Рішення № 70715338, 30.11.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017 року Справа № 917/1723/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім", 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс", 39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд. 1

про стягнення 102 818,88 грн.

Суддя Білоусов С.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 30.11.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається заява стягнення 102 818,88 грн., з яких: 8 370,48 грн. пеня, 93 455,40 грн. штраф та 993,00 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні від 14.11.2017 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема посилається на порушення відповідачем строків оплати.

Відповідач проти задоволення позову в судовому засіданні від 14.11.2017 р. заперечує, посилаючись на те, що позивач хоче безпідставно збагатитися. Крім того, відповідач подав до суду клопотання від 10.11.2017 р. (вх. № 13866 від 14.11.2017 р.) про зменшення розміру неустойки (штрафу та пені) на 90 %. Після перерви оголошеної в судовому засіданні 14.12.2017 року у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України сторони не з"явились. У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах достатньо, і господарський суд повідомив належним чином сторони про час, дату і місце проведення судового засідання, явка представників сторін визнавалась не обов"язковою, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

12 березня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово - фінансова група "Нафтахім" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (покупець) укладено договір № 12/03/14 (договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що найменування товару, який поставляється за даним Договором, вказується в Специфікаціях до цього Договору.

Згідно пункту 4.1. Договору постачання товару за даною угодою здійснюється партіями і закріплюється в Специфікаціях.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціни на товар встановлюється в гривнях і вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору.

Згідно з п. 3.4. Договору умови оплати погодженої партії товару обумовлюються в Специфікаціях.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Пунктом 12.3. Договору сторони визначили термін дії договору, а саме: "12.3. Цей договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконані зобов'язань за даною угодою.".

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2015 р. сторони виклали п. 12.3 Договору на новій редакції, а саме: "12.3. Цей договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань за даною угодою.".

Сторонами було укладено наступні Специфікації, а саме: Специфікація № 11 (Додаток № 11 до Договору) від 06.10.2016 р.; Специфікація № 12 (Додаток № 12 до Договору) від 12.03.2017 р.; Специфікація № 13 (Додаток № 13 до Договору) від 16.03.2017 р.; Специфікація № 15 (Додаток № 15 до Договору) від 10.04.2017 р., Специфікація № 16 (Додаток № 16 до Договору) від 24.04.2017 р., Специфікація № 17 (Додаток № 17 до Договору) від 16.05.2017 р., Специфікація № 20 (Додаток № 20 до Договору) від 17.07.2017 р., Специфікація № 20 (Додаток № 20 до Договору) від 17.07.2017 р.

В пункті 2 визначалася сума поставки по кожній специфікації:

- № 11 на суму 392 035,00 грн.;

- № 12 на суму 9 125,00 грн.;

- № 13 на суму 73 000,00 грн.;

- № 15 на суму 176 300,00 грн.;

- № 16 на суму 79 234,00 грн.;

- № 17 на суму 29 600,00 грн.;

- № 20 на суму 155 260,00 грн.;

- № 20 на суму 29 750,00 грн.

Пунктом 4 Специфікацій визначено, що датою поставки товару вважається дата фактичного отримання товару покупцем згідно товарно-транспортної накладної.

Згідно з пунктом 6 Специфікацій оплата погодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок продавця на умовах: відтермінування 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки товару згідно п. 4 даної специфікації.

На виконання умов Специфікацій, позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № 3753 від 06.10.2016 р. на суму 392 035,00 грн., № 967 від 15.03.2017 р. на суму 9 125,00 грн., № 989 від 17.03.2017 р. на суму 73 000,00 грн., № 1368 від 13.04.2017 р. на суму 176 300,00 грн., № 1461 від 24.04.2017 р. на суму 79 234,00 грн., № 1785 від 17.05.2017 р. на суму 29 600,00 грн., № 2526 від 18.07.2017 р. на суму 155 260,00 грн., № 2684 від 27.07.2017 р. на суму 29 750,00 грн.

Проте, відповідач в строки визначені Специфікаціями свої грошові зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару перед Позивачем вчасно не виконав, чим порушив умови Договору та Специфікацій.

З наявних у матеріалах справи копій банківських виписок вбачається, що вище вказані видаткові накладні були оплачені відповідачем, але з порушенням строків на їх оплату.

Тому відповідачем за прострочення оплати поставленого згідно Специфікацій товару, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 993,00 грн. та пеню в розмірі 8 370,48 грн. за загальний період з 21.10.2016 року по 29.08.2017 року, з врахуванням часткової оплати; штраф в розмірі 93 455,40 грн.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення здійснення оплати поставленого позивачем товару згідно умов Договору та Специфікацій до Договору, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування 3 % річних, пені та штрафу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних за допомогою Клиент системи "Ліга:Закон" судом виявлено, що до стягнення замість 993,00 грн. підлягають 990,20 грн.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до пункту 11.3. Договору, в разі прострочення Покупцем платежу, передбаченого п. 3.4. договору , а також Специфікаціями і Доповненнями до цього договору, Покупець оплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення платежу.

Суд перевірив розрахунок пені за Специфікаціями за допомогою Клиент системи "Ліга:Закон", в зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 355,61 грн. - пені. (позивачем нараховано 8 370.48 грн.).

Також позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 93 455,40 грн. за порушення строків оплати товару по Специфікаціям.

У пункті 7 специфікацій сторонами погоджено, що в разі несплати в строк, указаний в п. 6 специфікацій, окрім пені, передбаченої п. 11.3. Договору, покупець оплачує продавцеві штраф в розмірі 10 % від вартості неоплаченої партії товару.

Щодо заяви відповідача про зменшення неустойки (штрафу та пені) на 90 %, суд відзначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту вище зазначених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

З наявних документів вбачається, що в даному випадку за встановлених судом обставин прострочення відповідача не завдало будь-яких значних збитків позивачу, позивачем не доведені обставини щодо збитків, не зазначений їх розмір, не наданий відповідний розрахунок. Відповідачем за поставлений позивачем товар згідно Специфікацій сплачено в повному обсязі, заборгованість відсутня, допущено лише прострочення оплати на незначний строк.

На підставі зазначеного, враховуючи незначний термін прострочення оплати поставленого товару, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення поставки відповідачем товару, суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, приймаючи до уваги інтереси сторін у даній справі, дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого позивачем штрафу до 50%. Тому до стягнення підлягає 46 727,70 грн.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому враховано, що пунктом 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд. 1, код ЄДРПОУ 30748505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 36472721) 8 255,61 грн. пені, 990,20 грн. 3% річних, 46 727,70 грн. штрафу та 1599,73 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 05.12.2017 року.

Суддя Білоусов С. М.