Рішення № 70733825, 01.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/5065/15-ц Провадження № 22-ц/772/2573/2017Головуючий в суді першої інстанції Король О. П.Категорія 27 Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про зміну правовідношення та визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 02.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 21 600 швейцарських франків строком до 01.06.2028 року зі сплатою відсотків в розмірі 11,45% річних та підвищених відсотків в розмірі 34,35 % річних в разі користування коштами понад встановлений строк або термін погашення. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_3 02.06.2008 року було укладений договір поруки №039-2008-1816-Р/1, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання зобов'язань позичальника в повному обсязі та поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Банк свої зобов'язання виконав, однак позичальник свої зобов'язання належним чином не виконувала, в зв'язку з чим виникла заборгованість, тому банком було направлено на адресу позичальника та поручителя вимогу про дострокове повернення кредиту, однак відповідачі свої зобов'язання не виконали, кошти не повернули, а тому з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість станом на 20.09.2016 року в розмірі 23 628,31 швейцарських франки, з яких: 17 833,06 швейцарських франки - заборгованість по кредиту, 5 164,63 швейцарських франки - несплачені проценти, 630,62 швейцарських франки - несплачені підвищені проценти.

В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду про дострокове стягнення заборгованості по кредиту в зв'язку з порушенням боржником щомісячного погашення заборгованості, однак позичальником останній платіж по тілу кредиту та відсотках було внесено 01.03.2014 року, а з позовом про стягнення простроченої заборгованості та вимогою про дострокове стягнення всієї суми банк звернувся 20.03.2015 року, тобто через рік від дати останнього платежу. Вважає, що порука є припиненою, а тому з урахуванням положень ч.4 ст.559 ЦК України та зважаючи, що договір поруки не містить строку дії поруки, просив визнати договір поруки №039-2008-1816-Р/1 від 02.06.2008 року, укладений між ним та банком, припиненим.

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що кредит їй було видано у гривнях, а не в швейцарських франках, а меморіальний ордер містить посилання взагалі на інший договір. Обґрунтовуючи свої вимоги положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» вказала, що банк не надав позичальнику повної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту під час його укладення, приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне подорожчання кредиту. В позові зазначено, що в договорі відсутні обов'язкові умови щодо основних економічних і правових підстав виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі ще до укладення такого договору, не встановлено інфляційне застереження та відсутні належні дані і відомості відносно досягнутої домовленості про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмета іпотеки та збереження реальної вартості, що суперечить Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечним сертифікатом», тобто договір є неукладеним. Вважає, що банк вів в обману позичальника щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку б сплатила банку відповідно до графіку та в договорі не встановлено тип процентної ставки, а тому просила змінити правовідношення шляхом зміни обов'язку сплати банку коштів у сумі 21 600 швейцарських франків на сплату банку 99 857,94 грн., визнати недійсним кредитний договір від 02.06.2008 року №039-2008-1816, укладений між нею та банком.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2017 року позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором №039-2008-1816 від 02.06.2008 року в розмірі 22 367,46 швейцарських франків, з яких: 1 227,36 швейцарських франки - прострочена сума заборгованості, 16 352,02 швейцарських франки - сума дострокового стягнення кредиту, 4 157,46 швейцарських франки - відсотки, 630,62 швейцарських франки - підвищені відсотки.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором №039-2008-1816 від 02.06.2008 року в розмірі простроченої заборгованості щомісячних платежів, яка становить 1260,85 швейцарських франки, з яких: 253,68 швейцарських франки - прострочена заборгованість, 1 007,17 швейцарських франки - відсотки.

В решті вимог позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим задоволено частково.

Визнано припиненими зобов'язання за договором поруки №039-2008-1816-Р/1 від 02.06.2008 року, укладеного між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_3, в частині зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів за період з 01.03.2014 року по 01.09.2014 року.

В решті вимог позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, про зміну правовідношення та визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у стягненні з поручителя ОСОБА_3 на користь банку у солідарному порядку 1 260,85 швейцарських франків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким дану суму стягнути солідарно з основного боржника ОСОБА_2 та з поручителя ОСОБА_3 на користь банку, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Також, не погодившись із вказаним рішення суду, апеляційну скаргу подано ОСОБА_2, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а її зустрічний позов задовольнити, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник ПАТ «Універсал Банк» власну апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечував, вказавши на її безпідставність.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні власну апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини, проти задоволення апеляційної скарги ПАТ «Універсал Банк» заперечували, вказавши на її безпідставність.

Представники ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримали, проти апеляційної скарги ПАТ «Універсал Банк» заперечували.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що подана ПАТ «Універсал Банк» апеляційна скарга підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ПАТ «Універсал Банк» частково, районний суд виходив з того, що боржник не виконав взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача, однак у зв'язку з пред'явленням вимог до поручителя поза межами строку, тому вимога про стягнення простроченої заборгованості зі сплати щомісячних платежів солідарно з поручителя за період з 01.03.2014 року по 01.09.2014 року задоволенню не підлягає і з цих же підстав частково задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 та припинено зобов'язання за договором поруки за цей період.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що останньою не доведено наявності умов, необхідних для зміни кредитного договору та визнання його недійним.

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції частині часткового задоволення первісного позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 скасовує та ухвалює в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 02.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №039-2008-1816, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 21 600,00 швейцарських франків строком до 01.06.2028 року зі сплатою відсотків в розмірі 11,45% річних та підвищених відсотків в розмірі 34,35% річних в разі користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення). Позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору видача кредиту проводиться на поточний рахунок позичальника №26206000199389.

Крім того, умовами кредитного договору передбачено, що погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів; під щомісячним платежем сторони розуміють платіж, який складається із частини погашення основної суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом за попередній платіжний період. Позичальник зобов'язувався щомісячно в дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів шляхом зарахування до такої дати включно відповідної суми коштів на поточний рахунок відкритий позичальником; розмір щомісячного платежу встановлений в графіку погашення кредиту, що викладений в додатку №2 до цього договору. Позичальник зобов'язується здійснити останню сплату щомісячного платежу, повністю повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше 01.06.2028 року. Нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків 30/360.

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи видно, що на виконання умов кредитного договору банком видано, а ОСОБА_2 отримано кредитні кошти в розмірі 21 600 швейцарських франків, що еквівалентно 99 857,94 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 02.06.2008 року.

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 20.09.2016 року становить 23 628,31 швейцарських франки, з яких: 17 833,06 швейцарських франки - заборгованість по кредиту, 5 164,63 швейцарських франки - несплачені проценти, 630,62 швейцарських франки - несплачені підвищені проценти.

Вимогами ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №039-2008-1816 від 02.06.2008 року, 02.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №039-2008-1816-Р/1, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання зобов'язань позичальника в повному обсязі та поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Вимогами ч.1,2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 24.06.2015 року у справі №6-701цс15, визначено, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

З матеріалів справи видно, що на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 банком надсилалась вимога від 07.10.2014 року з умовами про настання терміну повернення кредиту, відтак банк змінив строк виконання зобов'язання, яким є 07.11.2014 року, при цьому в межах шестимісячного строку звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості солідарно з поручителем, а тому колегія суддів вважає, що вказана сума підлягає стягненню з боржника солідарно з поручителем.

Крім того, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відмови у стягнені простроченої заборгованості зі сплати щомісячних платежів солідарно з поручителем за період з 01.03.2014 року по 01.09.2014 року, оскільки банк скористався своїм правом за змінив строк виконання основного зобов'язання і позов подано в межах визначеного шестимісячного строку, а тому вимога щодо визнання договору поруки припиненим задоволенню не підлягає в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Звернувшись в суд із зустрічним позовом, ОСОБА_2 заявлено вимогу про визнання недійсним кредитного договору, обґрунтовану тим, що при отриманні кредиту банк ввів її в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку б вона сплатила банку відповідно до графіку, при цьому не надав повної, об'єктивної та достовірної інформації щодо умов кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Вимогами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що в оспорюваному кредитному договорі від 02.06.2008 року міститься інформація щодо найменування та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, визначено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредит в іноземній валюті сумі 21 600,00 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити за кредит.

Сторони також погодили, що кредит надається банком шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2 договору визначено строк кредитування, а саме позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 01.06.2028 року.

За користування кредитним коштами встановлено процентну ставку; нараховування процентів за договором здійснюється методом „факт 30/360" відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, умовами кредитного договору передбачені права та обов'язки сторін, зокрема, позичальник має право дострокового погашення кредиту та інші. Його умови стверджують, що позичальник розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті та йому повідомлена інформація щодо методів та курсів і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти, він ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовною вартістю кредиту, а саме умовами кредитування (зокрема, про можливі суми кредиту, строк на який його може бути одержано, мети для якого буде використаний, форми та методів забезпечення, необхідності здійснення оцінки майна та оцінки, якщо така оцінка є необхідною, ким здійснюється, наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями позичальника, процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо), переваг та недолік пропонованих схем кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх обсяги, можливість та умови дострокового повернення кредиту тощо.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку кредитний договір містить необхідні дані про умови кредитування, передбачені як Законом України «Про захист прав споживачів», так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», при цьому звертає увагу, що банком у письмовій формі надано позичальнику ОСОБА_2 інформацію про умови кредитування в іноземній валюті, а також надано розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, про що свідчать підписані нею договір, додаток №1.

Крім того ОСОБА_2 заявлено вимогу про зміну правовідношення шляхом зміни обов'язку сплатити банку кошти в сумі 21 600,00 швейцарських франків на сплату 99 857,94 грн., обґрунтовану тим, що кредит їй було надано в гривнях, а не у швейцарських франках, а меморіальних ордер містить посилання взагалі на інший договір.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, відкривши рахунок позичальнику та перерахувавши на нього кошти, в розмірі, визначеному договором.

Зі змісту меморіального ордера вбачається, що він містить посилання на номер поточного рахунку позичальника, який був відкритий відповідно до її заявки та не підтверджує невиконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позичальник на власний розсуд розпорядилась своїми коштами та здійснила їх обмін відповідно до заявок, при цьому звертає увагу, що умовами кредитного договору визначено порядок видачі кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, а не видачі готівки.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2.

Щодо викладених в апеляційній скарзі посилань на відсутність у банку валюти та відсутність документів, які свідчать про її переказ, то останні на увагу не заслуговують, оскільки умовами кредитного договору визначено порядок видачі кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, а не видача готівки, при цьому відсутність в банку коштів у валюті не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема довідка НБУ свідчить лише про те, що ПАТ «Універсал Банк» не здійснював в певний період купівлю швейцарських франків.

Твердження про те, що меморіальний ордер не відповідає встановленій формі та містить неточності, є безпідставними, оскільки вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що меморіальний ордер, як платіжний документ, може бути паперовим та електронним, а щодо неточностей у ньому, то він місить посилання на номер поточного рахунку позичальника, який був відкритий позичальник відповідно до її заявки та не підтверджує невиконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання на форму кредитного договору та його несправедливі умови, оскільки ОСОБА_2 виявила бажання укласти з ПАТ «Універсал Банк» кредитний договір, при цьому ознайомилась з умовами договору, про що свідчить її підпис на самому договорі та додатках до нього.

Посилання щодо порушення правил конвертації валюти, то останні на увагу не заслуговують, оскільки позичальник самостійно розпорядилась своїми коштами та здійснила їх обмін відповідно до заявок.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що рішеннясуду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню в частині часткового задоволення первісного позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, а в іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін, а також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» мають бути стягнуті понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 10 748,86 грн. (по 5 374,43 грн. з кожного), а судові витрати ОСОБА_2 слід залишити за нею.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2017 року в частині часткового задоволення первісного позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором №039-2008-1816 від 02.06.2008 року, яка станом на 20.09.2016 року становить 23 628,31 швейцарських франків, з яких: 17 833,06 швейцарських франків - заборгованість за кредитом; 5 164,63 швейцарських франків - несплачені проценти; 630,62 швейцарських франків - несплачені підвищені проценти.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_2 залишити за нею.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 10 748,86 грн. (по 5 374,43 грн. з кожного) за подачу апеляційної скарги.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ С.Г. Копаничук

Згідно з оригіналом: