Постанова № 70759849, 04.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5292/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року

09 год.30 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративною позовною заявою Приватного підприємства «Максіма» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається справа за адміністративним позовом Приватного підприємства «Максіма», в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

В обґрунтування своїх вимог позивач (Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 23.06.2017 № 000244/15-32-14-08/315013, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіркою встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1276317 грн., п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 1225937 грн. Зазначені висновки обґрунтовані тим, що вартість запчастин та комплектуючих, отриманих від низки постачальників Підприємства, не відповідає ознакам доходу, визначеного відповідно до п.5 та п.7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290. Запчастини та комплектуючі, які отримані від постачальників, були використані при проведенні ремонтних робіт холодильного обладнання замовників. Сума витрат у фінансовому результаті до оподаткування зменшена на вартість отриманих послуг. Втім, перевіряючими не досліджено як списання товарів (запчастин) по актам списання при проведенні ремонтних робіт, так і отримання транспортних послуг від сторонніх організацій під час проведення ремонтних робіт для перевезення запасних частин та ремонтних робіт бригад, враховуючи дислокацію обладнання. Вартість запчастин, отриманих від постачальників, та вартість ремонтних транспортних послуг, виконаних низкою підприємств, включено до вартості ремонтних робіт холодильного обладнання згідно отриманих замовлень. Проведення таких робіт підтверджується електронними звітами Замовникам про знаходження, назви та характеристики запасних частин, які підлягають заміні та ін. Зазначені звіти затверджуються та узгоджуються електронними підписами, на їх підставі складаються рахунки до сплати. В ході перевірки перевіряючим був наданий повний пакет первинних документів, проте останніми безпідставно залишені без уваги співробітниками податкового органу. Крім того, перевіркою встановлено, що операції Підприємства та його постачальників не підтверджуються стосовно врахування часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які необхідні для надання послуг та постачання товарів, у звязку із чим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій. З цього приводу позивач зазначає, що у виконавців транспортних послуг є власний чи орендований автотранспорт та укладені трудові договори з водіями, що підтверджено інформацією в ТТН. Позивачем сумлінно та достовірно відображено отримання податкових накладних від контрагентів, які згідно чинного законодавства зареєстровані платника податку на додану вартість. Отримання послуг (товарів) підтверджено їх використанням у основній діяльності Підприємства та включено до собівартості робіт по ремонту холодильного обладнання. Висновки перевіряючих про відсутність економічної мети для надання та отримання послуг є безпідставними, оскільки факти надання ремонтних послуг та використання товарів/запчастин Підприємством під час проведення ремонтних робіт холодильного устаткування основних замовників, розташованого в торгових точках по всій України, не досліджувалися. Отже прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

В судове засідання 20.11.2017 представник позивача не зявився. До суду надійшло клопотання (вх. №31090/17 від 14.11.2017) про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Вказує, що ПП «Максіма» відображало у складі собівартості наданих послуг придбання товарів у контрагентів, по яким згідно баз даних податкового органу та наявної податкової інформації, яка зібрана згідно ст.ст. 72, 73 ПК України, не підтверджено реалізацію відповідних ідентифікованих товарів, тобто ПП «Максіма» не мало можливості здійснювати придбання товарів, а тому ці товари вважаються як отримані від невстановлених осіб (без висування вимоги щодо компенсації їх вартості), та відповідно до п.5 та п.7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, відноситься до інших доходів, з наступним відображенням по р.01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), що призвело до заниження доходів. Крім того, перевіряючими проведено аналіз наявних баз даних податкового органу, в ході якого по всім постачальникам Підприємства встановлено відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення виготовлення реалізованих товарів, згідно до ЄРПН відсутні факти придбання поставлених товарів. Також вказано, що в порушення п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Підприємство для встановлення фактів поставок до перевірки не надало договори на поставку товарів, документи щодо транспортування продукції (ТТН), а також документи щодо вантажно-розвантажувальних робіт, в результаті чого неможливо визначити факт та умови поставки відповідних товарів. Також неможливо встановити зв'язок з господарською діяльністю Підприємства за рахунок відображення в обліку операцій з придбання товарів (запчастин та комплектуючі) та податкових накладних в ЄРПН за 2014-2016 рр. Отже ПП «Максіма» занижено податкові зобовязання по податку на прибуток та податку на додану вартість, у звязку із чим за результатами перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зважаючи на правомірність спірних актів індивідуальної дії та наявність податкових порушень в діяльності ПП «Максіма», відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

20.11.2017 судом ухвалено призначити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області 23.05.2017 №№ 2051/14-08, 2050/14-08, 2049/14-08, 2048/14-08, 2047/14-08, 2046/14-08, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Максіма» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 23.06.2017 № 000244/15-32-14-08/315013.

Перевіркою встановлено порушення пп.14.1.14 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 1276317 грн. (2015 р. 551606 грн.; 2016 р. 724711 грн.); п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1225937 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.07.2017 №0021421408, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1276317 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 181178 грн., № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1225937 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 306484 грн.

Як убачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП «Максіма» є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (КВЕД 33.12). Холодильне устаткування основних замовників ПП «Максіма» (ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи, СП «Вітмарк-Україна», ТОВ «Сандора», ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль») розміщується в торгівельній мережі різних регіонів України.

За період з 01.01.2014 по 31.12.2016 ПП «Максіма» задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування / Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 26146733 грн.

Згідно даних акту від 23.06.2017 № 000244/15-32-14-08/315013 перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування / доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено його заниження на загальну суму 2302366 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: 2015 р.- 1092645 грн., 2016 р. - 1209721 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку показників за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 у загальній умі 21375126 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із надання пслуг з монтажу, ремонту, відновленню та післягарантійного сервісного обслуговування холодильного устаткування та дохід від реалізації основних засобів.

На підставі даних регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, встановлено заниження задекларованих ПП «Максіма» показників рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» всього у сумі 2302366 грн., у тому числі в розрізі періодів звітності: 2015 р. - 1092645 грн., 2016 р. - 1209721 грн.

Так, згідно акту перевірки, ПП «Максіма» відображало у складі собівартості наданих послуг придбання товарів у контрагентів, по яким згідно баз даних податкового органу та наявної податкової інформації, яка зібрана згідно ст.ст. 72, 73 ПК України, не підтверджено реалізацію відповідних ідентифікованих товарів, тобто ПП «Максіма» не мало можливості здійснювати придбання товарів, а тому ці товари вважаються як отримані від невстановлених осіб (без висування вимоги щодо компенсації їх вартості), та відповідно до п.5 та п.7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, відноситься до інших доходів, з наступним відображенням по р.01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), що призвело до заниження доходів на 2302366 грн.

Зазначена сума доходу донарахована на вартість отриманих запчастин та комплектуючих від постачальників: ТОВ «Здравода» (накладні на отримання запчастин від 24.04.2015 № РН-0000008, від 25.05.2015 № РН-00000074, від 16.06.2015 № РН-000000185, від 29.06.2015 № РН-0000231); ТОВ «Східна Сервісна Компанія» (накладні від 16.02.2015 № 1348, від 20.02.2015 № 1569, від 24.02.2015 № 1676, від 13.03.2015 № 2244, від 23.03.2015 № 2624); ТОВ «М.Д. Берид» (накладні від 29.09.2015 № РН-0000065, від 10.11.2015 № РН-0000154, від 23.12.2015 № РН-0000231, від 25.01.2016 № РН-0000022, від 19.02.2016 № РН-0000047, від 11.03.2016 № РН-0000084); ТОВ «Альянс Промтол» (накладні від 28.07.2015 № РН-0000402; від 29.07.2015 № РН-0000403; від 25.08.2015 № РН-0000443); ТОВ «Укртрейд Альянс» (накладна від 31.03.2016 № РН-0000059); ТОВ «Опторг Компанія» (накладна від 31.03.2016 № РН-0000059).

Відповідно до бухгалтерського обліку вартість отриманих запчастин комплектуючих відображено Дт рах.28 «Товари»; грошові кошти постачальникам перераховано своєчасно та в повному обсязі (кредиторська заборгованість відсутня).

Перевіряючими проведено аналіз наявних баз даних податкового органу, в ході якого по всім вищевказаним постачальникам Підприємства встановлено відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення виготовлення реалізованих товарів, згідно до ЄРПН відсутні факти придбання поставлених товарів. Також вказано, що в порушення п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Підприємство для встановлення фактів поставок до перевірки не надало договори на поставку товарів, документи щодо транспортування продукції (ТТН), а також документи щодо вантажно-розвантажувальних робіт, в результаті чого неможливо визначити факт та умови поставки відповідних товарів.

З цих підстав перевіряючі дійшли висновку про порушення Підприємством 14.1.14 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого ПП «Максіма» занизило показники р.01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)» на загальну суму 2302366 грн.

Крім того, перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, встановлено його заниження на 7090645 грн.: 2015 р. 3064475 грн., 2016 р. 40216170 грн.

Так, у періоді з 01.01.2014 по 31.12.2016 ПП «Максіма» придбавало послуги у ПП «Альянс Промтол» (монтажні роботи, консультування з бухгалтерського обліку, консультування з комерційної діяльності) на підставі актів виконаних робіт на суму 612500 грн., в яких не містяться розкриття операцій, а саме відсутній перелік робот, які входили до відповідних послуг, не відображено перелік консультацій з бухгалтерського обліку та комерційної діяльності. В ході проведення аналізу по ланцюгу постачання від постачальника до покупця не встановлено придбання відповідних послу ПП «Альянс Промпол» від інших постачальників.

Також в цьому періоді ПП «Максіма» здійснювало придбання транспортних послуг від ПП «Грузтранс» на підставі договору від 28.05.2015 № 2805/15 на суму 1223460 грн.; від ТОВ «Здравода» (договір до перевірки не надано) на суму 135870 грн.; ПП «Колос» (договір до перевірки не надано) на суму 1270600 грн.; ПП «Златавабудпівдень» (договір до перевірки не надано) на суму 350700 грн.; ПП «А-Оптторгсервіс» на суму 189270 грн.

Відповідно до найменування вантажу в ТТН ПП «Максіма» замовляло транспортне перевезення у вищевказаних контрагентів для виконання робіт з ремонту та післягарантійного обслуговування обладнання, яке належить ТОВ «Сандора» (додаток 1 до договору № SD-OP-576-15 від 22.12.2015). В акті перевірки зазначено, що відповідні акти виконання робіт щодо виконання зазначених робіт на користь ТОВ «Сандора» до перевірки не надано.

Крім того, перевіряючими визнано «дефектність» наданих до перевірки актів виконаних роботі про отримання послуг перевізника на підставі вибіркового розрахунку відрізків шляху, використаних для здійснення транспортних послуг вантажним автотранспортом, в ході якого встановлено неможливість здійснення такого обсягу робіт. (при швидкості 60 км на годину для відстані 2103 км в квітні 2015 по маршруту Одеса-Київ було здійснено одну поїздку (480 км), необхідно на протязі місяця використати 35 годин, тобто при 8-годинному робочому дні 4 дні здійснювати перевезення вантажу).

Поряд із тим відповідно до баз даних податкового органу вищевказані перевізники не володіють достатніми трудовими та матеріальними ресурсами для здійснення транспортного перевезення в значній кількості.

З цих міркувань перевіряючі дійшли висновку про порушення ПП «Максіма» пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України з урахуванням вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого ПП «Максіма» завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та інші операційні витрат, у звязку із не підтвердженням належним чином оформленими первинними документами отриманих транспортних послуг, виконання монтажних робіт, консультування з бухгалтерського обліку, консультування з комерційної діяльності, отриманих від ПП «Альянс Промпол», ПП «Грузтранс», ТОВ «Здравода», ПП «Колос», ТОВ «Златавабудпівдень», ПП «А-Оптторгсервсі», що призвело до заниження р.02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток)», визначений у фінансовій звітності на загальну суму 3782400 грн. (2015 р. 1971830 грн.; 2016 р. 1810570 грн.).

Крім того, згідно акту перевірки, в порушення вимог п.44.1, п.44.6 ст.44 ПК України ПП «Максіма» включило до показників р.2180 «Інші операційні витрати» в звітному періоді 2016 р. суму витрат, які не підтверджені первинними документами по контрагентам: ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 В регістрах бухгалтерського обліку дані взаємовідносини відображені Дт93 Кт685 з одночасним віднесенням до витрат звітного періоду Дт791 Кт93 в сумі 1005879 грн. відповідно. Станом на 31.12.2016 по р. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» обліковується кредиторського заборгованість в сумі 1005879 грн. Отже в порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України ПП «Максіма» завищено інші операційні витрати на загальну суму 1005879 грн. в 2016 р.

На підставі викладеного в акті перевірки зроблено висновок про заниження ПП «Максіма» податкових зобовязань по податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 всього на 1276317 грн.

Також перевіряючі дійшли висновку про порушення ПП «Максіма» пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, зокрема відображення Підприємством у складі податкового кредиту звітних податкових періодів 2015-2016 рр. придбання товарів у ПП «Альянс Промтол», ТОВ «Східнакомпанія», ТОВ «Здравода», ТОВ «М.Д. Берил», ТОВ «Оптторсервіс», ТОВ «Укртрейд Альянс», по яким згідно баз даних податкового органу та наявної податкової інформації не підтверджено реалізацію на адресу ПП «Максіма» відповідних ідентифікованих товарів, що в свою чергу не дає можливості встановити їх походження. Також неможливо встановити зв'язок з господарською діяльністю Підприємства за рахунок відображення в обліку операцій з придбання товарів (запчастин та комплектуючі) та податкових накладних в ЄРПН за 2014-2016 рр. Отже ПП «Максіма» занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість на 1225937 грн.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших субєктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необєктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

На переконання суду, вищезазначені висновки є необєктивними та зроблені без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У звязку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Тому суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем показників податкової звітності.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про фіктивний характер відносин ПП «Максіма» з його контрагентами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу.

01.09.2015 набрав чинності Закон України № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», яким заборонено контролюючим органам використовувати акт перевірки в якості підстави для висновків відносно взаємовідносин з контрагентами підприємства, в тому числі відпрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів, у випадку якщо податкове повідомлення-рішення не приймалося по результатам перевірки.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р., про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Присутні в акті перевірки висновки побудовані на припущеннях співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих, які при цьому безпідставно надані Підприємством первинні документи, самі по собі не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, припущенням перевіряючих є те, що отримання товарів ПП «Максіма» насправді мало місце не у тих контрагентів, за участю яких задокументовано таке придбання, а у невстановлених осіб, позаяк цей висновок ґрунтується виключно на відомостях баз даних податкового органу, щодо цих контрагентів, без підтвердження цього належними та допустимими доказами та за відсутності дослідження реального руху товарів.

Спираючись на ці припущення, податковий орган відносить задекларований Підприємством дохід до «іншого доходу» та робить невмотивований висновок про заниження податку на прибуток на суму 2302366грн., який позивачем був задекларований як «дохід від будь-якої діяльності».

Суд погоджується з позицією позивача,що вартість запчастин та комплектуючих, отриманих Підприємством від постачальників, не відповідає ознакам доходу, визначених згідно п.5 та п.7 П(С)БО 15 «Дохід», як то зазначено в Акті перевірки.

Аналогічно, вартість отриманих від ТОВ «Альянс Промтол», ПП «Грузтранс», ТОВ «Здравода», ПП «Колос», ПП «Златавабудпівдень», ПП «А-Оптторгсервіс» транспортних послуг, підтверджена залученими до матеріалів справи актами на отримання транспортних послуг та товарно-транспортними накладними, на яку податковий орган зменшив суму витрат на 4788279грн., відповідає ознакам витрат, визначених відповідно до п.19 П(С)БО 16 «Витрати».

Слід зазначити, що позивачем надані платіжні документи, якими підтверджується проведення розрахунків з контрагентами по спірним господарським операціям, що робить безпідставним висновок про придбання товару у невстановлених осіб (без вимоги щодо компенсації вартості).

Суд також вважає за необхідносте дотримуватися позиції, вказаній у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суд України неодноразово зазначив у своїх рішеннях, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Перевіряючими не надано оцінки фактам, що придбані товари, послуги обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар (роботи, послуги) фактично не постачалися, в ході перевірки не встановлені.

Згідно п.11 Правил № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

При цьому ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Згідно пояснень представника позивача, запчастини та комплектуючі отримані від постачальників ТОВ «Здравода», ТОВ «Східна Сервісна Компанія», ТОВ «М.Д. Берид», ТОВ «Альянс Промтол», ТОВ «Укртрейд Альянс», ТОВ «Опторг Компанія» були використані при проведенні ремонтних робіт холодильного обладнання замовників: ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», СП «Вітмарк-Україна», ТОВ «Сандора», ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Радомишль».

Перевіряючими не досліджено як списання товарів (запчастин) по актам списання при проведенні ремонтних робіт, так і отримання транспортних послуг від сторонніх організацій під час проведення ремонтних робіт для перевезення запасних частин та ремонтних бригад, враховуючи дислокацію обладнання. Вартість запчастин, отриманих від постачальників та вартість транспортних послуг, наданих перевізниками, включено Підприємством до вартості ремонтних робіт холодильного обладнання згідно отриманих замовлень. Проведення таких робіт підтверджується електронними звітами Замовникам про виконану роботу, в яких відображено фотофіксацію обєкту ремонту, адресі його знаходження, назви та характеристики запасних частин, які підлягають заміні та ін. Зазначені звіти затверджуються та узгоджуються електронними підписами, на їх підставі складаються рахунки до сплати.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Максіма» достовірно відображено отримання податкових накладних контрагентів ПП «Альянс Промпол», ПП «Грузтранс», ТОВ «Здравода», ПП «Колос», ПП «Златавабудпівдень», ПП «А-Оптторгсервіс». Зазначені контрагенти у відповідності до законодавства були зареєстровані платниками ПДВ, установчі документи юридичних осіб не були визнані недійсними, відносини відбулися на підставі укладених договорів про надання послуг та постачання товарів, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт, видатковими накладними, податковими накладними, а оплата коштів виписками банківського рахунку та платіжними дорученнями. Отримання послуг (товарів) опосередковано підтверджується їх використанням в основній господарській діяльності Підприємства та включено до собівартості робіт по ремонту холодильного обладнання.

Відповідно до пп. 4.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку інші особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені. Якщо постачання товарів здійснюється для споживання на борту морських та повітряних суден або у поїздах на ділянці пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, місцем постачання вважається пункт відправлення пасажирського транспортного засобу. Ділянкою пасажирського перевезення, що здійснюється в межах митної території України, вважається ділянка, на якій відбувається таке перевезення без зупинок за межами митної території України між пунктом відправлення та пунктом прибуття пасажирського транспортного засобу. Пункт відправлення пасажирського транспортного засобу - перший пункт посадки пасажирів у межах митної території України, у разі потреби - після зупинки за межами митної території України. Пункт прибуття транспортного засобу на митній території України - останній пункт на митній території України для посадки/висадки пасажирів на митній території України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, обєктом оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому суд критично оцінює визнання перевіряючими «дефектними» певної частини документів на підставі вибіркових розрахунків відрізків шляху, в основу яких покладено швидкість 60 км на годину на автошляху Одеса-Київ, оскільки поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Перевіривши надані позивачем копії первинних документів суд вважає, що позивачем підтверджено документально рух товару від постачальників до Підприємства. Позивачем надано весь обсяг податкових та видаткових накладних, які складалися по придбаним товарам, документи на підтвердження їх транспортування та подальше використання у господарській діяльності.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що ПП «Максіма» не було отримано товарів/послуг лише з тих підстав, що на його думку за податковою інформацією контрагенти на мали змоги поставити продукцію та послуги, оскільки, по-перше це спростовується матеріалами справи, а по-друге, оцінка відповідачем виконання умов договору щодо поставок товарів та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засноване на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентами, без дослідження фактичного руху активів.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що застосування одних лише інформаційних баз даних податкового органу, відомості яких не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, та в подальшому можуть спростовані, не можуть бути використані в якості належних та єдиних доказів порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Так, в силу приписів пп.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача може свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак спростовувати реальність господарських операцій з ПП «Максіма» не спроможна.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

На підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана згідно положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, операції з якими досліджувались в ході перевірки та не визнані податківцями як реальні.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам «нейтральності» та «безсторонності».

Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів та послуг від контрагентів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість, позиція відповідача спростовується дослідженими первинними документами, які підтверджують фактичне постачання товарів (надання послуг) та дійсність яких нічим наразі не спростовується.

Отже, враховуючи, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності Підприємства (матеріали справи містять договори, податкові і видаткові накладні, ТТН тощо), а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності та несвоєчасне звітування, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

При цьому суд враховує, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі № 21-527во06).

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є субєктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на Підприємство та порушення у звязку із цим його права на мирне володіння майном.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено 2000грн. судового збору з належних до сплати 44848,74грн., сплату 42848,74грн. відстрочено до ухвалення судом постанови.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України ПП «Максіма» за рахунок бюджетних асигнувань ГУДФС в Одеській області відшкодовується 2000грн. судового збору, при цьому сплата судового збору до Державного бюджету України у сумі 42848,74грн. покладається на відповідача - ГУ ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Максіма» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 25.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Приватного підприємства «Максіма» (ідентифікаційний код 3101946) судовий збір в розмірі 2000(дві тисячі)грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код 39398646) до спеціального фонду Державного бюджету України 42848(сорок дві тисячі вісімсот сорок вісім)грн. 74 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя М.М. Аракелян