Постанова № 70759402, 30.11.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа № 809/1276/17

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Королевич О.В.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: не з'явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2,

до відповідача: Івано-Франківської митниці ДФС України,

про визнання протиправними та скасування рішення №UA206010/2017/000521/1 та картки відмови №UA206010/2017/01616 від 26.07.2017,-

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206010/2017/01616 від 26.07.2017 та рішення №UA206010/2017/000521/1 від 26.07.2017.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що 30.06.2017 позивач придбав за 2950,00 ЕUR у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Ford ", модель "Grand C-MAX ", що був в експлуатації, тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1560 см3, потужність двигуна - 70 КВТ, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011, загальна кількість місць для сидіння - 5, виробник "Ford ", країна виробник DE, призначений для перевезення пасажирів дорогами загального користування, що підтверджується рахунком-фактурою №148/2017 від 30.06.2017. Зазначив, що 30.06.2017 уповноваженою особою позивача - декларантом ФОП ОСОБА_3 подано до Івано-Франківської митниці ДФС митного поста "Івано-Франківськ-центральний" електронну митну декларацію №206010.2017.415122 для митного оформлення транспортного засобу. Вказав, що до митної декларації було подано такі документи: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.07.2017 за №UA20903/2017/12151; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.08.2012 за №F260354963; рахунок-фактуру (інвойс) №148/2017 від 30.06.2017; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №0380 від 30.06.2017; декларацію про походження товару №0380 від 30.06.2017; митну декларацію №206010.2017.415122 від 25.07.2017. Вказав, що відповідач 26.07.2017 оформив картку відмови в митному оформленні (випуску) №UA206010/2017/01616 та прийняв рішення №UA206010/2017/000521/1 про коригування митної вартості транспортного засобу за резервним методом, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в розмірі 5704,00 EUR. Вказав, що підставою для прийняття вказаних рішень слугувало те, що митна вартість товару визначена за резервним методом, оскільки сума, яка зазначена у рахунку-фактурі, не була підтверджена жодним документом. Документи, які подані до митного оформлення, містили недостовірні відомості, тобто були наявні розбіжності щодо заявленої митної вартості транспортного засобу у рахунку-фактурі та в експортній декларації. Вважає дані доводи безпідставними та протиправними, оскільки декларант подав всі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу. Відтак, вважає такі дії відповідача щодо зміни митної вартості товару порушенням Митного кодексу України. На підставі наведеного позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час, місце розгляду справи. В судовому засіданні, яке проводилось 09.11.2017, проти позову заперечила з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснила, що 25.07.2017 декларант ФОП ОСОБА_3 подав до Івано-Франківської митниці ДФС України митну декларацію №UA206010.2017.415122 на транспортний засіб марки "Ford ", модель "Grand C-MAX ", що був в експлуатації, тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1560 см3, потужність двигуна - 70 КВТ, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011, загальна кількість місць для сидіння - 5, виробник "Ford ", країна виробник DE, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, який був придбаний ОСОБА_2 згідно рахунку-фактури №148/2017 від 30.06.2017. Зазначила, що при перевірці поданих декларантом документі, у посадової особи митного поста виник сумнів щодо достовірності наданих документів у зв'язку з наявними розбіжностями щодо вартості товару вказаних у рахунку-фактурі та експортній декларації, а саме: в рахунку-фактурі вказана ціна 2950, 00 EUR, а в експортній декларації 3000, 00 EUR. Крім того, посадова особа митного поста "Івано-Франківськ-Центральний" відповідно до ст.53 Митного кодексу України надіслала декларанту вимогу про надання банківських та інших платіжних документів, які підтверджують митну вартість автомобіля. Однак, декларант не надав вказані документи, пояснивши, що немає змоги. У зв'язку із цим митний орган відмовив у митному оформленні транспортного засобу, виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2017/01616 від 26.07.2017 та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2017/000521/1 на основі цінової інформації каталогу SchwaсkeListe 01/2017 ст.379, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан, який рекомендовано для використання вищезазначеною методикою та наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885. Крім того, вказав, що згідно методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів посадова особа митниці скоригувала ціну відповідно до пробігу та пошкодження автомобіля (згідно з актом митного огляду) на - 35%, що становило 5704, 00 EUR. На підставі наведеного в задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.06.2017 позивачем придбано за 2950,00 ЕUR у нерезидента автосалону «Wouter» транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Ford ", модель "Grand C-MAX ", що був в експлуатації, тип кузова - Універсал, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1560 см3, потужність двигуна - 70 КВТ, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2011, загальна кількість місць для сидіння - 5, виробник "Ford ", країна виробник DE, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, що підтверджується рахунком-фактурою №148/2017 від 30.06.2017 (а.с.9, 42).

25.07.2017 представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206010.2017.415122 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 2950,00 EUR, визначену за основним методом - за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.07.2017 за №UA20903/2017/12151; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.08.2012 за №F260354963; рахунок-фактуру (інвойс) №148/2017 від 30.06.2017; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №0380 від 30.06.2017; декларацію про походження товару №0380 від 30.06.2017; митну декларацію №206010.2017.415122 від 25.07.2017.

03.10.2017 посадовою особою митного поста "Івано-Франківськ-Центральний" сформовано електронне повідомлення декларанту про необхідність надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено), та за наявності, інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Однак, декларантом не було подано відповідачу додаткових документів (а.с.55-56).

26.07.2017 відповідач, за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №206010.2017.415122 та доданих до неї документів, відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з ненаданням декларантом для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу платіжних та банківських документів та надання висновку експерта.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2017/01616 від 26.07.2017 (а.с.7).

У зв'язку з наведеним відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2017/000521/1 від 26.07.2017, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 5704, 00 EUR. Вказав, що перший метод не застосований, у зв'язку з ненаданням документів, передбачених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних т/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та надання висновку експерта. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст.59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. А тому відповідач застосував шостий, резервний, метод визначення митної вартості товару на основі цінової інформації каталогу SchwaсkeListe 01/2017 ст.379, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан (а.с.6).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - Кодекс) та іншими законами України.

Розділ ІІІ Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

В ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.51 Кодексу, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч.2 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В ст.53 Кодексу закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 Кодексу).

Згідно із п.2 ч.6 ст.54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №206010.2017.415122 від 25.07.2017, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Наведене також підтверджується актом про проведення митного огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.07.2017 за №UA20903/2017/12151.

У судовому засіданні встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з розбіжностями у наданих документах, а саме: невідповідність вартості, вказаної в копії декларації країни відправлення, вартості, вказаній у рахунку-фактурі, а саме: в рахунку-фактурі вказана вартість товару 2950, 00 EUR, а в експортній декларації - 3000,00 EUR).

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що декларантом позивача були надані органу доходів і зборів всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, зокрема, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 21.07.2017 за №UA20903/2017/12151; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.08.2012 за №F260354963; рахунок-фактуру (інвойс) №148/2017 від 30.06.2017; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №0380 від 30.06.2017; декларацію про походження товару №0380 від 30.06.2017; митну декларацію №206010.2017.415122 від 25.07.2017.

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні рахунку-фактури №148/2017 від 30.06.2017, фірма вживаних автомобілів "WOUTER" продала ОСОБА_2 автомобіль марки "Ford ", модель "Grand C-MAX ". При цьому даний рахунок-фактура містить всі дані щодо автомобіля, який продавався, зокрема, номер шасі автомобіля НОМЕР_1. Вказані дані співпадають з тими, які зазначені у європейській (експортній) декларації: een gebruikte personenwagen merk: FORD GRAND MAX, chnr: НОМЕР_1, і свідчать про те, що оплата здійснена саме за придбання вказаного автомобіля. Проведення оплати за придбаний автомобіль підтверджується відміткою, вчиненій у рахунку-фактурі, про оплату (а.с.9-10, 42, 54, 68).

Як вбачається з інформації, отриманої з інтернет-ресурсів, та наданої представником позивача, з 01.01.2014 у Бельгії розрахунок готівкою за товари і послуги може здійснюватися в сумі, що не перевищує 3000, 00 EUR. Тобто плата готівкою в розмірі 2999, 00 EUR проводиться без будь-яких підтверджуючих платіжних документів. Оплата за товар в розмірі більше 3000,00 євро повинна здійснюватися через поштові чи банківські платіжні системи (а.с.45-49).

За таких обставин доводи представника відповідача про те, що сума, яка зазначена у рахунку-фактурі, не підтверджена жодним платіжним документом, суд вважає безпідставними, а доводи представника позивача про неможливість подання митному органу з цих підстав банківських чи інших платіжних документів - обгрунтованими.

Стосовно розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля, вказаних в рахунку-фактурі та експортній декларації (а саме: в рахунку-фактурі вказана вартість товару 2950, 00 EUR, а в експортній декларації - 3000, 000 EUR), суд зазначає наступне.

З пояснень представника позивача вбачається, що вказана розбіжність зумовлена тим, що кошти в розмірі 50 EUR включені брокером як вартість доставки автомобіля до установи брокера, який заповнював європейську декларацію. Однак жодних квитанцій про оплату цих коштів останній позивачу на надав і позивач їх не сплачував, а тому у митній декларації, поданій до оформлення, зазначено ціну, за якою автомобіль придбано - 2950, 00 EUR.

З електронної переписки представника позивача та бельгійського брокера Vanderbiest L.G. вбачається, що кошти в розмірі 50 EUR (зазначені в європейській декларації до вартості автомобіля - 3000, 00 EUR) стосуються вартості до бельгійського кордону і стосуються статистичної вартості автомобіля (а.с. 50-53, 67).

При цьому в європейській декларації в графі 22 зазначена валюта та сума рахунку 2950, 00 EUR, а в графі 46 - статистична вартість зазначена в 3000, 00 EUR (а.с.10, 54).

З цього приводу суд зазначає, що згідно інформації із мережі Інтернет статистичною вартістю називається вартість, приписувана товарами відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку.

Все більше число країн включають статистичну вартість в якості одного з пунктів в митну декларацію; наприклад, багато країн прийняли Єдиний адміністративний документ (ЄАД), в якому міститься спеціальний пункт для вказівки статистичної вартості.

Угода про визначення вартості товарів Світової організації торгівлі дозволяє країнам включати в митну вартість або виключати з неї повністю або частково наступні компоненти: а) витрати з транспортування імпортованих товарів у порт або пункт ввезення; б) витрати з навантаження, розвантаження та обробки вантажів, пов'язані з транспортуванням імпортованих товарів у порт або пункт ввезення; с) вартість страховки.

Відповідно до зазначеної Угоди країни можуть за своїм вибором визначати вартість операції за типом ФОБ або СІФ. Вартість типу ФОБ включає вартість операції (товарів) та вартість послуг з доставки товарів на кордон країни-експортера. Вартість типу СІФ включає вартість операції (товарів), вартість послуг по доставці товарів на кордон країни-експортера і вартість послуг по доставці товарів від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера.

На переконання суду, вказане підтверджує той факт, що автомобіль був придбаний саме за ціною 2950,00 євро, а 50 євро стосувалися транспортних витрат, зазначених європейським брокером.

Крім того, суд відмічає, що при винесенні відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, митний орган користувався каталогом SchwaсkeListe 01/2017 ст.379, взявши за основу початкову вартість згідно з каталогом в розмірі 9 200, 00 EUR та з урахуванням місяця декларування початкова вартість знижена до 8775, 00 EUR. Враховуючи поправки на дату оформлення, наявних пошкоджень та пробігу автомобіля відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначив вартість автомобіля в розмірі 5704, 00 євро (а.с.56).

В той же час, митним органом було взято за основу початкову вартість автомобіля, значно вищу в порівнянні з діапазоном цін на аналогічні автомобілі, та без обґрунтування такого рішення.

Поряд з цим, суд зазначає, що на час огляду автомобіля митний орган користувався каталогом SchwaсkeListe 01/2017, в той час, як огляд проходив у липні 2017 року.

Зазначення відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу із витребуванням перед цим документів, які слід подати для підтвердження митної вартості товару (а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд розцінює як зобов'язання позивача самостійно визначити митну вартість автомобіля за резервним методом (шостим методом).

Оскільки рахунок-фактура про здійснену оплату за придбаний автомобіль декларантом було надано митному органу разом з митною декларацією для митного оформлення, інших документів, які підтверджували б заявлену митну вартість авто, у нього не було. Позивачем не здійснювалась експертиза вартісних характеристик автомобіля, а тому він і не надав митному органу висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. При цьому такий висновок експерта у нього і не витребовувався, хоча в оскаржуваний рішеннях на нього зроблено посилання.

Стосовно твердження відповідача про те, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав документи не українською мовою, а мовою оригіналу, що перешкодило митному органу встановити митну вартість транспортного засобу за основним методом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Як встановлено судом, відповідач не вимагав у позивача переклад основних документів на українську мову.

Крім того, між Україною та Королівством Бельгія укладено Угоду про взаємну адміністративну допомогу в митних справах між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Бельгія, затверджену Постановою КМУ № 1364 від 27.08.2003.

Відповідно до ст.2 вказаної Угоди, договірні сторони домовляються подавати одна одній допомогу в рамках цієї Угоди при посередництві їх митних адміністрацій з метою відвернення, розслідування та припинення будь-якого порушення митного законодавства. За запитом однієї з митних адміністрацій відповідно до цієї Угоди, допомога включає також надання будь-яких даних, що мають забезпечити правильне стягнення митними органами мита та інших податків. Будь-яка допомога подається кожною з Договірних сторін відповідно до їх національних законодавств і в рамках наявних ресурсів своїх митних адміністрацій.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що відповідачем розраховано митну вартість автомобіля за ціною, яка не доведена суду поданими доказами, та без обгрунтування про неможливість застосування митним органом попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення ст.58 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2017/01616 від 26.07.2017 та рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №UA206010/2017/000521/1 від 26.07.2017 протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі. А тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1280,00 грн. сплаченого судового збору.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів №UA206010/2017/000521/1 від 26.07.2017.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС України №UA206010/2017/01616 від 26.07.2017.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39640261) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданого Калуським РВ УМВС Івано-Франківської області 20.09.2006) 1280 грн. (тисячу двісті вісімдесят гривень) сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Лучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 05.12.2017.