Ухвала суду № 70760806, 06.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

судді-доповідача - Саліхова В.В.

суддів - Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.

при секретарі: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, про визнання недійсними патентів України та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та просив визнати недійсними повністю патенти України, зареєстровані на ОСОБА_3:

№ НОМЕР_1 від 25.01.2012 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

№ НОМЕР_2 від 11.04.2011 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

№ НОМЕР_3 від 10.04.2015 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_3»;

№ НОМЕР_4 від 10.04.2015 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_3»;

№ НОМЕР_5 від 12.11.2012 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_4»;

№ НОМЕР_6 від 12.11.2012 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_4»;

№ НОМЕР_7 від 12.11.2012 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_5»;

№ НОМЕР_8 від 25.09.2012 на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відомості до Державного реєстру патентів України на промислові зразки щодо визнання недійсними вищевказані патенти України.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати пов'язані з розглядом справи: судовий збір у сумі 10 240,00 грн. та витрати по проведенню судової експертизи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2017 у відкритті провадження в справі за вищевказаним позовом відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що у спорах, які виникають у сфері використання об'єктів авторського і суміжних прав, здійснюється захист цивільних прав та інтересів суб'єктів, а не вирішується питання про порушення в сфері публічно-правових відносин. Зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, що відповідачем у справі може виступати Державний департамент інтелектуальної власності як суб'єкт владних повноважень, оскільки характер спору є цивільним. Вказав, що вимоги до Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є похідними від первинних.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про розгляд справи. В зв'язку з наведеними обставинами, керуючись ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги до Державного реєстру патентів України на промислові зразки є публічно-правовими, відтак вимога щодо зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень вчинити дії, які належать до його управлінських функцій, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а вимоги до ОСОБА_3 подані поза межами адміністративної території Печерського району м. Києва.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 107 ЦПК Україниусі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Відповідно до ст. 109 ЦПК Українипозови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи - це місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою. Місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або знаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

На підставі викладеного можливо зробити висновок, що за наявності кількох відповідачів законодавець надав позивачу право визначати підсудність розгляду справи за місцезнаходженням одного з них на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження одного з відповідачів, а саме Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, що територіально відноситься до Печерського району м. Києва.

Таким чином, позивач, скориставшись своїм правом, звернувся до суду з дотриманням встановленої законодавством альтернативноїпідсудності.

Висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги до Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є м. Київ не підвідомчі цивільній юрисдикції, а тому позов підлягає розгляду за місцем проживання іншого відповідача - ОСОБА_3 є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Матеріали справи свідчать, що спір стосується визнання недійсними патенти України, зареєстровані на ОСОБА_3, тобто цивільного права.

Також матеріали справи свідчать про те, що вимоги до Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є фактично похідними від основних вимог зазначених у позові.

Висновок Верховного Суду України висловлений в Постанові від 16 червня 2015 року в справі №826/8805/14.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3 згідно зі статтею 177 ЦКрезультати інтелектуальної, творчої діяльності належать до об'єктів цивільних прав, а за статтею 178 ЦК вони є оборотоздатними.

Враховуючи, що даний спір виник з приводу визнання недійсними повністю патенти України, зареєстровані на ОСОБА_3, позивачем здійснюється захист своїх цивільних прав та інтересів, а не вирішуються питання про порушення в сфері публічно-правових відносин, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від того, що відповідачем у справі також є Департамент інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

За наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, дійшов невірних висновків про непідсудність даного позову.

Враховуючи, що відкрито провадження у справі було за місцезнаходженням відповідача - Департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з додержанням правил альтернативної підсудності, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови у відкриття провадження у справі неправильними.

Вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не підлягають задоволенню, оскільки розгляд справи по суті не розпочався.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли часткове своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2017 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Б.Б.Левенець