Ухвала суду № 70762929, 28.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 808/3416/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

08.11.2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що оскаржуваною вимогою начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Саване С.М. №19730-6-03.4 від 28.10.2016 на АТ "Укрексімбанк" й філію банку у м. Запоріжжі покладено обов'язок негайно з моменту отримання вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені банком та його філією, шляхом перерахування Відділу на депозитний рахунок ГТУЮ за рахунок власних коштів банку сум помилкових переказів коштів за період з 15.08.2016 по 26.09.2016, що обліковуються на рахунку №2600802139258 філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" .

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції №19730-6-03.4 від 28.10.2016, винесену у відношенні публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" й філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжя.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2016 заступником начальника Відділу Юлдашевим А.А. при виконанні зведеного виконавчого провадження №39951778, боржником за яким виступає ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, якою накладено арешт на кошти й інші цінності боржника, у межах суми боргу за зведеним виконавчим провадженням в сумі 13276874,12 гривень, що містяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в усіх банках, їх філіях та відділеннях або інших фінансових установах, в тому числі в АТ "Укрексімбанк", та належать ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та його відокремленим підрозділам, зокрема: філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця".

Публічне обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Листом №075-10/1563 від 16.08.2016 АТ "Укрексімбанк" повідомило Відділ про прийняття до виконання вищенаведеної постанови та надало інформацію щодо відсутності на рахунку ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" коштів станом на 15.08.2016.

ГТУЮ 21.09.2016 направило до філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжя платіжну вимогу №1847 про стягнення з рахунку №2600802139258 філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 313747,41 гривень, яка була виконана 27.09.2016 на суму 161719,37 гривень.

23.09.2016 Відділом направлено на адресу позивача та його філії у м. Запоріжжі вимогу державного виконавця №17667-3-034, в якій зазначено, що позивач не забезпечив виконання постанови від 11.08.2016 в частині арешту коштів на рахунку філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця". У зв'язку з цим відповідач зобов'язав позивача виконати вимоги постанови від 11.08.2016 в повному обсязі, в тому числі в частині накладення арешту на рахунок №2600802139258 філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця".

Листом №075-10/147-БТ від 26.09.2016 позивач повідомив відповідача про прийняття до виконання вищевказаної постанови від 11.08.2016 й що станом на 26.09.2016 на вказаному рахунку обліковуються кошти у розмірі 161593,93 гривень, а також, що станом на 26.09.2016 на цей рахунок не накладалися арешти.

28.10.2016 відповідачем направлено позивачеві вимогу державного виконавця №19730-6-03.4, якою АТ "Укрексімбанк" зобов'язано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені АТ "Укрексімбанк" та його філією в м. Запоріжжі, шляхом перерахування Відділу за рахунок власних коштів сум помилкових переказів коштів, що обліковуються за філією "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" на рахунку №2600802139258 за період з 15.08.2016 по 26.09.2016 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Вищезазначені норми Закону України "Про виконавче провадження" дають підстави для висновку, що вимога виконавця може містить лише імперативи, які прямо встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що будь-яким з виконавчих документів, виконання яких зведено в виконавче провадження №39951778, встановлено можливість АТ "Укрексімбанк" погашати заборгованість боржника за рахунок власних - банківських - коштів. Також Законом України "Про виконавче провадження" такої можливості також не передбачено.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції оскаржувана вимога державного виконавця в частині перерахування на рахунок Відділу ДВС власних коштів банку містить ознаки недотримання гарантій непорушності права власності позивача на ці кошти.

При цьому, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Статтею 5 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Слід зазначити, що Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно з абзаців 1 та 2 п. 1.24 ст. 1 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ коштів - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з п. 32.3 ст. 32 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Підпунктом 32.3.1.п. 32.3 ст. 32 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У іншому разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Підпунктом 32.3.2.п. 32.3 ст. 32 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 808/3416/16- залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, що визначені ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник