Ухвала суду № 7076339, 01.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-33133/08 Головуючий у 1 інстанції Морозов С.М.

Суддя-доповідач Літвіна Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Ситникова О.Ф.

при секретарі: Овчіннікові А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 03 липня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Господарського суду м. Києва від 03 липня 2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень – було задоволено частково. Визнано нечинним рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000042305/0 від 09 січня 2007 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 744132,38 грн. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0000022505/0, №0000032305/0 від 09 січня 2007року. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0000022302/1, №0000032302/1 від 15 лютого 2007 року. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0003382302/2, №0000022302/2, №0000032302/2 від 16 травня 2007року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач – Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 23 жовтня 2006 року по 01 грудня 2006 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Фокстрот» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2006 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва складено акт №561/23-5/23703827 від 15 грудня 2006 року.

На підставі вказаного Акту відповідачем було прийнято наступні рішення:

- №0000042305/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 746397,82 грн. за порушення п. 3.5, п. 7.22, п. 7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;

- №0000022505/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2009239,74 грн., в тому числі за основним платежем 1394146,56 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 615093,18 грн.;

- №0000032305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44922,78 грн., в тому числі за основним платежем 29948,52 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14974,26 грн.

Позивачем було оскаржено прийняті повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження вказаних повідомлень - рішень відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення №0000882302/1, №0000022302/1, №0000032302/1.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації у м. Києві №1232/10/25-114 від 18 квітня 2007року :

- залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0000032302/1 від 15 лютого 2007 року;

- скасовано податкове повідомлення-рішення №0000882302/1 від 28 березня 2007 року;

- скасовано податкове повідомлення - рішення №0000022302/1 від 15 лютого 2007 року в частині донарахування податку на прибуток за 4 квартал 2004 року в розмірі 29061,32 грн.

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві №1232/10/25-114 від 18 квітня 2007 року відповідачем 16 травня 2007 року було винесено наступні податкові повідомлення -рішення:

- №0003382302/2, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 527055,24 грн.;

- №0000022302/2, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань в розмірі 1980178,43 грн. з податку на прибуток; - №0000032302/2, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 44922,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», постанова Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року №72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» втратила чинність в зв»язку з чим було затверджене нове Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до п. 5 даної Постанови, ця Постанова набирає чинності через 10 днів після офіційного опублікування.

Вперше Постанова Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» була опублікована в Офіційному віснику України 4 лютого 2005 року.

Таким чином, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року №637 набрало чинності 14 лютого 2005 року.

Вказаним положенням було визначено новий порядок встановлення ліміту готівки в касі, відповідно до якого установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі. При цьому, в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не вказано, з якою періодичністю підприємством встановлюються ліміти залишку готівки в касі і що встановлені раніше ліміти є не дійсними.

Як вбачається з наказу ТОВ «Фокстрот»від 31 грудня 2005 року №3112/7 ліміт залишку готівки в касі підприємства складає 170 грн.

Отже, ліміт залишку готівки в касі підприємства ТОВ «Фокстрот» становив в 2005 році – 241 000, 00 грн., а в 2006 році -170 грн.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не мав перевищення ліміту залишку готівки в касі в 2005 році, оскільки залишки готівки в касі ТОВ «Фокстрот» в 2005 році, які встановлені в акті перевірки, не перевищують 241000 грн.

Відповідно до п. п. 5.4.4 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР - витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено договори з ЗАТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» від 14 травня 2004 року та з ТОВ «Індустріальний маркетинг» від 26 грудня 2004 року.

Предметом вказаних договорів є рекламні послуги та роботи, що надаються учасникам відповідних виставок.

Відповідно до договору від 26 грудня 2004 року ТОВ «Індустріальний маркетинг» було надано позивачу послуги по участі у виставці на суму 73957,70 грн.

Згідно до листа Державної податкової адміністрації України №12060/6/15-0316 від 08 грудня 2005 року розповсюдження інформації та розміщення інформації про виробника товару та/або товар в місцях де цей товар реалізується або надається споживачеві, не відноситься до реклами, але відноситься до підготовки та організації ведення виробництва, а тому витрати по розповсюдженню та розміщенню такої інформації відносяться до валових витрат підприємства згідно пп. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат в 2004 році витрати, пов'язані з оплатою послуг ТОВ «Індустріальний маркетинг», ЗАТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» з прийняття у часті у виставках.

Не погоджується колегія суддів й з висновками відповідача з приводу того, що позивачем всупереч вимогам абзацу першого п. п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрат в 2004 - 2006 роках вартість рекламних послуг в розмірі 5622874, 98 грн., сплачених на створення, розробку, виготовлення та розміщення рекламних матеріалів, які не стосуються товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ДП «Талан коммунікейшн» було укладено Генеральну угоду №09/04/1 від 09 квітня 2004 року, предметом якої є надання послуг та/або робіт в області реклами та просування брендів рекламодавця на ринку України, види, об'єми, строки та вартість яких узгоджуються сторонами в кожному конкретному випадку в додатках до даної угоди.

На виконання умов вказаної угоди ДП «Талан коммунікейшн» з метою підтвердження наданих послуг, до кожного з актів прийняття - передачі наданих послуг додавались звіти про проведення рекламних заходів, які містили проведення рекламних акцій.

Оплата вартості відповідних послуг позивачем підтверджується актами виконаних робіт, додатками до генеральної угоди №09/04/1, виписками з особового рахунку (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту було віднесено в жовтні 2004 року - 10531,12 грн., в листопаді 2004 року - 9907,19 грн., в грудні 2004 року - 9510,21 грн. на підставі податкових накладних №269 від 23 жовтня 2004 року, №305 від 06 грудня 2004 року, №287 від 10 листопада 2004 року, отриманих від ДП «Талан Коммунікейшн».

Відповідно до п. 7.5 даного Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість нарахована ТОВ „Фокстрот" при виконанні договору, укладеного з ДП «Талан Коммунікейшн» відноситься до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного періоду, оскільки є документально підтвердженою та нарахованою у зв'язку з придбанням відповідних послуг.

Таким чином, суми податку на додану вартість, правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відображені в податковій звітності з податку на додану вартість відповідних періодів, внаслідок придбання послуг в ДП «Талан Коммунікейшн». Достовірність відображення в обліку зазначеної операції підтверджується первинними документами (актами виконаних робіт та податковими накладними).

Крім того, правомірність дій позивач підтверджується висновком експерта №14/15/16 від 17 березня 2008 року, яким висновки акту перевірки щодо порушення ним положень п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально та нормативно не підтверджуються.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення діяв у відповідності з нормами матеріального та процесуального законодавства та з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до ст..200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення , а постанову Господарського суду м. Києва від 03 липня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 08 грудня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 07 грудня 2009 року.