Постанова № 70713895, 07.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 910/3728/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівМалетича М.М., Плюшка І.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод", м. Нововолинськ, Волинська обл.доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київпростягнення 234 730, 08 грн.

за участю представників

позивача: Федюра С.В.,

відповідача: Терещенко Т.М.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Нововолинський ливарний завод" (далі за текстом - ПАТ "Нововолинський ливарний завод") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі за текстом - ПАТ "Промінвестбанк") про стягнення 234 730, 08 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2017 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення пеню в сумі 234 730, 08 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним сторонами Договором банківського рахунка від 27.08.2012 року № 07/2012, яке полягає у несвоєчасному виконанні розпорядження клієнта про перерахування коштів.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Промінвестбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Також ПАТ "Промінвестбанк" до Вищого господарського суду України подано пояснення, в яких відповідач просить касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення про стягнення з банку штрафних санкцій у розмірі 22 767, 03 грн.

ПАТ "Нововолинський ливарний завод" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення про стягнення з банку штрафних санкцій у розмірі 22 767, 03 грн., а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Нововолинський ливарний завод" та ПАТ "Промінвестбанк" укладено Договір банківського рахунка від 27.08.2012 року № 07/2012, відповідно до п. 1.1 якого банк на підставі заяв(-и) клієнта встановленої форми відкриває клієнту поточні(-ий) рахунки(-ок) в національній та/або іноземній(-их) валютах (поточні рахунки) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до ліцензії банку, тарифів, законодавства України.

Згідно з п. 1.2 Договору у випадку відкриття поточного рахунка, операції за якими можуть здійснюватись з використанням спеціального платіжного засобу у вигляді пластикової картки, банк надає клієнту у користування картку та здійснює обслуговування такого поточного рахунка за платіжною схемою, передбаченою у заяві про відкриття поточного рахунка та за умовами передбаченими даним Договором, Загальними умовами, тарифами, Правилами користування карткою.

В п. 5.1 Договору визначено право клієнта розпоряджатись коштами на поточному рахунку.

Так, відповідно до умов Договору банк відкрив для клієнта рахунок № 26007620280522 у гривні та рахунок № 26005601004741 в російських рублях для здійснення господарської діяльності та проводив розрахунково-касове обслуговування цих рахунків.

27.08.2012 року сторонами досягнуто згоди щодо внесення змін до Договору та підписано протокол розбіжностей до цього Договору. Протокол розбіжностей набув чинності з дня його підписання та є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до протоколу розбіжностей Договір доповнено п. 8.9, яким передбачено, що за несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунки клієнта банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

03.03.2016 року позивачем на підставі Договору було надіслано, а відповідачем прийнято платіжні доручення, а саме: від 03.03.2016 року № 171 на суму 492 774, 30 грн.; від 03.03.2016 року № 172 на суму 155 000 грн.; від 03.03.2016 року № 173 на суму 27 000 грн.; від 03.03.2016 року № 174 на суму 131 761, 19 грн.; від 03.03.2016 року № 176 на суму 121 956, 39 грн.; від 03.03.2016 року № 177 на суму 968 825, 02 грн.; від 03.03.2016 року № 179 на суму 15 864, 07 грн., а також платіжне доручення в російських рублях від 01.03.2016 року від 01.03.2016 року № 7 на суму 10 982 919, 01 рублів.

Проте, відповідачем в подальшому частина платіжних доручень була виконана з порушенням строків їх виконання, а частина не виконана взагалі, а саме: від 03.03.2016 року № 171 на суму 492 774, 30 грн. - дата виконання - 30.03.2016 року; від 03.03.2016 року № 172 на суму 155 000 грн. - дата виконання - 30.03.2016 року; від 03.03.2016 року № 173 на суму 27 000 грн. - дата виконання - 30.03.2016 року; від 03.03.2016 року № 174 на суму 131 761, 19 грн. - не виконане; від 03.03.2016 року № 176 на суму 121 956, 39 грн. - не виконане; від 03.03.2016 року № 177 на суму 968 825, 02 грн. - не виконане; від 03.03.2016 року № 179 на суму 15 864, 07 грн. - не виконане.

Виконання платіжних доручень підтверджується банківською випискою за 30.03.2016 року, а невиконання - карткою рахунка № 26007620280522 в період з 03.03.2016 року по 17.04.2016 року.

Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем його зобов'язання за Договором, відповідач перерахування коштів згідно наданих позивачем платіжних доручень своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 234 730, 08 грн. за прострочення виконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до положень ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.3. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" за порушення строків, встановлених п. п. 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

В п. 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідач зазначав про правомірність нарахування пені за порушення умов Договору в розмірі 0,01% згідно з п. 8.9 Договору, однак, в п. 8.9 Договору сторони погодили відповідальність відповідача саме за несвоєчасне зарахування коштів на рахунки позивача та несвоєчасне списання коштів з рахунків позивача.

Згідно з абзацом 7 пп. 8.1 п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на те, що укладеним сторонами Договором не обумовлена відповідальність відповідача за порушення термінів виконання платіжних доручень, а, відтак, позивач правомірно нарахував пеню в розмірах, встановлених п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи а переказ коштів в Україні", в сумі 234 730, 08 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи ПАТ "Промінвестбанк", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 року у справі № 910/3728/17 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.М. Малетич І.А. Плюшко