Постанова № 70758958, 23.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Житомир справа № 806/3044/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 29.09.2017 за № О-13738/0-10782/6-17 у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області; зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог указував, що в червні 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Проте Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 29.09.2017 за № О-13738/0-10782/6-17 відмовило йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017. На думку позивача, відмова відповідача є незаконною і такою, що порушує його права, передбачені Конституцією України та Земельним кодексом України. Відтак, відмову необхідно визнати протиправною та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Представники сторін прибули до суду. Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у позові. Представник відповідача позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, на підставі доводів наведених у письмових запереченнях. Також представники подали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, на основі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, на підставі наявних у ній доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст. 41 та ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Судом з'ясовано, що 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 2,0 га для особистого селянського господарства на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району.

До заяви додано: копії паспорта та ідентифікаційного коду, викопіювання, довідку -6-0.31-674/116-17 від 14.09.2017.

Заява зареєстрована у ГУ Держгеокадастру у Житомирській області 14.09.2017 за № О-13738/0/5-17.

Листом від 29.09.2017 за вих. № О-13738/0-10782/6-17 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що керуючись пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України Головне управління відмовляє у задоволенні його заяви, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів (Постанова КМУ від 07.06.2017 № 413). При цьому вказано, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 не увійшла до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області, сформованому на виконання Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними".

Вважаючи, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області є незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд ураховує наступне.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно зі абз. 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із графічними матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації уповноваженим органом для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення такого органу про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому підставою відмови у наданні відповідного дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як видно зі змісту листа від 29.09.2017 відмова Головного управління мотивована невідповідністю місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, не регулює питання виділення (передачі) землі та не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. Цією постановою будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, зокрема ст. 118, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії внесено не було.

Стратегія визначає певний алгоритм дій органів виконавчої влади на майбутнє, а тому вона не містить прямих правових норм для врегулювання земельних відносин з приводу отримання/надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Більше того, в постанові №413 від 07.06.2017 міститься пряма вказівка про те, що для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно - правових актів.

За наведених обставин, покликання відповідача на те, що місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані громадянам у власність у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області, не приймаються судом як належна правова підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Ураховуючи те, що зазначені у листі відповідача від 29.09.2017 № О-13738/0-10782/6-17 підстави відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, суд визнає відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, оформлену листом від 29.09.2017 № О-13738/0-10782/6-17, протиправною та задовольняє позов у цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов'язати Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, то у її задоволенні слід відмовити, оскільки суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції суб'єкта владних повноважень, надані йому законом та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із чинним законодавством можуть здійснюватися тільки органом виконавчої влади.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим завданням адміністративної юстиції є здійснення правосуддя та контроль легальності.

Прийняття рішення замість суб'єкта владних повноважень є втручанням у його дискреційні повноваження.

Зважаючи на викладене, зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є неприпустимим.

Водночас, беручи до уваги те, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, викладена у листі від 29.09.2017, визнана судом безпідставною, то суд, з метою повного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2017 року у порядку та відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням викладених в даному рішенні висновків.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими.

З огляду на висновок суду про часткове задоволення позову, а також ураховуючи положення ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 640,00 грн необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Керуючись статтями 11, 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області, оформлену листом від 29.09.17 № О-13738/0-10782/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Паволоцької сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 14.09.2017 у порядку та у спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 640, 00 грн сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко