Ухвала суду № 70749887, 05.12.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватне підприємство «Людмила», Приватне мале підприємство «Дружба сервіс-житло 1» про визнання рішення незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1, в порядку цивільного судочинства, звернулася з позовом до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватне мале підприємство «Людмила», Приватне підприємство «Дружба сервіс-житло 1» про визнання рішення незаконним та скасування рішення від 18.08.2015 р. за №6/61/248 та рішення від 26.01.2016 р. за № 7/5/38, яким ПМП «Людмила» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

З приводу можливості розгляду скарги в порядку цивільного судочинства зазначаю таке.

Відповідно ч.1 ст. 15 ЦПК України, та роз’яснень, викладених в абз.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі. Суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, а за частинами першою та другою ст. 15 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних , сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст.17_) або ГПК України (ст.1, 12) віднесено до компетенції адміністративних або господарських судів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв’язку з прийняттям суб’єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб’єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним – розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред’являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред’явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень.

Разом з тим землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. (ст. 181 ЗК України); мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Проект землеустрою погоджується і затверджується в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.

Відтак рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою не є рішенням, за результатами реалізації якого виникає будь-яке речове право чи інтерес (відсутній приватноправовий характер спірних правовідносин), й при цьому рішенням ТМР про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Даного правового висновку дійшов ВСУ у постанові від 7 червня 2016 року у справі № 820/3507/15.

Згідно пункту першого ч.2 ст.122 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 122, 209, 210 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватне підприємство «Людмила», Приватне мале підприємство «Дружба сервіс-житло 1» про визнання рішення незаконним та скасування рішення.

Роз’яснити позивачу право на звернення за даною вимогою в порядку КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.