Ухвала суду № 70716407, 05.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року справа №805/3005/17-а

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 805/3005/17-а за позовом Управління поліції охорони в Донецькій області до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Управління поліції охорони в Донецькій області (далі Управління) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 (далі Державний реєстратор ОСОБА_3М.) про визнання незаконними та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою оформлення речових прав Управління на обєкти нерухомого майна в установленому законом порядку, працівник Управління звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_3 із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо адміністративної будівлі та гаражів, розташованих за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Вчительська, 47.

08 червня 2017 року Державний реєстратор ОСОБА_3 прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Позивач вважає дії відповідача такими, що не відповідають чинному законодавству та порушують його права. Просив визнати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_3 таким, що порушує законні права та інтереси Управління поліції охорони в Донецькій області; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_3; зобовязати ОСОБА_3 здійснити реєстрацію речових прав Управління на адміністративну будівлю і гаражі, розташовані за адресою: м. Словянськ, вул. Вчительська, 47.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 805/3005/17-а позов задоволено повністю, внаслідок чого, визнано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_3 таким, що порушує законні права та інтереси Управління поліції охорони в Донецькій області, скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_3М, зобовязано Державного реєстратора ОСОБА_3 здійснити реєстрацію речових прав Управління на адміністративну будівлю і гаражі, розташовані за адресою: м. Словянськ, вул. Вчительська, 47.

Постанова мотивована тим, що Управління, як вигодо набувач права оперативного управління на нерухоме майно, передане йому за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном має законні підстави для звернення до державного реєстратора із заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено Управлінню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон № 1952-IV) неправомірно.

Зважаючи на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд першої інстанції прийшов до висновку, що єдиним ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобовязання Державного реєстратора ОСОБА_3 здійснити реєстрацію речових прав Управління поліції охорони в Донецькій області на адміністративну будівлю і гаражі, розташовані за адресою: м. Словянськ, вул. Вчительська, 47.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Управління є неналежною особою щодо реєстрації права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Вчительська, буд. 47, м. Словянськ, Донецька область, та не може діяти від імені Держави як субєкта права державної власності.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов хибного висновку, що повивач має право на реєстрацію прав та їх обтяжень щодо адміністративної будівлі та гаражів, розташованих за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Вчительська, буд. 47, на підставі лише акту приймання-передачі, затвердженої наказом МВС України та Національної поліції України від 01.06.2016 № 451/459, оскільки під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22576256 від 01.06.2017 встановлено наявність активного запису щодо державної реєстрації права власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна № 2226316 від 12.08.2003 за Державою в особі Верховної ради України, і які знаходяться в оперативному управлінні УДСО про УМВС України в Донецькій області на підставі свідоцтва про право власності, б/н від 21.08.2003, виданого Слов'янською міською радою. Таким чином, із заявою про державну реєстрацію прав повинні подаватися всі правовстановлюючі документи.

Державний реєстратор ОСОБА_3 вказує, що посилання суду першої інстанції на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 є абсурдним та необґрунтованим, оскільки норми конвенції застосовуються до прав людини, фізичної особи, а позивачем по справі є юридична особа.

Апелянт наголошує на тому, що прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав належить до виключної компетенції державного реєстратора, а тому суд першої інстанції не вправі втручатися у його діяльність, зобов'язуючи приймати такі рішення.

Також, суд першої інстанції приймаючи рішення щодо зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно здійснити реєстрацію речових прав Управління на адміністративну будівлю і гаражі, розташовані за адресою: м. Словянськ, вул. Вчительська, буд. 47, дійшов до помилковою висновку, не в повному обсязі зясував обставини справи та дав хибну оцінку нормам чинного законодавства, оскільки під час державної реєстрації речових прав державний реєстратор здійснює державне реєстрацію права власності та інших речових прав на підставі документів, визначених ст.27 Закону № 1952-IV.

Крім того, апелянт просить звернути увагу на те, що оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування судом першої інстанції неправомірності рішення № 35578685 від 08.06.2017, не вказано, які саме норми права при його прийнятті порушено.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що ОСОБА_3, як державний реєстратор права, під час проведення державної реєстрації було законно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову у державній реєстрації права власності №35578685 від 08.06.2017 року з додержанням вимог Закону № 1952-IV в редакції на момент прийняття оскаржуваною рішення, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та в рамках чинного законодавства України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідач до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач Управління поліції охорони в Донецькій області, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 84, код ЄДРПОУ 40109189, 04 квітня 2017 року через свого представника, який діяв на підставі довіреності № 62, виданою головою Національної поліції України, звернулось до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_3 із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо адміністративної будівлі та гаражів, розташованих за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Вчительська (Калініна), 47.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.08.2003 серія САА номер 999578 (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 2226316 від 21.08.2003) власником зазначеної вище адміністративної будівлі є Держава в особі Верховної Ради України і знаходяться в оперативному управлінні УДСО при УМВС України в Донецькій області.

01 квітня 2016 року вищевказане нерухоме майно за актами приймання передачі було передано Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області з власного балансу на баланс та у фактичне володіння Управління поліції охорони на підставі спільних наказів Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України № 50/82 від 29.01.2016 № 323/374 від 31.03.2016, № 451/459 від 01.06.2016.

08 червня 2017 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради ОСОБА_3 прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. У якості підстави для відмови у державній реєстрації прав державним реєстратором зазначено ту обставину, що заяву подано неналежною особою.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються нормами Закону № 1952-IV.

Згідно статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1952-IV, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно частини четвертої статті 15 Закону № 1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до пп. 8 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення про закріплення майна на праві оперативного управління, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

Відповідно до пп. б п. 4 Постанови КМУ Про передачу обєктів права державної власності та комунальної власності від 21.09.1998 № 1482, передача обєктів права державної власності здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Фондом державного майна щодо обєктів, визначених підпунктом б пункту 2 цього Положення. Згідно із підпунктом б пункту 2 обєктами передачі згідно з цим Положенням є, зокрема, нерухоме майно будівлі, споруди, у тому числі обєкти незавершеного будівництва тощо.

Відповідно до статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Отже, як вбачається з рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 35578685 від 08 червня 2017 року, під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав було встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), форма власності державна, подана неналежною особою, а також наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

З огляду на вищевказане та відповідно до наказу Національної поліції України № 232/374 від 31.03.2017, колегія суддів вважає, що у спірному рішенні відповідач дійшов хибних висновків щодо того, що Управління є неналежною особою щодо подання заяви про державну реєстрацію права державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Калініна, 47, м. Словянськ, Донецька область, та не може діяти від імені та в інтересах Держави як субєкта права державної власності.

Крім того, позивач має право на реєстрацію прав та їх обтяжень щодо адміністративної будівлі та гаражів, розташованих за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Вчительська, 47, відповідно до акту приймання передачі, затвердженого наказом МВС України та Національної поліції України від 01.06.2016 року № 451/459.

Отже, виходячи з вищенаведених норм законів Управління, як вигодо набувач права оперативного управління на нерухоме майно, передане йому за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном має законні підстави для звернення до державного реєстратора із заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено Управлінню поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV неправомірно.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У разі відсутності у субєкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення в судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобовязання судом субєкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушення права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Більше того, в своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, зважаючи на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд прийшов до висновку, що єдиним ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобовязання Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 здійснити реєстрацію речових прав Управління поліції охорони в Донецькій області на адміністративну будівлю і гаражі, розташовані за адресою: м. Словянськ, вул. Вчительська, 47.

Доводи апеляційної скарги що посилання на норми Конвенції стосуються лише фізичних осіб, не узгоджуються с практикою Європейського суду з прав людини, наприклад, справи ТОВ «Інтерсплав» проти України.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, підтримує висновок суду першої інстанції, що адміністративний позов Управління поліції охорони в Донецькій області таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 05 грудня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 805/3005/17-а за позовом Управління поліції охорони в Донецькій області до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддяІ.В.Сіваченко

СуддіО.О.Шишов

ОСОБА_4