Постанова № 70713898, 04.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 908/766/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Карабаня В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-Продукт" на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 15.05.2017 Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2017у справі№ 908/766/17 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш"до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-Продукт"простягнення 319848,80 грн. заборгованості за договором поставки № КФ-108/011/16 від 11.11.2016, 28694,34 грн. пені та 3088,64 грн. 3% річних,

за участю представників сторін:від позивача:Приліпа М.М.,від відповідача:не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-Продукт" про стягнення 319848,80 грн. заборгованості за договором від 11.11.2016 № КФ-108/011/16 поставки, 28694,34 грн. пені та 3088,64 грн. 3 % річних.

Позовну заяву обгрунтовано тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором від 11.11.2016 № КФ-108/011/16 поставки, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 319848,80 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 у справі № 908/766/17 (суддя Зінченко Н.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 908/766/17 (у складі колегії суддів: Стойка О.В.-головуючого, Марченко О.А., Радіонової О.О.), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-Продукт", (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Пісочна, буд. 5, код ЄДРПОУ 33954646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволіті Фіш", (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, код ЄДРПОУ 39268117) 319848, 80 грн. заборгованості, 28694, 34 грн. пені, 3088, 64 грн. 3 % річних та 527, 48 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "МБК-Продукт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 908/766/17 скасувати.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між сторонами 11.11.2016 укладено договір поставки № КФ-108/011/16 (далі - договір) відповідно до умов п. 1.1 якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити свіжоморожену рибу та морепродукти.

Відповідно до п.10.1 договору строк його дії - 3 роки з дня його підписання сторонами, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що ціна на кожну партію товару за цим договором узгоджується сторонами та вказується у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього договору. Загальна вартість товару, що поставляється за договором дорівнює сумі складених разом видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач повинен оплатити партію товару не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару позивачем.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 1401698,30 грн., що підтверджується видатковими накладними № КФ000001182 від 14.11.2016 на суму 328 650,00 грн.; № КФ000001187 від 14.11.2016 на суму 81 460,00 грн.; № КФ000001209 від 18.11.2016 на суму 127 840,00 грн.; № КФ000001210 від 21.11.2016 на суму 330400,00 грн.; № КФ000001274 від 25.11.2016 на суму 183499,50 грн.; № КФ000001860 від 30.12.2016 на суму 239205,00 грн.; № КФ00000005 від 06.01.2017 на суму 110643, 80 грн.

Зазначені обставини встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2017 у справі № 908/207/17, яке набрало законної сили, зокрема, щодо факту укладення договору поставки за видатковими накладними № КФ000001182 від 14.11.2016 на суму 328650,00 грн.; № КФ000001187 від 14.11.2016 на суму 81460,00 грн.; № КФ000001209 від 18.11.2016 на суму 127840,00 грн.; № КФ000001210 від 21.11.2016 на суму 330400,00 грн.; № КФ000001274 від 25.11.2016 на суму 183499,50 грн. та наявності заборгованості за вказаними накладними.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом позову у даній справі є сума заборгованості в розмірі 319 848,80 грн. за товар, що поставлений відповідно до договору за видатковими накладними № КФ000001860 від 30.12.2016 та № КФ00000005 від 06.01.2017.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судами встановлено, що за вказаними видатковими накладними № КФ000001860 від 30.12.2016 на суму 239205,00 грн. та № КФ00000005 від 06.01.2017 на суму 110 643, 80 грн. відповідачем сплачено частину заборгованості в розмірі 30000,00 грн., доказів оплати решти суми заборгованості в розмірі 319848, 80 суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про стягнення суми заборгованості в розмірі 319848,80 грн. є правильним.

Доводи відповідача щодо неврахування судом першої інстанції часткової оплати за поставлений товар в розмірі 30000,00 грн. суд апеляційної інстанції правомірно вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом самого рішення господарського суду.

За порушення строків оплати товару позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 28 694,34 грн. за періоди з 31.01.2017 по 31.03.2017, 16.01.2017 по 31.03.2017 та 3% річних в розмірі 3 088,64 грн. за вказані періоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами встановлено, що відповідно до п. 7.1 договору за порушення зобов'язання з оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, від простроченої суми, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 28694,34 грн. та 3% річних в розмірі 3088,64 грн., суд апеляційної інстанції правомірно вважає його правильним.

Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відповідача не повідомлено належним чином про час та місце проведення судового засідання, суд апеляційної інстанції правомірно вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідно до якого уповноважений представник відповідача за довіреністю отримав поштове відправлення 21.04.2017.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 908/766/17 Господарського суду Запорізької області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 908/766/17 Господарського суду Запорізької області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБК-Продукт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 908/766/17 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 908/766/17 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Нєсвєтова Н.М.