Ухвала суду № 70750504, 05.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/3821/17 Головуючий у 1-й інстанції Добрєв М.В.

Номер провадження 22-ц/778/3487/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2017 року у справі за поданням заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 про тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника ОСОБА_4 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення Акціонерного товариства «ОТП Банк» в м. Запоріжжя до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року заступник начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника ОСОБА_4 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі регіонального відділення Акціонерного товариства «ОТП Банк» в м. Запоріжжя (далі ПАТ ОТП Банк») до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вказаного подання зазначив, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Запорізькій області перебуває виконавче провадження ВП № 48945275 з примусового виконання виконавчого листа № 0818/8950/2012 від 03.07.2013 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 4059210,91 грн.

07.10.2015 року державним виконавцем було винесено постанову № ВП 48945275 про відкриття провадження за виконавчим листом № 0818/8950/2012, виданого 03.07.2013 року та надано добровільний строк для виконання рішення суду до 14.10.2015 року. Копії постанови направлено сторонам рекомендованим листом з повідомленням.

Боржником рішення суду у визначений державним виконавцем строк добровільно не виконано, станом на 18.05.2017 року заборгованість боржником не сплачена.

Державний виконавець вважає, що існує ймовірність виїзду боржника за кордон та ухилення ним від виконання рішення суду.

В зв'язку з цим просить суд винести ухвалу про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх обов’язків.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2017 року у задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на незаконність ухвали суду у зв’язку невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання.

Особи, які беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ( судової повістки) та розписками про отримання судових повісток про виклик у суд ( а.с.71-73).

Учасники апеляційного розгляду не з’явилися до апеляційного суду.

Згідно вимог ч. 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду.

В силу вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів про ухилення ОСОБА_4 від виконання зобов’язань, та які є підставою вважати, що боржник може виїхати за кордон для того, щоб уникнути виконання покладених на нього обов’язків.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

У зв’язку з тим, що особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання покладається саме на державного виконавця, як особу, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена. Вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Вказане подання було розглянуто 21 червня 2017 року без участі державного виконавця (а.с. 39).

Таким чином, без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_4Ш від виконання судового рішення, доведення яких є обов’язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволення подання є передчасним.

Крім того, з апеляційної скарги державного виконавця з’ясовано, що 04 лютого 2016 року відбувся опис та арешт майна божника, при якому боржник ОСОБА_4 був присутній, та якому описане і арештоване майно було передано на зберігання (а.с. 33-36). Тобто вбачається, що він є обізнаним про наявність виконавчого провадження, але до дати звернення державного виконавця з поданням про його обмеження у праві виїзду за кордон – 15 червня 2017 року, жодних погашень боргу ним не було здійснено, на що вказує державний виконавець.

Зазначений акт опису та арешту майна боржника доданий державним виконавцем і до подання про обмеження виїзду за кордон, проте судом першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 212 ЦПК України, не надана оцінка цьому доказу.

Зважаючи на дату видачі виконавчого листа – 03 липня 2013 рік, який до теперішнього часу не виконаний, слід було ретельно перевірити, які дії вчиняє державний виконавець та яким чином реагує на це боржник, для чого слід було визнати явку державного виконавця в судове засідання обов’язковою.

За вказаних обставин ухвала суду від 21 червня 2017 року підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням визначеного ст. 377-1 ЦПК України порядку його вирішення, з передачею зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2017 року у цій справі скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: