Ухвала суду № 70731541, 29.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6027/17

Справа №640/2744/13ц Головуючий 1 інст. - Божко В.В.

Категорія :інші Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Швецової Л.А.,

Суддів Піддубного Р.М., Котелевець А.В.,

За участі секретаря Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2017 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Київського районного суду м.Харкова від 13 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про поновлення порушеного права користування місцями загального користування в комунальній квартирі та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 ороку ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про роз'яснення рішення Київського районного суду м.Харкова від 13.03.2014 року.

В обґрунтування заяви посилалась на те, що рішенням Київського районного суду м.Харкова від 13.03.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та поновлено порушене право щодо спільного користування приміщеннями відповідачів вчинити певні дії, а саме зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 демонтувати у приміщенні кухні 4-13 самочинно встановлені каналізаційні труби та вбиральню; провести монтаж зруйнованого цегляного кухонного очата над газовою плитою і газовим приладом опалювання, демонтувати самочинно встановлені дерев'яні двері між коридором УП та кухнею 4-13, та зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 демонтувати у приміщенні кухні 4-10 самочинно встановлені дошки між коридором 4-12 та житловою кімнатою 4-11 ; двері між коридором 4-12 та кухнею 4-10; демонтувати дерев'яні дошки з коридору - приміщення 4-12 житлову кімнату - приміщення 4-11.

Проте, зазначала, що на теперішній час їй не зрозуміло, яким чином можливо демонтувати конструктивний елемент, демонтаж якого не був самочинним, та відновлення якого не погоджують державні органи; яким чином можливо виконати рішення, з огляду на те, що в приміщенні кухні 4-13 відсутні самочинно встановлені двері; яким чином можливо демонтувати конструктивний елемент, який є об'єктивно відсутній. Крім того вказує, що встановлення дверного блоку в приміщенні кухні 4-10 не є самочинним та закладення дверного блоку між кімнатою 4-11 та коридором 4-12 не є самочинним. У зв'язку з чим, заявник вважала, що зміст рішення підлягає роз'ясненню, з огляду на відсутність самочинно встановлених елементів, які підлягають демонтажу відповідно до резолютивної частини рішення.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу районного суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги посилається на те, що суд всупереч ст..221 ЦПК України не надав роз'яснення, а саме: щодо рішення про проведення у приміщенні кухні 4-13 монтажу зруйнованого цегляного кухонного очага над газовою плитою і газовим приладом опалювання, оскільки він був відсутній на момент постановлення рішення.

Так, висновком будівельно-технічного дослідження №51 від 10.02.2017р., проведеним Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.професора М.С.Бокаріуса (далі - Висновок), встановлені наступні обставини.

Згідно листа КП «Жилкомсервіс» від 20.12.2016р.: «Плита на твердому паливі, обладнані під газ (ПТП УГОП), що раніше була встановлена в приміщенні літ. 4-13 і призначалось для обігріву житлового приміщення літ. 4-11, демонтована більше 10 років тому. Житлове приміщення 4-11 обігрівається від ПТГ УГОП, встановленої в приміщенні 4-10. Димохід від печі в приміщенні літ. 4-13 не використовується в якості димоходу весь цей час і відновленню не підлягає. В житловому фонді КП «Жилкомсервіс» відсутні квартири, обладнані по проекту відкритими цегляними очагами, а також відсутні відомості про наявність такого обладнання будь-коли в попередній час.

Через підвищену пожежну небезпеку печей і неможливість забезпечення всіх напрямів безпеки автоматичними пристроями, якими обладнують печі, КП «Жилкомсервіс» спонукає мешканців до заміни морально застарілих печей на твердому паливі на сучасні опалювальні прилади».

З підстав, викладених в дослідженні, виявлено, що демонтаж печі в приміщенні 4-13 не є самочинним, відновлення пічного очагу неможливе.

Окрім того, резолютивна частина рішення не містить інформації про те, що таке взагалі цегляний кухонний очаг, який відповідно до зазначеного рішення повинні відновити чи заново збудувати відповідачі.

Тобто, рішення у наведеній частині є очевидно незрозумілим та нечітким, дозволяє множинне трактування його змісту.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, ухвала скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідає вимогам ст..215 ЦПК України, є зрозумілим, викладені в ньому обставини не потребують додаткових роз'яснень.

Проте погодитись з таким висновком суду погодитись не можна.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Київського районного суду м.Харкова від 13 березня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено порушене право ОСОБА_2 щодо спільного користування приміщеннями 4 - 10; 4 - 13 комунальної квартири АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 не чинити перепони щодо спільного користування ОСОБА_2 приміщеннями 4-10, 4-13 загальної комунальної квартири.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 демонтувати у приміщенні кухні 4-13 самочинно встановлені каналізаційні труби та вбиральню; провести монтаж зруйнованого цегляного кухонного очага над газовою плитою і газовим приладом опалювання; демонтувати самочинно встановлені дерев'яні двері між коридором УП та кухнею 4-13.

Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 демонтувати у приміщенні кухні 4-10 самочинно встановлені дошки між коридором 4-12 та житловою кімнатою 4-11; двері між коридором 4-12 та кухнею 4-10; демонтувати дерев'яні дошки з коридору - приміщення 4-12 в житлову кімнату - приміщення 4-11.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди: з ОСОБА_3 в розмірі 1000 грн, ОСОБА_1 в розмірі 1000 грн, ОСОБА_4 в розмірі 1000 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Зазначене рішення набуло чинності, та відкрито виконавче провадження по його примусовому виконанню.

Як вбачається з листа КП «Жилкомсервіс» від 20.12.2016 року плита на твердому паливі, обладнана під газ (ПТТ УГОП), що була раніше встановлена в приміщенні літ. 4-13 і призначалась для обігріву житлового приміщення літ.4-11 демонтована 10 років тому через підвищену пожежну небезпеку печей і неможливість забезпечення всіх напрямків безпеки автоматичними пристроями, якими обладнують печі, КП «Жилкомсервіс» спонукає мешканців до заміни морально застарілих печей на твердому паливі на сучасні опалювальні прилади. Демонтувати двері між сходовою клітиною і приміщенням кухні літ.4-13 неможливо, тому що не може бути вільного доступу до квартири для сторонніх осіб зі сходової клітини.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №51 від 10.02.2017 року у співвласників квартири АДРЕСА_1 у співвласників вказаної комунальної квартири газові прилади встановлені відповідно до проектної документації. Також проведено дослідження щодо демонтажу пічного очата в приміщенні 4-13 та встановлено, що демонтаж не самочинний, відновлення неможливо.

Окрім цього, як пояснила ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції державним виконавцем на неї неодноразово накладаються штрафи за невиконання судового рішення, виконати вона його не може через незрозумілість судового рішення.

А також, зазначила, що рішення суду в частині демонтування у приміщенні кухні 4-13 каналізаційних труб та вбиральні виконані виконано.

Виплачено відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 у розмірі по 1000 грн з ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.221 ЦПК України якщо рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, приватного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно бути зрозумілим, як для сторін так і осіб, які його будуть виконувати.

Згідно п. 21 постанови "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 № 14 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Судова колегія приходить до висновку, що при розгляді справи не була з'ясована думка державного виконавця стосовно виконання спірного рішення, оскільки не з'ясувавши, яким чином виконувати рішення, він неодноразово притягав заявників до відповідальності у вигляді штрафу за невиконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що при розгляді вказаного питання порушені права заявника, не з'ясована думка державного виконавця щодо розуміння резолютивної частини в частині її виконання.

Оскільки заява не містить питань про зміну рішення або внесення в нього нових даних, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для вирішення питання по суті.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 312 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 13 вересня 2017 року скасувати.

Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.А.Швецова

судді А.В.Котелевець

Р.М.Піддубний