Ухвала суду № 70721131, 28.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/237/17-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1822/К/17 суддя Чайкіна О.В.

Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

Іменем України

28 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Монтаж» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Монтаж» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Монтаж» - Радченко Олег Миколайович,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Монтаж»(надалі - ТОВ «МК-Монтаж») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на те, що він працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на ТОВ «МК-Монтаж».01 грудня 2008 року з ним стався нещасний випадок, у зв'язку із чим був складений акт про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом.

Висновком МСЕК у 2009 році йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 100 % та визнано інвалідом першої групи, а при наступному переогляді встановлено 65% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.

Вважає, що у зв'язку з нещасним випадком йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 307 200,00 грн. і просив стягнути з відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «МК-Монтаж» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 45 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з ТОВ «МК-Монтаж» на користь держави судові витрати у розмірі 640,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ «МК-Монтаж» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так, обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи, а матеріалами справи не підтверджено винних дій відповідача, натомість, нещасний випадок стався саме через недотримання позивачем правил техніки безпеки (виконання робіт на висоті без запобіжного пояса). Також, зазначає, що суд не взяв до уваги висновки комісії з розслідування нещасного випадку, якою, серед інших осіб, винним у настанні нещасного випадку визнано саме позивача. Крім того, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, визначений без урахування всіх обставин справи, а саме без урахування зменшення розміру втрати професійної працездатності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ТОВ «МК-Монтаж» - Радченка О.М., який підтримав дооди апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на ТОВ «МК-Монтаж».

01 грудня 2008 року о 07 годині 20 хвилин, при виконанні трудових обов'язків, з позивачем стався нещасний випадок: піднявшись на верхній майданчик пересувних будівельних лісів, не встигнувши пристебнутися карабіном запобіжного поясу до балки, послизнувся на мокрому деревяному майданчику, пересувні будівельні ліси похитнулись, і ОСОБА_3 впав з висоти 10 метрів, у зв'язку із чим він отримав наступні травми: кататравма ЗЧМТ. Струс головного мозку, ЗТКГ, забій легень, розрив лівої плеври, пневмоторакс з права, перелом великого горба лівої плечової кістки, перелом фрагментний ліктьового паростка зліва з вивихом голівки променевої до верху, перелом червоноподібної кістки правого зап'ястя через вертикальний скалковий перелом лівого стегна, скалковий перелом лівої п'ятки.

Комісія з розслідування нещасного випадку, що стався 01 грудня 2008 року о 07 годині 20 хвилин з монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на ТОВ «МК-Монтаж» ОСОБА_3, прийшла до висновку, що причиною нещасного випадку є порушення п. 1.2.,2.2.2. Інструкції з охорони праці №1 загально для усіх професій, п. 1.3., 1.7. Посадової інструкції №13 бригадира, п.3.5., 3.6. Посадової інструкції майстра та інша особиста необережність працівників товариства, у тому числі й ОСОБА_3, про що було складено Акт проведення розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 03 грудня 2008 року (а.с. 9-12) та Акт форми Н-1 № 12 від 03 грудня 2008 року про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом (а.с. 5-8).

Висновком МСЕК від 27 березня 2013 року ОСОБА_3 первинно було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 100 % та визнано інвалідом першої групи з 29 березня 2009 року (а.с. 13).

При переогляді 01 лютого 2016 року ОСОБА_3 встановлено 65% стійкої втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності з наступним переоглядом 01 лютого 2017 року (а.с. 14).

При переогляді 22 лютого 2017 року ОСОБА_3 встановлено 45% стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з наступним переоглядом 01 березня 2018 року (а.с. 48).

Суд, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробничу травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманою травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Не може погодитись колегія суддів й з доводами апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновків комісії з розслідування нещасного випадку про наявність вини позивача у настанні нещасного випадку, оскільки, згідно Акту розслідування нещасного випадку, що стався 01 грудня 2008 року об 07 годині 20 хвилин у ТОВ «МК-Монтаж» від 03 грудня 2008 року (а.с. 9-12), цією комісією встановлено вину у настанні нещасного випадку, як позивача ОСОБА_3, так і інших працівників ТОВ «МК-Монтаж», що було враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та значно завищений не відповідають дійсності, оскільки при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну оцінку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, в повній мірі враховано причини настання нещасного випадку, характер отриманих травм, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан його здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-Монтаж» - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 липня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: