Постанова № 70716420, 29.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Геращенко Ігор Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року справа №805/2856/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Терзі Д.А.,

за участю: позивача представника позивача - Денщик В.І., довіреність № 03-52 від 14.12.2016 року,

представника відповідача - Помалюк І.В., довіреність № 9901/10/05-99-10-02 від 16.06.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 805/2856/17-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємств «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-9-23 від 11 травня 2017 року на суму 902810,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2017 року Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємств «Компанія «Вода Донбасу» (далі - позивач, підприємство, платник податку), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного Управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2017 року № Ю-9-23 на суму 902 810,09 грн. (а.с.3-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року адміністративний позов задоволений, скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2017 року № Ю-9-23 на суму 902 810,09 грн. (а.с.83-85).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що розпорядження про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не визначає умов і порядку сплати єдиного внеску. Посилається на те, що платники єдиного соціального внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території проведення антитерористичної операції, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати обчислювати і сплачувати заробітну плату, то вони зобов'язані виконувати всі вимоги Закону № 2464 (а.с.91-95).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі - задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в особі Управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємств «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 00191678), місцезнаходження: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 177а, зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 103 0001 026990, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Підприємство є платником єдиного внеску відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що підтверджується матеріалами справи, внаслідок чого відповідно до пункту першого частини другої статті 6 цього Закону зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, нарахування якого здійснюється відповідно до пункту першого частини першої статті 7 зазначеного Закону, термін сплати якого за положеннями частини восьмої статті 9 Закону за календарний місяць, встановлений не пізніше 20 числа наступного місяця.

Заступник начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області М.Л. Погосян 11 травня 2017 року відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» винесла вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9-23 на суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 902810,09 грн. Вимога складена станом на 30 квітня 2017 року (а.с.7).

Вимогу від 11 травня 2017 року № Ю-9-23 платник податків отримав 07 червня 2017 року( а.с.7).

08 червня 2017 року на адресу Державної фіскальної служби України позивач направив скаргу за № 632 на вимогу Ю-9-23 від 11 травня 2017 року (а.с.8-9).

19 липня 2017 року рішенням № 555/6/99-99-11-02-02-25 Державна фіскальна служба України скаргу позивача № 632 від 08 червня 2017 року залишила без розгляду (а.с.8-9).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності складання податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що регулюється нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 9 вересня 2013 року № 455 та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Пунктом другим частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом пункту шостого частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що визначено частиною першою статті 3 Закону № 2464-VI.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За приписами пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідальність за порушення строків сплати або несплату єдиного внеску передбачена пунктом другим частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 14 цієї статті передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

З аналізу наведених положень Закону № 2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що за загальним правилом платники єдиного внеску, в тому числі юридичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цього обов'язку має наслідком застосування до платника єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум, а починаючи з 01 січня 2015 року - у розмірі 20 відсотків, а також нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, про що посадовою особою органу доходів і зборів приймається відповідне рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем порушено строк сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до самостійно визначених грошових зобов'язань.

Проте, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 11 цього Закону внесені зміни до Закону України від 8 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем 01 лютого 2016 року до податкового органу подана заява від 01 лютого 2016 року № 58 про звільнення виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що підприємством отриманий сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4, яким відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчені обставини непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» на території Донецької області та дотриманні ним законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово - промисловою палатою України обставини непереробної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Платником податків також отриманий сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 року № 5268/05-4, яким відповідно до пунктів 5.4 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1044, засвідчені обставини непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» на території Донецької області та дотриманні ним законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово - промисловою палатою України обставини непереробної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Крім того, підприємством отриманий сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 29 жовтня 2014 року № 4267/05-4, яким засвідчені обставини непереборної сили з 10 червня 2014 року при здійсненні господарської діяльності Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» на території Донецької області.

Крім зазначеного, як вбачається з матеріалів справи, сертифікати ТПП позивачем отримані за час дії Регламенту Торгово - промислової палати України від 15 липня 2014 року за № 40 (3), а не від 18 грудня 2014 року № 44 (5), чинний на теперішній час, що підтверджує висновок суду першої інстанції щодо відповідності наданих підприємством сертифікатів вимогам Регламенту ТПП України в частині періоду часу, з яким пов'язуються юридичні наслідки, що обмежуються датою початку і датою закінчення.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи контролюючим органом винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-9-23 на суму недоїмки з єдиного внеску у розмірі 902810,09 грн. Вимога складена станом на 30 квітня 2017 року.

Проте, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником відповідача наданий розрахунок до спірної вимоги, з якої вбачається, що до спірної вимоги окрім недоїмки зі сплати єдиного внеску, входять пеня та штраф, а тому в силу вищенаведених положень Закону вимога в частині штрафу та пені підлягає скасуванню, а в частині недоїмки колегія суддів роз'яснює позивачу право звернення на її списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, з огляду на що посилання позивача на п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» як на підставу скасування спірної вимоги є безпідставними, оскільки, незалежно від розповсюдження на позивача вказаних приписів, вони не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов'язку щодо формування вимог про сплату недоїмки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 травня 2017 року № Ю-9-23 в частині нарахування штрафу в сумі 218749,14 грн. та пені в сумі 165662,08 грн. Що стосується сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 518 398,87 грн., то в цій частині, враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції є помилковим, тому постанова в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування вимоги про сплату боргу від 11 травня 2017 року № Ю-9-23 в частині сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 518 398,87 грн. прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про доведеність відповідачем правомірності вимоги в частині суми недоїмки зі сплати єдиного внеску та наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, у зв'язку з чим постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 805/2856/17-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне присудити позивачу здійснені судові витрати, відповідно до задоволених вимог, у сумі 5766,17,17 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів приходить до висновку, що в межах апеляційної скарги встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи, а саме: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленим, невідповідність висновків суду обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - скасуванню, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 195,196, пунктом 3 частини 1 статті 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 805/2856/17-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 805/2856/17-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємств «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-9-23 від 11 травня 2017 року на суму 902810,09 грн. - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємств «Компанія «Вода Донбасу» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-9-23 від 11 травня 2017 року на суму 902810,09 грн. - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу № Ю-9-23 від 11 травня 2017 року на суму 165662,08 грн. (пеня) та 218749,14 грн. (штраф), загальна сума 384411,22 грн.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Управління «Донбасводоремонт» Комунального підприємств «Компанія «Вода Донбасу» (код ЄДРПОУ00191678) сплачений судовий збір у сумі 5766,17 грн. (п'ять тисяч сімсот шістдесят шість гривень) 17 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 листопада 2017 року. Повний текст постанови складений та підписаний у нарадчій кімнаті 04 грудня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова