Ухвала суду № 70731549, 28.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/6454/17 Головуючий 1-ї інстанції - Сенаторов В.М.

Справа №640/616/14-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кружиліної О.А., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу кредитного портфелю та визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

17 січня 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №CL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року, яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», яка складає 2109246 грн. 10 коп. та судовий збір 3654 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 15 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі -«Банк»), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СL507-701/470/2008.

Згідно з кредитним договором банк надав відповідачу кредит в сумі 50218 дол. США, дата остаточного повернення кредиту 17 серпня 2015 року.

12 листопад 2010 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст. ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н.

В порушення умов кредитного договору, відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. Зобов'язання по кредитному договору відповідачем не виконані, зокрема не виконується графік платежів, порушується порядок та строки сплати відсотків. Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором складає 2109246 грн. 10 коп.

В судовому засіданні представник доповнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року станом на 04 грудня 2014 року в розмірі 4007283 грн. 34 коп.

У свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, яку уточнив в судовому засіданні та просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині передачі прав за кредитним договором № СL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 та визнати частково недійсним договір про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року, який укладено між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ«ОТП Факторинг Україна», в частині відступлення прав вимоги за договором застави автотранспортного засобу № РСL-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ПАТ «ОТП Банк», про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року та визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог товариства та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Рішення суд першої інстанції в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_1 судовою колегією відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України не переглядалось.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 15 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СL507-701/470/2008, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 50218 доларів США під 12,75 % річних, з кінцевим терміном повернення 07 серпня 2015 року. Цільове використання кредиту - купівля автомобіля марки «Тоуоtа Lапd Сгиіsег РRADO».

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між банком та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу - автомобіля «Тоуоtа Lапd Сгиіsег РRADO».

На виконання вимог вказаного договору було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження предмету застави.

За умовами п. 1.5 кредитного договору № СL507-701/470/2008 від 15 серпня 2008 року повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банка або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок.

Отже, у кредитному договорі сторони встановили строки виконання ОСОБА_1 зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору.

Згідно з п. 1.9 кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником, та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором /в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3. та ст. 3 цього Договору/ чи іншими укладеними з банком договорами а/або умов документів забезпечення (надалі - «Вимога»). При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. В будь-який час після пред'явлення банком вимоги і до її фактичного виконання позичальником, банк має право відкликати свою вимогу. Таке відкликання вимоги здійснюється банком в письмовій формі.

Тобто, сторонами було погоджено в умовах кредитного договору право банку достроково вимагати від ОСОБА_1 повернення всієї суми наданого кредиту у випадках невиконання останнім будь - якого із зобов'язань, встановлених кредитним договором, в тому числі зобов'язань щодо погашення кредиту в строк, встановлений в п. 1.5 Договору та в Графіку платежів до договору.

10 грудня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до Київського районного району м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, який ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 червня 2011 року залишено без розгляду з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

У зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язання за кредитним договором банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 17 квітня 2009 року досудову вимогу № 22-2/73973 від 03 квітня 2009 року боржнику про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме:

- суму кредиту в розмірі 48339,97 доларів США;

- суму відсотків за користування кредитом в розмірі 9324,64 доларів США;

- суму пені в розмірі 4806,56 грн.;

- суму штрафів в розмірі 75,00 грн.

Таким чином, надіславши вимогу боржнику 17 квітня 2010 року банк змінив строк виконання зобов'язання відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 кредитного договору.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про отримання досудової вимоги відповідачем у квітні 2009 року. Доказів того, що досудова вимога відповідно до п. 1.9 кредитного договору була відкликана, матеріали справи не містять.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання в тому числі і за вищевказаним кредитним договором.

21 січня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Згідно розрахунку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість ОСОБА_1 за договором № СL507-701/470/2008 станом на 04 грудня 2014 року складає 4007283 грн. 34 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 47133,47 доларів США, що з перерахуванням за курсом НБУ 15,185623 становить 715751 грн.11 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9616,35 доларів США, що з перерахуванням за курсом НБУ 15,185623 становить 146030 грн. 27 коп.; пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 3145501 грн. 96 коп.

В суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, на застосування якого наполягав відповідач.

Такі висновки судова колегія вважає правильними і такими, що узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом частин 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов.

Таким чином, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 02 листопада 2016 року № 6-1174цс16, від 09 листопада 2016 року № 6-2251цс16, від 16 листопада 2016 року № 6-900цс16, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення судом позову без розгляду з підстав, зазначених у ч. 3 ст. 207 ЦПК України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості, позивач змінив строк виконання кредитних зобов'язань, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Позивач звернувся до суду з даним позовом 17 січня 2014 року, тобто з порушенням строку позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач.

Доводи апеляційної скарги про те, що направлення позичальнику вимоги про усунення порушень кредитного договору та повернення кредитних коштів, не є встановленням чи зміною строку виконання основного зобов'язання, оскільки умовами кредитного договору передбачено погашення кредиту та сплати відсотків за його користування згідно графіку погашення кредиту (п.1.5, п.1.6 договору), спростовані нормами ч. 2 ст. 1050 ЦК України та висновками щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року № 6-1174цс16, від 09 листопада 2016 року № 6-2251цс16, від 16 листопада 2016 року № 6-900цс16.

Судова колегія враховує, що згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Тобто, пред'явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -