Рішення № 70762283, 30.11.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017р. Справа № 917/877/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул.Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава,36022)

до Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" (вул. 1905 року, буд. 27, м. Кременчук, Полтавська область,39605)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, буд. 11г, м.Київ, 04119)

про стягнення 1 541 930,45 грн.

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Гетя Н. Г., суддя Семчук О. С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

від третьої особи: не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення 1 541 930,45 грн. збитків за порушення зобов’язання щодо надання позивачу податкових накладних за договором № 291 від 01.03.2001р. на послуги з оренди майна.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що умовами договору не передбачено обов’язку відповідача виготовляти та реєструвати податкові накладні, надавати їх позивачеві чи податковому органу; відповідно до Податкового Кодексу України права позивача у разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача, а податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Відповідач надав додаткові пояснення у справі (вх. №11379 від 14.09.2017р.; вх. №14624 від 30.11.2017р), в яких зазначає, зокрема, що:

- ВАТ "Полтаваобленерго" було порушено зобов’язання за договором, а саме п.3.3 та п.5.2 договору у частині строків оплати орендної плати, а також у частині обов’язку своєчасно сплачувати орендну плату;

- у відповідності до ч. 3 ст. 613 ЦК України боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання;

- у відповідності до п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін;

- згідно із пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ з 01.02.2015р. реєстрації в ЄРПН підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній/розрахунку коригування;

- реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН згідно п.201.10 ст.201 ПКУ повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- дата виникнення податкового зобов’язання в даному випадку охоплена періодом серпня-листопада 2015р. (період надання послуг з оренди приміщення). Оплата за ці послуги була здійснена позивачем із порушенням строків визначених у договорі та взагалі розумних строків - 28 квітня 2016р., тобто більше як через рік після виникнення зобов’язання. Для реєстрації податкової накладної необхідний первинний документ (акт-прийому передачі послуг або факт здійснення оплати вартості робіт);

- у зв’язку з такими діями позивача підприємство не змогло зареєструвати вказані податкові накладні у реєстрі податкових накладних, за відсутністю технічної можливості направлення податкової накладної до реєстру, а також через порушення строків оплати орендної плати позивачем у справі;

- у даному випадку для позивача настали негативні наслідки у вигляді недотримання ПДВ, не з вини відповідача, а у зв’язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов’язань за договором у частині своєчасності оплати орендної плати; тому стягнення коштів з відповідача у даному випадку є безпідставним.

Третя особа письмових пояснень по суті спору суду не надала.

В судовому засіданні 27.11.2017р. судом оголошувалася перерва до 30.11.2017р. згідно ст. 77 ГПК України. Про час та місце розгляду справи позивач, відповідач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою від 27.11.2017 та протоколом судового засідання від 27.11.2017р.

В судовому засіданні 30.11.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Міським комунальним підприємством «Кременчукенерго» (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (орендарем) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до комунальної власності № 291 від 01.03.2001р. (далі – Договір; а.с. 10-17).

Надалі Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" змінило свою назву на Публічне акціонерне товариства "Полтаваобленерго". Зазначені зміни зареєстровані державним реєстратором у встановленому порядку, що підтверджується статутом та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 05.05.2011р. (а.с. 50-65).

Згідно п.1.1. Договору відповідач, як орендодавець передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком, що знаходиться на балансі міського комунального підприємства «Кременчукенерго».

Майно передається в оренду з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації об’єкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг по тепло-та водопостачанню на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію.

У відповідності до умов зазначеного договору Комунальним підприємством «Благоустрій Кременчука» було надано послуги з оренди майна, зокрема, у липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2015 року.

На виконання умов договору № 291 від 01.03.2001 р. Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» було сплачено за надані в липні-листопаді 2015 року послуги з оренди майна грошові кошти в сумі 9 251582,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 573153 від 28.04.2016 р. (а.с.18).

Позивач у позові посилається на те, що відповідач в порушення вимог діючого на той час законодавства, зокрема ст. 201 Податкового кодексу України, не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, тим самим позбавивши позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ по даній операції до складу податкового кредиту у розмірі 1 541 930,45 грн.

ПАТ «Полтаваобленерго» додало до податкової декларації за квітень 2017 року заяву із скаргою на КП «Благоустрій Кременчука» про порушення ним термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.47-49).

Позивач у позові зазначає, що внаслідок такої бездіяльності відповідача ПАТ «Полтаваобленерго» зазнало втрат (збитків) у вигляді не отриманого податкового кредиту в розмірі 1 541 930,45 грн., що повинні бути відшкодовані відповідачем. При цьому позивач, вказує на те, що збитками є сума податкового кредиту у розмірі податку, що сплачений ПАТ «Полтаваобленерго» при одержанні послуг з оренди майна відповідно до договору № 291 від 01.03.2001 р., та не отриманий позивачем внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) КП «Благоустрій Кременчука». Неотримання позивачем податкового кредиту підтверджується податковими деклараціями ПАТ «Полтаваобленерго» за квітень 2016 року.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В той же час, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права (частина перша статті 22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 ГК України та статті 623 ЦК України), або такий обов'язок настає внаслідок завдання шкоди за відсутності між сторонами договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір упущеної вигоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Товариство в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на статті 187, 198, 201 ПК України.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товару ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територій України) та послуг.

Згідно з п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені

митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10. статті 201 ПК України (на норми якої посилається позивач), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Станом на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та до 28.01.2016 діяв наказ Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (далі - Порядок від 23.09.2014 № 966). З 28.01.2016 спірні правовідносини підлягали регулюванню Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок від 28.01.2016 № 21).

Так, згідно з пунктом 17 розділу 3 зазначеного Порядку від 23.09.2014 № 966 у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та скановані копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 18 розділу 3 Порядку від 28.01.2016 № 21 заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця за формою згідно з (Д8) (додаток 8). Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації. Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації.

Також, задля єдності судової практики судом враховується постанова Вищого господарського суду України від 12.04.2017р. у справі № 917/1444/16.

Як свідчать надані відповідачем докази, відповідач в підтвердження факту надання послуг з оренди спірного майна за період липень-листопад 2015 року надав позивачу розрахунки орендної плати та рахунки-фактури від 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р., від 31.10.2015р., від 30.11.2015р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2015р., від 30.11.2015р. Факт надсилання цих документів позивачу підтверджується поштовим описом вкладення у цінний лист від 01.12.2015р. та поштовим описом вкладення у цінний лист від 09.12.2015р.

Також, наявність у позивача складений відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на послуги оренди майна за період липень-листопад 2015р. підтверджується листом ПАТ «Полтаваобленерго» від 18.05.2017р. № 12-83/6188 (а.с.48-49), направленим на адресу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в доповнення до Заяви (Д8) за квітень 2017р. (а.с.47).

Проте, позивач не надав суду доказів своєчасного підписання ним цих актів та повернення їх відповідачу.

Відповідач у відзиві також повідомив суду про те, що позивачем вказані акти не були підписані та відповідачу не надані.

Відповідно до частин першої та другої ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки позивач своєчасно не підписав та не повернув відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на послуги оренди майна за період липень-листопад 2015р., то відповідач не мав можливості на дату виникнення податкових зобов’язань надати позивачу податкові накладні за цей період надання послуг.

Отже, під час розгляду справи не було доведено вини відповідача в настанні спірних збитків у позивача.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 05.12.2017р.

Головуючий суддя Т. М. Безрук

Суддя Н. Г. Гетя

Суддя О. С. Семчук