Рішення № 70761556, 30.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017

Справа №910/19080/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"

про стягнення 5 433, 56 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-відповідач) про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 5 433, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено схоронність вантажу під час прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, у зв'язку з чим вагон № 53603023, з вантажем (сталь тонколистова), прибув з недостачею в кількості 460 кг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2017 за участю представників сторін.

24.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2017 та заяву про розгляд справи без участі представника, в якій просив суд розглядати справу за наявними у матеріалах справи документами, без участі представника Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

27.11.2017 представник відповідача подав клопотання, в якому просить суд направити справу № 910/19080/17 за підсудністю до Господарського суду Одеської області, оскільки на думку відповідача, спір у даній справи випливає із діяльності відособленого підрозділу ПАТ «Українська залізниця» - регіональної філії «Одеська залізниця», при цьому останній надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

У дане судове засідання представники сторін не з’явились.

Представник відповідача причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Одеської області, суд відзначає наступне.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу (ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, договір №1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги від 25.12.2015 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Таким чином, враховуючи те, що спір у даній справі виник у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором перевезення №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 в частині забезпечення схоронності вантажу під час прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, суд відзначає, що він має вирішуватись за місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця".

В той же час, суд відзначає, що відповідно до накладної № 50727718 від 27.06.2017 відправлення вагону № 53603023, з вантажем (сталь тонколистова) здійснено зі станції Маріуполь – Сортувальний Донецької залізниці.

Відповідно до положень ст. ст. 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позов.

Згідно зі ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Однак суд не може дійти до беззаперечного висновку про те, що Регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» наділена правом здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи, оскільки у матеріалах справи відсутнє положення положення про Регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», а тому з урахуванням наведено го вище, суд відхиляє клопотання відповідача про передачу даної справи за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Отже, приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (далі - продавець) та Компанією «Metinvest International S.A.» (далі - покупець) укладено контракт № 12 ЕХР/01-14 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується продати і поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію металургійного виробництва, на умовах, викладених в цьому контракті, специфікаціях та інших документах, які є невід'ємною частиною цього контракту.

25.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - вантажовласник) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги №1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за послуги.

Відповідно до п.2.1 договору, вантажовласник зобов'язується пред'являти Виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему «Месплан» (АС «Месплан») з накладанням ЕЦП, у цьому випадку місячне замовлення у паперовому вигляді не надається.

Згідно з п.2.2 договору, виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

За цим договором виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за умови наявності коштів на його особовому рахунку. (п.7.1 договору)

У п.7.4 договору зазначено, що його укладено строком до 31.12.2016 року. Кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням їншої сторони не менше ніж за десять днів. По угоді сторін договір може бути пролонгований.

Додатковою угодою № 6 від 10.03.2017 до договору №1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги від 25.12.2015 сторони внесли зміни до п. 7.4. розділу 7 договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 виклавши його у наступній редакції: «Договір укладено строком на 31.12.2017 року включно. Кожна сторона вправі розірвати договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням їншої сторони не менше ніж за десять днів. По угоді сторін договір може бути пролонгований».

Відповідно до Статуту Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", затвердженого загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (протокол № 21 від 25.04.2016), Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча".

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2017 Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" здійснило відправлення по залізничній накладній № 507277198 вагону зі сталю тонколистовою, 11 пачок, масою вантажу 64 867 кг, зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Одеса-Порт Одеської залізниці одержувачу Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України комплекс № 6 "УНСК" для ТОВ "Метівест-Шиппінг".

07.07.2017 на станції призначення Одеса-Порт Одеської залізниці був складений комерційний акт № 400305/526 про недостачу вантажу в вагоні № 53603023 у кількості 460 кг, про що у накладній № 507277198 від 27.06.2017 здійснена відповідна відмітка.

У комерційному акті № 400305/526 зазначено, що на підставі попутного комерційного акту № 410006/192 від 04.07.2017 станції Знаменка та актів загальної форми на станції призначення здійснювалось комісійне переважування вагону № 53603023.

Так, позивачем був відправлений вантаж сталь тонколистова у кількості 11 пачок, маса вантажу 64 867 кг. Фактично виявилося: вантаж – сталь тонколистова 11 пачок, вага всіх пачок не перевірялася, окрім нестандартно укрученої пачки, на якій обірвані всі окантовані поперечні стрічки, поздовжні стрічки, є дві нестандартні дротові укрутки із дроту в одну нитку 6 мм у двох місцях і є маркування вапном двома смугами зверху пачки, не порушено, металевий кожух порушено.

Вантаж у вагоні розміщено в два яруси. Відповідно до комерційного акту № 400305/526 та графи 20 накладної № 50727718 пачки верхнього ярусу марковані однією полосою білої фарби посередині. Нестандартно укручена пачка розміщена в верхньому ярусі перша від задньої торцевої стінки вагону по руху поїзда, маркування не відповідає запису зробленому відправником у перевізному документі та маркуванню, яке присутнє на всіх інших пачках верхнього ярусу вагону № 53603023. При переваженні нестандартно укрученої пачки виявилась недостача вантажу у кількості 460 кг проти заводської бірки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу позивачу заподіяні збитки на загальну суму 5 433, 56 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» зазначену суму.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом вище, 27.06.2017 Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" здійснило відправлення по залізничній накладній № 507277198 вагону зі сталлю тонколистовою, 11 пачок, масою вантажу 64 867 кг, зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Одеса-Порт Одеської залізниці одержувачу Одеська філія державного підприємства "Адміністрація морських портів України комплекс № 6 "УНСК" для ТОВ "Метівест-Шиппінг".

Так, 07.07.2017 на станції призначення Одеса-Порт Одеської залізниці був складений комерційний акт № 400305/526 про недостачу вантажу в вагоні № 53603023 у кількості 460 кг, про що у накладній № 507277198 від 27.06.2017 здійснена відповідна відмітка.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України, тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до п.1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України « 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Судом встановлено, що відомості зафіксовані сторонами у комерційному акті № 400305/526 про недостачу вантажу внесені до залізничної накладної № 50727718 від 27.06.2017 року.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 50727718 від 27.06.2017 року, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 460 кг у вагоні № 53603023.

У вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 року)

Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Так, у матеріалах справи наявна копія специфікації № 1806SF від 30.05.2017, виставленого Публічним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод”.

Крім того, відповідно до ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. Всі вказані документи, які повинні бути надані відправником вантажу (позивачем) долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів.

Суд зазначає, що відповідно до специфікації № 1806SF від 30.05.2017 до контракту № 12 ЕХР/01-14 від 01.04.2014 , вартість одніє тонни сталі становить 466 дол США за тонну.

Норма природної втрати та граничного розходження визначення маси становить 0,5 % (від маси бруттотзазначеної пачки 3910 кг) = 19, 55 кг.

Таким чином, кількість фактичної недостачі складає; 460 кг – 19, 55 кг = 440, 45 грн., тож, сума встаченого вантажу в вагоні № 53603023 складає: 0,44 т х 12 349, 00 грн.(466 доларів США становить 12 349, 00 грн. по курсу 26, 50 грн. за 1 долар) = 5 433, 56 грн.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", правонаступником якого Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця", відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийняло зобов'язання надавати позивачу послуги з перевезення вантажів за плату на станціях регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (п. 7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу відповідно до залізничної накладної № 50727718 від 27.06.2017 року відбулось у червні 2017 року, тобто після укладення між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" договору № 1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 53603023, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 5 433, 56 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагоні № 53603023 сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 53603023 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу на загальну суму 5 433, 56 грн., суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 5 433, 56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, ідентифікаційний код - 00191129) 5 433 (п’ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 56 коп. – збитків та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.12.2017

Суддя Щербаков С.О.