Рішення № 70732978, 05.12.2017, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/1157/2017

130/2380/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

третіх осіб ОСОБА_1, Мартинчик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці справу за цивільним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5, секретар Потоківської сільської ради Мартинчик Оксана Василівна про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1, секретар Потоківської сільської ради Мартинчик О.В. про визнання заповіту недійсним. Просила визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений 16.08.2007 року секретарем Потоківської сільської ради Жмеринського району Мартинчик О.В. (державна реєстрація у спадковому реєстрі №26), - та застосувати наслідки недійсності правочину. Просила визнати поважною причини пропуску строку на звернення до суду за захистом порушених прав та поновити строк позовної давності для звернення до суду.

Позовні вимоги аргументовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача - ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер батько позивача ОСОБА_6 Після смерті батьків залишилася спадщина, що складається з житлового будинку в с. Потоки Жмеринського району та земельна ділянка. Крім того позивачу достовірно відомо, що покійні батьки мали паї, однак яка їх площа та місце розташування йому невідомо. Після смерті батьків спадкоємцями першої черги були троє рідних братів: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 На момент смерті жодний з синів з батьками в будинку не проживав, на їхньому утриманні батьки не перебували. 16.08.2007 року батько позивачів склав заповіт та все своє майно заповів своєму сину ОСОБА_3 Лише 15.05.2017 року позивачу випадково стало відомо про наявність зазначеного заповіту. Позивач вважає, що є підстави для визнання заповіту недійсним, оскільки він не відповідає чинному законодавству, не був підписаний ОСОБА_6 та не відповідав його волі. Батько ОСОБА_6 за два-три місяці до смерті був тяжкохворий, лежачий, майже не піднімався, оскільки хворів онкологічним захворюванням, тому підписання заповіту в приміщенні Потоківської сільської ради Жмеринського району майже за місяць до смерті викликає сумніви, оскільки враховуючи його стан він не міг самостійно пересуватися та бути присутнім під час підписання заповіту.

24.10.2017 ухвалою судді було відкрито провадження в справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог секретар Потоківської сільської ради Мартинчик О.В. не заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до вимог ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до норм Цивільного кодексу України заповіт є особистим розпорядженням і складається від імені однієї фізичної особи.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Ст. 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки він ґрунтується на законі, відповідач позов визнав повністю і визнання ним позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача ОСОБА_6, після їх смерті залишилося спадкове майно. При житті ОСОБА_6 склав заповіт, який посвідчений 16.08.2007 року секретарем Потоківської сільської ради Жмеринського району Мартинчик О.В. (державна реєстрація у спадковому реєстрі №26) (а.с.35). ОСОБА_6 був важкохворим. 25.01.2007 року він звернувся до Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру та був прооперований 07.02.2007 року (а.с.9-11). З 25.05.2007 року по 25.06.2007 року перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КУ «Жмеринська ЦРЛ. (а.с.8).

Оскільки вищезазначені обставини визнані сторонами, то у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 3, 4, 6, 8, 10, 11, 15, 61, 88, 174, 208, 209, 213-215 ЦПК України, стст.203,215,216,1223,1247,1257 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати заповіт, складений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений 16 серпня 2007 року секретарем Потоківської сільської ради Жмеринського району Мартинчик О.В. (державна реєстрація у спадковому реєстрі №26), - недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду А.М. Заярний