Ухвала суду № 70727942, 28.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/6474/17 Головуючий 1-ї інстанції - Винниченко П.П.

Справа №623/1703/17 Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - земельні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кружиліної О.А., Хорошевського О.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди.

01 серпня 2017 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області вчиняти дії з приводу розпорядження землями державної власності - земельним ділянками з кадастровими номерами: НОМЕР_1 і НОМЕР_2, у тому числі надавати будь-яким особам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок, передавати їх у власність чи користування.

В обгрунтування заяви зазначає, що у листі відповідача від 16 травня 2017 року № 31-20-14-8754/О/19-17, отриманого на запит про надання публічної інформації, вказано, що до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшли клопотання громадян про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земельних ділянок із кадастровим номерами: НОМЕР_1 і НОМЕР_2 тобто саме тих земельних ділянок, право оренди яких є предметом спору у цій справі.

За цими клопотаннями відповідач зобов'язаний прийняття рішення по суті, і враховуючи, що право позивача на оренду вищевказаних земельних ділянок ним не визнається, то відповідно, існує висока ступінь ймовірності, що рішення відповідача по суті клопотань може бути позитивною. У разі прийняття відповідачем такого рішення на земельні ділянки, що є предметом спору, виникне право інших осіб, і це може істотно ускладнити виконання можливого судового рішення.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області вчиняти дії з приводу розпорядження землями державної власності - земельними ділянками загальною площею 94,0 га., із земель запасу, у тому числі ріллі 94,0 га.: - 26,6 га - контур 31, кадастровий номер НОМЕР_1; - 67,4 га. - контур 30, кадастровий номер НОМЕР_2, які знаходяться на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, у тому числі надавати будь-яким особам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок, передавати їх у власність чи користування.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно із ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Скориставшись таким правом, позивач ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (із змінами від 12 червня 2009 року), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У п.7 цієї ж Постанови Пленуму зазначено, що ухвала про забезпечення позову постановляється у порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна містити мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким керувався суд при постановленні ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30 січня 2017 року по 29 травня 2017 року 48 громадянам вже надано дозволи на розроблення документації із землеустрою на спірні земельні ділянки, тобто до постановлення 01 вересня 2017 року ухвали забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що не прийняття заходів забезпечення позову може істотно утруднити виконання можливого судового рішення про забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки у її мотивувальній частині у відповідності до ст. 210 ЦПК України не зазначено мотивів з яких суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову з урахуванням того, що на спірні земельні ділянки 48 громадянам вже було надано дозволи на розробку документації з землеустрою до постановлення ухвали про забезпечення позову.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 312, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.

Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 вересня 2017 року скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку відповідно до статті 324 ЦПК України не підлягає.

Головуючий:

Судді -