Ухвала суду № 70760804, 29.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Пікуль А.А., Ратнікової В.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра» про відшкодування збитків, в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 2 239 800 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 листопада 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір комплексного банківського обслуговування, відповідно до умов якого банк відкрив на його ім'я накопичувальні рахунки (у гривні, доларах США та євро) за програмою «Процвітання». Вказує, що 04 квітня 2008 року ним було внесено готівкою грошові кошти в сумі 145 000,00 доларів США на поповнення рахунку № НОМЕР_1 та 363 500,00 грн. на поповнення іншого рахунку № НОМЕР_2. Зауважує, що у серпні 2014 року він звернувся до банку з ордером про списання з його валютного рахунку грошових коштів, однак його вимога банком не була виконана. Крім того, зауважує, що у вересні 2014 року, на його чергове звернення до Відповідача, йому надійшла відповідь про те, що кошти, які знаходились на гривневому та доларовому рахунках відсутні. Вважає, що Відповідач не має наміру повернути йому внесені грошові кошти, чим завдає йому значних збитків та порушує його майнові права.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність та обґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послався на те, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачем було надано не оригінал заяви на видачу готівки, а її копія, мотивуючи це тим, що документ було знищено, проте за інструкцією такі документи зберігаються 10 років.

Крім того, суд безпідставно взяв до уваги доводи відповідача про те, що готівка була видана іншій особі по довіреності, оскільки з заяви на видачу готівки вбачається, що вона видавалася особисто ОСОБА_1 Підпис же на заяві явно не відповідає справжньому його підпису.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники ПАТ «КБ «Надра» заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виписки-повідомлення до Договору про комплексне банківське обслуговування ВАТ «КБ «Надра», 28 листопада 2007 року, Позивачеві було відкрито рахунки, а саме, поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 у гривні та поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 в доларах США (а.с.4).

Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» 04.02.2011 року було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми товариства, шляхом перейменування Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра».

Згідно квитанції № 260 від 04.04.2008 року, вбачається, що 04.04.2008 року Позивач поповнив готівкою поточний рахунок № НОМЕР_2 на суму 363 500,00 грн., та згідно квитанції № 5821 від 04.04.2008 року, поточний рахунок № НОМЕР_1 Позивач поповнив на суму 145000,00 доларів США. (а.с. 5)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком 07.04.2008р. позивачеві були повернені заявлені кошти по поточним рахункам.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції по суті, з наступних підстав.

Так, в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту та тягар доказування лежить на сторонах спору.

Позивач звернувся до ПАТ «КБ «Надра» з вимогою про повернення йому коштів, які були розміщені на його рахунках у банку.

Проте, такі вимоги позивача не можливо задовольнити в даній справі, зважаючи на таке.

Так, статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Відповідно до п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Залишок невиплаченої суми повинен повертатися в порядку черговості, встановленої ст. 52 цього Закону.

На момент розгляду справи та ухвалення судового рішення, у ПАТ «КБ «Надра» розпочата процедура ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.01.2015 р. у справі №6-2001цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, доводи апеляційної скарги необхідно відхилити, оскільки вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» про відшкодування збитків, а саме стягнення грошових коштів у сумі 2 239 800 грн., не підлягають задоволенню із наведених вище підстав.

Колегія суддів бере до уваги, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову з інших підстав, проте рішення по суті було ухвалено вірне, а тому не має підстав для його скасування.

Враховуючи викладене колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року, оскільки воно є законним по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді