб товариства.

Крім того, досліджуючи обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, судова колегія також встановила, що допитана у рамках кримінального провадження № 32014100050000008 посадова особа, а саме бухгалтер, ТОВ «Еліт Груп ЛТД», що було контрагентом ПП «Вектор 8», будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, повідомила, що, зокрема ПП «Вектор 8» є фіктивним підприємством, створеним без мети здійснення фінансово-господарської діяльності /Т.3 а.с.107-115/.

Також у рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_5, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, повідомила про здійснення формального оформлення операцій, зокрема з ПП «Вектор 8», без фактичного руху товару /Т.3 а.с.116-120/.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності та оцінивши наявні у справі докази, відповідно до вимог ст. 86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для визнання реальності спірних операцій позивача з ПП «Вектор 8» і доводи апелянта не спростовують таких висновків суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06 грудня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді: