Рішення № 70761790, 04.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017р. Справа № 914/2258/17

За позовом: Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «НІК ТВ», м. Броди, Львівська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія ЛЮКС», м. Львів

про стягнення 9 494 грн. 58 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 15.11.2017);

від відповідача: не зявився

Приватне підприємство «Телерадіокомпанія «НІК ТВ», м. Броди, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія ЛЮКС», м. Львів про стягнення 9 494 грн. 58 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 27.10.2017 призначив розгляд справи на 13.11.2017. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

Представнику сторони розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на право ретрансляції каналу « 24» в своїй кабельній мережі м. Броди Львівської області. Відповідач зобовязувався щомісячно сплачувати абонплату за технічне супроводження каналу в розмірі 300 грн. 00 коп. Однак, відповідач свої зобовязання щодо оплати з 08.08.2015 року по 06.11.2017 року не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 7 800 грн. 80 коп. У звязку з порушенням строків оплати, відповідачу нараховано інфляційні в сумі 1 167 грн. 60 коп. та 3% річних в сумі 526 грн. 98 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 9 494 грн. 58 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника сторони, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.11.2012 року між Приватним підприємством «Телерадіокомпанія «НІК ТВ» (провайдер) та Приватним акціонерним товариством «Телерадіокомпанія ЛЮКС» (телеканал, « 24») укладено договір №7.11.2012-3.

За цим договором « 24» (відповідач) на умовах, визначених у договорі надає провайдеру (позивачу) право на ретрансляцію сигналу, що несе Телепрограму « 24», з метою надання провайдером програмних послуг, а провайдер зобовязується використовувати надане право відповідно до умов цього договору (п. 2.1).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що провайдер зобовязується протягом всього терміну дії договору здійснювати ретрансляцію.

Згідно п. 3.6 договору провайдера зобовязано розпочати ретрансляцію Телепрограми « 24» з 7 листопада 2012 року.

Договір набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 5 років з моменту підписання цього договору, з можливою подальшою пролонгацією (п. 6.1.).

Відповідно до п. 4.1. договору телеканал сплачує провайдеру абонплату за технічне супроводження каналу в розмірі 300,00 грн. з ПДВ, згідно рахунку кожного місяця, за весь період дії договору.

Згідно додатку №6 до ліцензії НР №0436-п від 23.01.2008, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення доповнено ліцензію ПП «Телерадіокомпанія «НІК ТВ» пунктом про включення « 24» каналу в перелік каналів, дозволених для трансляції в м. Броди Львівської області. Відповідно до додатку №6, виданого Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 11.03.2013, серед переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги, під пунктом 38 внесено супутниковий канал « 24» з умовою розповсюдження «відкритий».

За період часу з серпня 2015 року по вересень 2017 року включно, позивачем надсилалася рахунки на оплату послуг, які відповідачем не було оплачено. Також позивачем надсилалися відповідачу для підписання акти виконаних робіт, які останнім підписані частково.

Як зазначив позивач, згідно первинних бухгалтерських документів за відповідачем за період часу з серпня 2015 року по вересень 2017 року включно обліковується заборгованість за надані послуги у розмірі 7 800 грн. 00 коп.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати вартості послуг, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 7 800 грн. 00 коп. основного боргу, 1 167 грн. 60 коп. інфляційних, 526 грн. 98 коп. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідач письмових заперечень по суті позовних вимог суду не надав, доказів погашення заборгованості у розмірі 7 800 грн. 00 коп. до матеріалів справи не долучив.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням цих положень позивачем нараховано за період часу з вересня 2015 року по вересень 2017 року включно інфляційні в сумі 1 167 грн. 60 коп., а також з 08.08.2015 року по 06.11.2017 року 3% річних в сумі 526 грн. 98 коп.

В абзаці 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» зазначено, що в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається із розрахунку інфляційних, позивачем не включено у розрахунок показники індексу інфляції у жовтні 2015 року, лютому, червні-серпні 2016 року та серпні 2017 року (у вказаних місяцях показники індексу інфляції становили менше одиниці). Після проведеного судом перерахунку з урахуванням показників індексу інфляції у вищевказаних місяцях загальний розмір інфляційних повинен становити 1 140 грн. 04 коп.

Судом перевірено також розрахунок 3% річних та встановлено, що позивачем нарахування за визначений період часу, починаючи з першого дня нарахування, здійснено на усю суму заборгованості, яка існує станом на 06.11.2017 року - 7 800 грн. 00 коп., тобто, позивачем не враховано, що відповідно до умов п. 4.1. договору вказана заборгованість виникла поступово станом на серпень 2015 року становила 300,00 грн. та щомісячно (з огляду на відсутність оплати вартості послуг відповідачем) збільшувалась на 300,00 грн. і, лише починаючи з жовтня 2017 року, становила 7 800 грн. 00 коп. З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних повинен становити 267 грн. 37 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 7 800 грн. 00 коп. основного боргу, 1 140 грн. 04 коп. інфляційних, 267 грн. 37 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія ЛЮКС», м. Львів, пл. Галицька, 15 (ідентифікаційний код 20765851) на користь Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «НІК ТВ», м. Броди, вул. Гончарська, 20/67, Львівська область (ідентифікаційний код 34573128) 7 800 грн. 00 коп. основного боргу, 1 140 грн. 04 коп. інфляційних, 267 грн. 37 коп. 3% річних, 1 551 грн. 52 коп. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 04.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 06.12.2017.

Суддя Мазовіта А.Б.