Ухвала суду № 70749921, 30.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

з участю апелянта - ОСОБА_1,

представника апелянта - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_5 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Борщівського районного суду із даним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що в 2015 році йому стало відомо про оголошення щодо продажу будинку по НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_1 27 травня 2015 року він зустрівся з відповідачем та обговорили можливі варіанти щодо придбання даного будинку, домовилися укласти договір та завірити його у нотаріуса. В цей же день в рахунок авансу він передав відповідачу 6000 Євро, а останній власноруч написав розписку. При цьому документи на будинок залишилися у відповідача та домовилися, що договір купівлі-продажу оформлять згодом. Крім того, 17 листопада 2015 року він, як додаткову авансову суму, передав відповідачу 3500 Євро, а останній власноруч написав розписку. Через деякий час до нього зателефонував син відповідача ОСОБА_5 та повідомив, що необхідно знову передати грошові кошти, яві також будуть зараховані як аванс за вищевказаний будинок та що батько наділив останнього повноваженнями отримати кошти. Він передав ОСОБА_5 200 Євро, про що останній написав йому розписку, а 01 серпня 2016 року він повторно на прохання відповідача передав його сину суму в розмірі 700 Євро, про що знову отримав розписку від ОСОБА_5 У липні 2017 року до нього приїхав відповідач та повідомив, щоб протягом двох днів він покинув територію будинковолодіння, оскільки у них є покупець, а сплачений аванс буде рахуватися сумою, за яку він винаймав у відповідача житло. Крім того, позивач вказав, що на проведення ремонтно-будівельних робіт у спірному будинковолодінні ним витрачено близько 7000 Євро.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 суму отриманого авансу в розмірі 10400 Євро, що по курсу НБУ станом на 28 вересня 2017 року (31.0818 грн. за 1 Євро) становить 323250.79 грн. та 4573 грн. судового збору.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с.Окопи Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, суму отриманого авансу в розмірі 10400 (десять тисяч чотириста) євро, що еквівалентно 323250 (триста двадцять три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 79 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 3232 грн. 51 коп.

ОСОБА_1 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Визнає, що між сторонами виникла усна домовленість про те, що ОСОБА_4 придбає у нього будинок, який розташований по АДРЕСА_1. Зазначив, що ОСОБА_4 дійсно передав йому 9500 Євро. Оскільки на той час ОСОБА_4 не мав місця проживання, він дозволив останньому проживати у вищевказаному будинку. Однак, обговореної суми завдатку в розмірі 11000 Євро позивач в обумовлений строк - до червня 2016 року в повному обсязі не сплатив, а тому сплачена сума була зарахована як плата за проживання у вищевказаному будинку та його використання. Крім того, будь-яких вимог до ОСОБА_4 про виселення він пред'являв, а тому у позивача не було підстав для звернення до суду. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовлено.

В судовому засіданні апелянт та його представник - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник позивача - ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу будинку в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана позивачем відповідачеві грошова сума у розмірі 10400 Євро є авансом, який підлягає поверненню позивачу у тому ж розмірі.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з доданої позивачем до матеріалів справи письмової розписки, 27 травня 2015 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 частину грошей за його власний будинок в с.Окопи в сумі 6000 Євро. Крім того, розписка містить ще один запис «18 листопада 3500 Євро» з підписами ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Відповідач в судовому засіданні визнав отримання від позивача 9500 Євро згідно вказаних розписок.

Згідно ще однієї розписки, доданої до матеріалів справи, в якій міститься два записи, вбачається, що ОСОБА_5 04 червня 2016 року отримав від ОСОБА_4 частину грошей за будинок в с.Окопи в сумі 200 Євро та 01 серпня 2016 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 частину грошей за будинок в с.Окопи в сумі 700 Євро.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок житловий з господарськими будівлями та надвірними спорудами загальною площею 112.2 кв.м. розташований в АДРЕСА_1, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, НОМЕР_4 від 31 липня 2008 року, видане виконавчим комітетом Вигодської сільської ради. Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна вищевказаний будинок є об'єктом обтяження, підстава обтяження - договір іпотеки, ВКТ508709, № реєстру 2562, 17 вересня 2008 року, приватний нотаріус Борщівського районного нотаріального округу.

Згідно акту обстеження житлового будинку з господарськими будівлями ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 від 31 липня 2017 року №1498, будинок цегляний, всередині приміщення зберігається зерно, наслідки від сіна, 4 вікна потребують заміни, двері та вікна помічені голубиним послідом, в будинку немає четверо дверей, залишилися тільки пройми і монтажна піна, яка дає можливість констатувати, що вони там були донедавна. На другому поверсі брудно, залишилися залишки від зерна, кукурудзи, сої. На даху будинку живуть голуби, багато пір»я в самому будинку. Дім у вкрай занедбаному стані. В прибудові немає гаражних дверей, тільки місце, що підтверджує, що вони там були. В кухні обірвані шпалери і відсутні двері. До сараю прибудований ще сарай із старого блоку, без згоди власника, який може містити інфекційну паличку. В даних прибудовах утримується велика кількість свиней, та птиця, проявляється неналежне ставлення до житлових та господарських будівель, багато кругом сміття, всякого непотребу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Згідно з ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

У випадку, коли сторони домовились укласти договір, але не оформили його у встановленому у законі порядку, сплачені в рахунок майбутнього договору суми є авансом, який підлягає поверненню у тому самому розмірі, в якому він був переданий незалежно від того, з вини з якої із сторін не відбулася угода.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд України в своєму рішенні від 18 лютого 2009 року у справі № 6-23108св08.

Аванс у цивільному праві - це грошова сума або інша майнова цінність, яка передається однією стороною договору другій у рахунок майбутніх платежів. На відміну від завдатку, який при не виконанні договору стороною, що дала завдаток, нею втрачається, аванс у разі порушення умов договору повертається стороні, яка його видала. Як і завдаток, аванс служить доказом укладення договору, але, на відміну від завдатку, не є способом забезпечення виконання зобов'язання. Тому будь-яка попередня оплата вважається авансом, якщо в договорі немає прямої вказівки на те, що ця плата є завдатком. При належному виконанні договірного зобов'язання аванс включається в загальний рахунок остаточної плати.

Аванс, як і завдаток, є доказом, який посвідчує факт наявності зобов`язання, а також зараховується в рахунок майбутніх платежів, але не може бути визнаним одним із способів забезпечення виконання зобов`язання. Сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення у всіх випадках невиконання договору.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що сплачена позивачем сума авансу за домовленістю сторін зарахована в якості оплати за проживання у спірному будинку та його використання, оскільки це не підтверджуються матеріалами справи та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи, що відповідачем не заперечується отримання його сином - ОСОБА_5 грошових коштів від ОСОБА_4 в розмірі 900 Євро в якості оплати за будинок, які в подальшому були використані для його лікування, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що загальна сума, яка передана ОСОБА_4 в якості авансу за придбання спірного будинковолодіння становить 10400 Євро.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: