Рішення № 70743618, 28.11.2017, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/944/17

Номер провадження № 2/708/409/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Івахненко О.Г.,

при секретарі – Пасічній Л.А.,

за участю:

позивача- Семеренко Т.Ф.,

представника позивача- Ткачука В.М.,

відповідача - ОСОБА_1,

представників третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки і піклування Корецької районної державної адміністрації Рівненської області, орган опіки та піклування Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, поскільки він систематично не займається вихованням дитини, матеріально не підтримує, не цікавиться її життям і здоров"ям та не сплачує аліментів на утримання дитини протягом 73 місяців.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, зазначивши, що відповідач не цікавиться долею дитини не відвідує її протягом тривалого часу, матеріально не забезпечує, не цікавиться її навчанням та вихованням. Також зазначили, що у позивача виникають проблеми з перетином кордону дочкою, оскільки відповідач не дає свою згоду.

Відповідач позов не визнав у повному обсязі, де пояснив суду, що він дуже любить свою донечку і бажає піклуватися про неї, матеріально утримувати її, цікавитися її життям та здоров'ям. З 2015 року по серпень 2017 року відповідач перебував в зоні АТО і тому не міг належним чином виконувати свої батьківські обов’язки по відношенню до своєї малолітньої дочки ОСОБА_6, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки він навмисно не ухиляється від виконання своїх обов'язків, позбавлення батьківських прав є виключною мірою і допускається лише коли поведінку батька в кращу сторону змінити неможливо, а він навпаки має намір в подальшому брати більш активну участь у вихованні дочки.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Корецької районної державної адміністрації Рівненської області у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача, просила їх задовольнити, пояснивши, що відповідач належно вихованням дочки не займається, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, впродовж тривалого періоду (понад 6 місяців) не цікавиться її життям, здоров’ям та успішністю, матеріальної підтримки не надає, не займається її підготовкою до самостійного життя, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання дитини.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської област у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала в повному обсязі, оскільки відсутні правові підстави для позбавлення батьківських прав відповідача. Просила під час постановлення рішення врахувати обставини, встановлені в судовому засіданні, та пояснення відповідача.

Вислухавши пояснення сторін, інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку

При вирішенні спору суд керується вимогами ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України та розглядає справу у межах заявлених вимог та наданих доказів.

Як вбачається з повторного свідоцтва про народження серії 1-СР № 261680, виданого Корецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 30.11.2016 року, ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.51).

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 15 квітня 2011 року, справа № 2-129/11 шлюб між сторонами розірвано, де залишено неповнолітню дитину – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживати разом з матір’ю (позивачем по справі) (а.с.43-44).

Неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, навчається у 4 класі Корецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Корецької міської ради Рівненської області, що вбачається з копії довідки Корецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Корецької міської ради Рівненської області від 23.10.2017 року № 87, де у довідці № 88 від 23.10.2017 року зазначено, що з 01.09.2014 року і по даний час батько станом навчанням вищевказаної учениці не цікавиться, не відвідує батьківські збори та не телефонує до дирекції навчального закладу з приводу навчання дочки (а.с.45-46).

Як встановлено у судовому засіданні та не оспорюється жодною із сторін, позивач разом зі своєю малолітньою дочкою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають у житловому будинку, який розташований за адресою: вул. Зелена, 30, с. Весняне Корецького району Рівненської області.

Відповідач зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. За місцем проживання характеризується позитивно. Компрометуючих матеріалів на нього не має, до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с.38-41).

Згідно із висновком Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 25 жовтня 2017 року № 868/01-01-30 орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.35-37).

Висновком іншого органу опіки та піклування - Корецької районної державної адміністрації Рівненської області від 25 жовтня 2017 року № 01-17/4126/17 визнано доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, де при винесенні даного висновку орган опіки та піклування враховував лише пояснення сусідів, характеристику з місця навчання дитини та бесіду проведену з дитиною, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи та відсутність обставин, які б свідчили про негативний вплив батька на виховання дитини її фізичний чи духовний розвиток, або свідоме ухилення батька від виконання своїх батьківських обов'язків.(а.с.52-53).

Вирішуючи вимогу про позбавлення батьківських прав, суд враховує, що батьки дитини тривалий час проживають окремо, на значній віддаленості, припинили між собою відносини внаслідок розірвання шлюбу. Відповідач з березня 2014 року брав участь в АТО. Наведені обставини, з часом, віддалили батька та дочку. Доказів про звернення ОСОБА_4 до органів виконавчої служби з метою примусового стягнення аліментів із ОСОБА_1 за рішенням суду, які б могли підтвердити ухилення відповідача від утримання ОСОБА_5, до суду не подано. Позбавлення батьківських прав є крайньою, достатньо суворою, мірою відповідальності у сфері сімейних відносин, а значить, для цього мають бути і вагомі підстави та беззаперечні докази. Однак, до суду не надано достатніх доказів, що давали б можливість категорично стверджувати про ухилення відповідача від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. Самі по собі відсутність зустрічей батька із дитиною, не дає підстав стверджувати про доведеність у такому разі ухилення від виконання обов’язку по вихованню дитини. Істотним є і те, що із обставин позову та із пояснень позивача в суді не вбачається переконливих аргументів, що позбавлення відповідача батьківських прав буде в інтересах дитини.

Оцінюючи вищезазначені висновки органів опіки та піклування, суд визнає, що висновок Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 25 жовтня 2017 року № 868/01-01-30 щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав є більш повним і обґрунтованим, оскільки представники цього органу, окрім іншого, віднайшли можливості безпосередньо отримати пояснення відповідача щодо предмету справи. В той же час, висновок Корецької районної державної адміністрації Рівненської області від 25 жовтня 2017 року № 01-17/4126/17 про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо ОСОБА_5, сформований без врахування думки відповідача та не містить даних про те, які саме інтереси дитини будуть захищені тим, що відповідач буде позбавлений батьківських прав.

Що стосується наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, то сама по собі заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини не є підставою для позбавлення батьківських прав в розумінні ст.. 164 СК України. Суд враховує, що жодних дій по примусовому стягненню аліментів державний виконавець не вчиняв, позивач жодних дій по їх стягненню також не вчиняла. Крім того, згідно заяв на відправку грошових переказів від 19.01.2012 року, 17.12.2011 року, та від 19.12.2012 року, позивач у судовому засіданні визнала факт отримання нею від відповідача грошових коштів (а.с.79-81)

Доводи позивача, як підставу для звернення до суду із даним позовом про те, що відповідач ухиляється від надання дозволу виїзду за кордон, суд до уваги не приймає, оскільки дане позивачем жодними доказами не підтвердженні та не є предметом нинішнього судового розгляду, а також підставою для позбавлення батьківських прав.

Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що вони не бачили відповідача за місцем проживання його малолітньої дитини ОСОБА_5, однак їх пояснення як і відомості про не прийняття участі відповідача у навчальниму процесіі своєї доньки, що підтверджується довідками від 23.10.2017 року та характеристикою, виданими Корецькою ОСОБА_10 ступенів №2 також не можуть бути достатньою підставою для прийняття рішення про позбавлення відповідача батьківських прав з підстави ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини (ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України), де, як вбачається з військового квитка серії МО №588114 від 07.05.2003 року, гр. ОСОБА_1 з 21 березня 2014 року по 13 липня 2017 року був мобілізований на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", що позбавило його в повній мірі піклуватися про свою дочку (а.с.45-47,82,83).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У порушення зазначених вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, доказів винної поведінки відповідача, свідомого та систематичного її ухилення від виконання батьківських обов'язків матеріали справи не містять.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов"язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з"ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Таким чином, враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що відповідач умисно не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини, до нього раніше не застосовувалися заходи попередження та впливу, на даний час він прагне належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, повноцінно приймати участь у вихованні доньки, а тому позбавлення його батьківських прав є передчасним, так як винна поведінка його або свідоме нехтування своїми обов?язками щодо дитини в суді не доведені.

На підставі вищевикладеного, у задоволенні вимог про позбавлення відповідача батьківських прав слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 164 СК України, ст.ст. 10, 11, 15, 30, 60, 62, 130, 218, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: орган опіки і піклування Корецької районної державної адміністрації Рівненської області, орган опіки та піклування Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Г. Івахненко