Рішення № 70731606, 29.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2195/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Карпенка О.Л.,

суддів : Гайсюка О.В., Голованя А.М.,

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2, від імені якої діє представник – ОСОБА_3, до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 від імені якої діє представник – ОСОБА_3, на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 9 жовтня 2017 року

ВСТАНОВИЛА:

27 лютого 2017 року ОСОБА_2, від імені якої діє представник – ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15 січня 2017 року о 20 год. 05 хв. в м. Кропивницькому відповідач, керуючи транспортним засобом «BMW 525 IX» номерний знак НОМЕР_1, порушила Правила дорожнього руху та скоїла зіткнення з належним позивачу автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2, під її керуванням внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/202/17 від 3 лютого 2017 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності. Проте під час провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 вину в скоєному правопорушенні не визнала, а тому вона, як потерпіла замовила та оплатила проведення експертне дослідження обставин та механізму ДТП, яке стало доказом вини відповідача. Понесені витрати становлять 3500 грн. і є невідшкодованими відповідачем. Позивач також понесла витрати в сумі 3500 грн. на оцінку завданих їй збитків. Розмір самого матеріального збитку завданого їй в результаті пошкодження автомобіля становить 21335 грн. 40 коп. з урахуванням ПДВ. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача вона зазнала моральних страждань, які пошкоджені її власності,пов’язаних з цим переживаннях та стражданнях, необхідності прикладати додаткові зусилля та витрати на відновлення транспортного засобу та захисту своїх прав. Вона також вимушено понесла витрати на оплату наданої їй правової допомоги.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 14 липня 2017 року за клопотанням представника відповідача до участі у справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_5 акціонерне товариство «Страхова група «ТАС».

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 9 жовтня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 жовтня 2017 року про виправлення описки, в задоволенні позову відмовлено повністю.

ОСОБА_2, від імені якої діє представник – ОСОБА_3, оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, просила скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Позивач посилається на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання особисто не з’явився.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що позивач підтримує свої позовні вимоги про відшкодування майнової і моральної шкоди, витрат на проведення експертних досліджень та судових витрат, крім витрат на правову допомогу так, як щодо останнього позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_4, повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання особисто не з’явилася.

Її представники, адвокати ОСОБА_6 і ОСОБА_7, надали письмові та усні заперечення проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_5 акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, але його представник у судове засідання не з’явився.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, законність і обґрунтованість судового рішення у якій перевіряється, суд першої інстанції встановив такі факти й обставини.

15 січня 2017 року о 20 год. 05 хв. відповідач ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом - автомобілем BMW 525 IX, номерний знак НОМЕР_3, по вул. Гоголя, 101 в м. Кропивницькому, не врахувала дорожньої обстановки, в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху не дотрималася безпечного бокового інтервалу та допустила зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2, який належить їй на праві власності. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 3 лютого 2017 року, по адміністративній справі № 405/202/17, провадження № 3/405/68/17 ОСОБА_4 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Постанова набрала законної сили.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/5201267 а ліміту відповідальності страховика за завдану шкоду майну становив 100000 грн., розмір франшизи - 0.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 6 лютого 2017 року про виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова група «ТАС» (страховик), узгодивши з потерпілим розмір страхового відшкодування, здійснив 9 лютого 2017 року виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування по договору АК/5201267 від 28 листопада 2016 року в сумі 10667 грн. 10 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову. суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач отримав узгодив із страховиком розмір страхової виплати і отримавши її в повному обсязі отримав повне відшкодування завданих йому збитків. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є недоведеними, крім того вимоги про відшкодування моральної шкоди можуть бути задоволені страховиком, але таких вимог позивач не до страховика не пред’являв. Витрати позивача на проведення експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди були недоцільними, а отже компенсації не підлягають. Суд також вважав необґрунтованим вимоги позивача про компенсації витрат на правову допомогу у зв’язку з тим, що така позивачу у справі не надавалася.

Мотивів відмови у стягненні витрат на проведення оцінки завданих позивачу збитків суд не навів.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте оскаржуване рішення не відповідає цим вимогам закону.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції. апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-108цс12 від 6 листопада 2013 року у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961-ІV) встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів

страхувальників.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-ІV).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1. Закону № 1961-ІV).

Шкода, яка відшкодовується страховиком і пов’язана з пошкодженням транспортного засобу передбачена ст. 29 Закону, зокрема: витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Страховик відшкодовує моральна шкода, завдану ушкодженням життя або здоров’я потерпілого.

Згідно змісту ст. 1194 ЦК України на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди покладається зобов'язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, з метою визначення розміру завданої їй, як власнику автомобіля НОМЕР_4 2016 року випуску, звернулася з питання проведення оцінки до ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «ЮРЕКС».

Згідно звіту № 162 про незалежну оцінку автомобіля НОМЕР_5, складеного суб’єктом оціночної діяльності експертом-оцінювачем ОСОБА_8 (а. с. 24 – 30), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_6, становить 21335 грн. 40 коп. з ПДВ. Із звіту вбачається, що вказана сума складається з вартості відновлювального ремонту, яку оцінено у розмірі 10667 грн. 70 коп. з ПДВ та втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 8889 грн. 75 коп. без ПДВ або 10667 грн. 70 коп. з ПДВ.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Страховик узгодив з потерпілою ОСОБА_2 розмір страхового відшкодування в сумі 10 667 грн. 10 коп., що становить розмірвитрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням його зносу – 0.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі – КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості – це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв’язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) – це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) – деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Підунктом 8.6.2 пункту 8.6 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Таких по суті висновків дійшов і Верховний Суд України у постанові від 24 травня 2017 року.

Внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_9, було завдано механічних пошкоджень деталей кузова належного позивачу автомобіля, які підлягають ремонту та фарбуванню (а.с. 33), що згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу має наслідком втрату товарної вартості цього автомобіля.

Таким чином реальні збитки, завдані з позивачу з вини ОСОБА_4, не обмежуються витратами на відновлювальний ремонт автомобіля, а й включають втрату його товарної вартості.

Згідно п. 32.7. ст. 32 Закону № 1961-ІVстраховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу. Оскільки такі збитки не покриваються страховим відшкодуванням, вони підлягають відшкодуванню винною особо за правилами ст. 1194 ЦК України.

Суд першої інстанції не врахував вказані положення законодавства, не перевірив доводи позивача в частині розміру завданих йому збитків, не з’ясував їх розмір та безпідставно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до норм ст. 22, 1194 ЦК України вимоги позивача про стягнення збитків завданих пошкодженням автомобіля підлягають задоволенню у розмірі 8889 грн. 75 коп., що становить розмір втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля без ПДВ так, як підставі для врахування цього податку у даному випадку відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню понесенні і документально підтвердженні витрати на оцінку завданого їй збитку у розмірі 3500 грн. (а.с. 35) так, як вказані витрати є необхідними для встановлення розміру майнової шкоди та її відшкодування.

Суд першої інстанції також не врахував, що позивач зазнав душевних страждань у зв’язку із пошкодженням майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України), що вимагало від неї докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав та ремонту автомобіля.

Отже висновок суду про недоведеність факту заподіяння відповідачем ОСОБА_10 моральної шкоди позивачу є безпідставним.

Висновок суду про відшкодування страховиком моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу потерпілогосуперечить вимогам Закону № 1961-ІV.

Визначаючи розмір грошової компенсації завданої позивачу моральної шкоди, колегія судів враховує характер правопорушення, глибину і тривалість душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, а також керуючись принципами розумності і справедливості вважає достатньою компенсацію у розмірі 2000 грн.

Вимоги позивача про компенсацію витрат на проведення експертного дослідження обстановки та обставин дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 11 – 23) у сумі 3500 грн. задоволенню не підлягають з таких підстав.

Вказане дослідження було поведене на замовлення позивача для вирішення судом справи про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, вчинене відповідачем.

Проте згідно ст. 237 КУпАП судові експертизи призначаються органом, у провадженні якого перебуває справа про адміністративні правопорушення, а згідно ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» проведення експертиз у таких справах здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доведення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на потерпілого не покладається, а отже витрати позивача на проведення цього дослідження не були вимушеними і обов’язковими та відшкодуванню не підлягають.

Як вбачається із справи позивач не пред’являв вимог до ПрАТ «Страхова група «ТАС», не клопотав перед судом про її залучення до участі у справі в якості співвідповідача, а суд, всупереч принципу диспозиивності цивільного судочинства, здійснив це без згоди позивача.

У зв’язку з цим на ПрАТ «Страхова група «ТАС» не може бути покладена відповідальність за вимогами позивача. Крім того фактів порушення прав позивача з боку страховика судом не встановлено.

Суд першої інстанції не дотримався загальних вимог процесуального права, закріплених у ст.ст. 57–60, 131–132, 177, 179, 185, 212–215 ЦПК України, не перевірив доводів сторін, неповно встановив обставини справи, невірно визначив відповідні до них правовідносини та позбавив себе можливості правильно застосувати норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі підлягають перерозподілу.

У зв’язку з цим з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню документально підтверджені витрати на сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для присудження витрат на правову допомогу так, як суд дійшов правильного висновку, що позивач не користувався послугами особи, яка надає правову допомогу, а компенсація оплата стороною послуг представника не відноситься до судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє представник – ОСОБА_3 задовольнити

Рішення Ленського районного суду міста Кіровограда від 9 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2, від імені якої діє представник – ОСОБА_3, до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на ОСОБА_2 12389 (дванадцять тисяч триста вісімдесят дев’ять) грн. 75 коп. відшкодування завданих збитків та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2, від імені якої діє представник – ОСОБА_3, до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на ОСОБА_2 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 64 коп. компенсації судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: