Постанова № 70715681, 28.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. справа№ 910/13651/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

секретар Ковальчук Р.Ю.;

за участю

представників: позивача - Книшенко Е.М.;

відповідача - не з`явилися;

третьої особи-1 - не з`явилися;

третьої особи-2 - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2017 р.

у справі № 910/13651/17 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

треті особи 1. Національний банк України

2. Міністерство фінансів України

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача вручити позивачу оригінали кредитного договору № 4А15106И від 16.12.2015 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ойл", всіх договорів забезпечення зобов'язань цього товариства за вказаним кредитним договором та первинних документів, що підтверджують надання кредитних коштів, а також інших документів, які засвідчують обов'язок боржника перед банком.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.08.2017 р. порушено провадження у справі № 910/13651/17.

До суду першої інстанції 07.09.2017 р. позивачем подано оновлену позовну заяву, розцінену судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" просить зобов'язати відповідача вручити позивачу оригінали кредитного договору № 4А15106И від 16.12.2015 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ойл", всіх договорів забезпечення зобов'язань вказаного товариства за вказаним кредитним договором, а також первинних документів, що підтверджують надання кредитних коштів.

Також, відповідачем у судовому засіданні 12.09.2017 р. подано клопотання про залучення до участі у справі Національного банку України та Міністерства фінансів України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2017 р. залучено до участі у справі Національний банк України та Міністерство фінансів України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.10.2017 р. у справі № 910/13651/17 у задоволенні позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надано оцінки доказам щодо існуючої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Ойл" перед Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" за кредитним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л., та призначено до розгляду на 28.11.2017 р.

До Київського апеляційного господарського суду 28.11.2017 р. представником Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку неможливістю забезпечити явку у судове засідання уповноваженого представника.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З аналізу вказаних норм убачається, що саме лише посилання на неможливість представника юридичної особи з будь-яких причин бути присутнім у засіданні суду не є перешкодою для розгляду справи по суті у конкретному судовому засіданні, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

Отже, враховуючи, що явка уповноважених представників відповідача у судове засідання 28.11.2017 р. обов`язковою не визнавалася, а також те, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для перенесення судового засідання.

При цьому, неявка в судове засідання зазначених представників відповідача, а також третіх осіб не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене також не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», про що судом і зазначалося вище.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів даної справи та встановлено судом першої інстанції, 25.10.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4А15106И/П.

Відповідно до п. 1 договору поруки його предметом є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамант Ойл" своїх зобов'язань за кредитним договором № 4А15106И від 16.12.2015 р., а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Зазначений договір поруки укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" у порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 06.01.2016 р., укладеної сторонами (п. 17 договору поруки).

Звертаючись до місцевого господарського суду з даним позовом, позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", як поручителем, виконано обов'язок боржника за кредитним договором № 4А15106И та погашено борг в сумі 886499230,50 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 891 від 25.10.2016 р. Відтак, на переконання позивача, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" відповідно до умов договору поруки та ст. 556 Цивільного кодексу України зобов`язане вручити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" оригінали документів, що підтверджують права позивача як нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Ойл".

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 8 укладеного договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договором (ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Як уже було зазначено та не заперечується відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", як поручитель, перерахувало Публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" грошові кошти в сумі 886499230,50 грн на виконання умов договору поруки, що підтверджується платіжним дорученням № 891 від 25.10.2016 р.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. При цьому, часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 р. у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 р. у справі № 6-932цс15).

При цьому, законодавцем не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника, оскільки з огляду на ч. 3 ст. 553 ЦК України та ч. 3 ст. 556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

Згідно з п. 10 укладеного договору поруки № 4А15106И/П кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ані умовами договору поруки, ані чинним законодавством України не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Також, статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Разом з цим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Проте, як правомірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не доведено суду, в чому саме та з яких підстав його права та законні інтереси є порушеними з боку відповідача, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" не надано жодних доказів в підтвердження того, що останній звертався до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" з вимогою надати документи на підтвердження обов'язку боржника за кредитним договором, а також доказів відмови банку у наданні таких документів позивачу.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", стосовно ненадання судом першої інстанції оцінки доказам існуючої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Ойл" перед банком за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав з боку Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", а отже, і підстав для їх захисту.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" не доведено обставин, наявність яких відповідно до положень чинного законодавства є підставою для захисту його прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2017 р.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 03.10.2017 р. у справі № 910/13651/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/13651/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третім особам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов