Постанова № 70713716, 04.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 908/2681/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 07.12.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017у справі№ 908/2681/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж ЛТД"доПублічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"простягнення 646354,91 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Новохатько В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж ЛТД" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" про стягнення 646354,91 грн. заборгованості за договором від 01.04.2015 № ЗАлК-Д-2015-44 підряду.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання договору від 01.04.2015 № ЗАлК-Д-2015-44, укладеного з відповідачем, позивачем виконано підрядні роботи, про що сторонами підписано акти приймання виконаних робіт №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 (за квітень 2015 року) на суму 2923020,96 грн., акти приймання виконаних робіт №№ 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 (за травень 2015 року) на суму 4898302,10 грн., акти приймання виконаних робіт № 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28 (за червень 2015 року) на суму 1312205,79 грн. В порушення умов договору відповідачем не здійснено у повному обсязі розрахунок з позивачем за виконані роботи, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 646354,91 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 у справі № 908/2681/16 (суддя Носівець В.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж ЛТД" задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код 00194122) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж ЛТД" (юридична адреса: 71504, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова, буд. 56; поштова адреса: 71503, м. Енергодар, Запорізька область, а/с 315, ідентифікаційний код 36879457) 646354,91 грн. основного боргу, 9695,32 грн. витрат з оплати судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 908/2681/16 (у складі колегії суддів: Зубченко І.В.-головуючого, Скакуна О.А., Чернота Л.Ф.) рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017, Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 908/2681/16 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж ЛТД" (далі - підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - підрядник) 01.04.2015 укладено договір підряду №ЗАлК-Д-2015-44 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 замовник доручає та оплачує, а підрядник виконує роботи з демонтажу ошиновки ділянки електролізу (далі - роботи) в обсязі, строки та вартості згідно з умовами даного договору.

Обсяги робіт визначаються на підставі узгодженого сторонами переліку робіт (додаток № 1) (п. 1.2).

Вартість робіт і порядок розрахунків узгоджено сторонами в розділі 2 договору. Пунктами 2.1, 2.2 передбачено, що загальна орієнтовна вартість робіт за даним договором складає 9123115,20 грн., в тому числі 1520519,20 грн. ПДВ. Вартість робіт визначається на підставі узгодженого сторонами кошторису (додаток № 2).

Замовник протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даного договору на підставі виставленого підрядником рахунку перераховує підряднику аванс у розмірі - 25% від загальної вартості робіт за даним договором відповідно до п. 2.1 договору. Розрахунок за фактично виконанні підрядником роботи здійснюється замовником щомісячно протягом 14-ти банківських днів після підписання акта приймання виконаних робіт на підставі виставленого підрядником рахунку. Звітним є календарний місяць (п. 2.3, 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.3 даний договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2015.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання результатів робіт замовником здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання виконаних робіт (додаток №4).

Договір підписано сторонами та скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору підряду № ЗАлК-Д-2015-44 від 01.04.2015 відповідно до актів приймання виконаних робіт № 1 від 12.04.2015, № 2 від 17.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 22.04.2015, № 5 від 23.04.2015, № 6 від 24.04.2015, № 7 від 27.04.2015, № 8 від 29.04.2015, № 9 від 07.05.2015, № 10 від 14.05.2015, № 11 від 15.05.2015, № 12 від 18.05.2015, № 13 від 19.05.2015, № 14 від 19.05.2015, № 15 від 20.05.2015, № 16 від 21.05.2015, № 17 від 26.05.2015, № 18 від 28.05.2015, № 19 від 28.05.2015, № 20 від 03.06.2015, № 21 від 03.06.2015, № 22 від 09.06.2015, № 23 від 10.06.2015, № 24 від 11.06.2015, № 25 від 12.06.2015, № 26 від 16.06.2015, № 27 від 16.06.2015, № 28 від 25.06.2015 позивачем виконано підрядні роботи на загальну суму 9133528,85 грн.

Неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" своїх зобов'язань за договором, а саме: неналежне здійснення повної оплати вартості робіт за договором підряду стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергомонтаж ЛТД" з позовом до суду.

Судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду. Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судами встановлено, що порядок розрахунків узгоджений сторонами в п.2.3, 2.4 договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору № ЗАлК-Д-2015-44 від 01.04.2015 позивачем виконано роботи на загальну суму 9133528,85 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт, та не оспорюється відповідачем. Зазначені акти підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств. Докази відображення позивачем зазначених господарських операцій в податковій звітності наявні в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати виконаних робіт здійснив частково. Як вбачається з виписок банку, які наявні в матеріалах справи, Публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" оплачено роботи у загальному розмірі 8487173,94грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача становить 646354,91 грн. Доказів погашення заборгованості у зазначеному розмірі Публічним акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" не надано. З огляду на це, господарський суд Запорізької області дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у зазначеному розмірі.

В обґрунтування апеляційної та касаційної скарг відповідач посилається на те, що спірний договір є недійсним, оскільки підписаний представником Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (Стеліосом Христодоулоу на підставі довіреності № 385 від 20.03.2015), який не мав відповідних повноважень на його підписання. Скаржник зазначає, що довіреність № 385 від 20.03.2015 суперечить актам цивільного законодавства України, оскільки на момент вчинення довіреності генеральний директор Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" відповідно до статуту не мав права укладати від імені товариства правочини, угоди, договори, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні та трудові, без будь-яких обмежень.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що зі змісту пунктів 9.59 та 9.60 статуту відповідача вбачається, що особою, управленою на підписання всіх угод (за наявністю рішення про їх укладання відповідного органу), від імені відповідача є генеральний директор.

Відповідно до підпункту 20 пункту 9.57 статуту Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до компетенції генерального директора належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Тобто органом, який управнений приймати рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, є сам генеральний директор.

Сул апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що генеральний директор був управнений видати довіреність на Стеліоса Христодоулоу на самостійне укладення угод, які відповідно до статуту, мав можливість укладати і сам генеральний директор.

Крім цього відповідачем всупереч ст.4-3, 33 ГПК України не доведено належними доказами (зокрема, не надано річної фінансової звітності товариства), що спірний договір за ринковою вартістю робіт перевищує межі, визначені пп.20 п. 9.57 статуту відповідача.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що в будь-якому випадку, з урахуванням положень ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були підписані акти приймання виконаних робіт, роботи були частково оплачені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у судовому засіданні 21.03.2017 апелянтом підтримано клопотання про припинення провадження у справі, посилаючись на направлення на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. З цього приводу судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що в заяві про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог від 09.03.2017 відповідач посилається на наявність заборгованості перед позивачем за договором підряду № ЗАлК-Д-2015-44 від 01.02.2015, в той час як спірним договором в межах справи № 908/2681/16 є договір підряду № ЗАлК-Д-2015-44 від 01.04.2015.

Зазначену заяву направлено на адресу позивача, а саме: вул. Промислова, м. Енергодар, Запорізька область. Проте відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична адреса позивача: вул. Промислова, 56, м. Енергодар, Запорізька область.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Підставою для скасування рішення Господарського суду Запорізької області Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмієвий комбінат" зазначає неврахування судом того, що всупереч умовам договору позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання спору.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення претензії, навіть якщо такий обов'язок прямо передбачений договором. Офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів надано Конституційним судом України у справі № 1-2/2002 від 09.07.2002. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Судом апеляційної інстанції встановлено, що умови договору № ЗАлК-Д-2015-44 від 01.04.2015 не містять чітких вказівок на обов'язковість застосування сторонами досудового порядку врегулювання спору, передбаченого ст.ст. 6 - 8 ГПК України.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 908/2681/16 Господарського суду Запорізької області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 908/2681/16 Господарського суду Запорізької області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 908/2681/16 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 908/2681/16 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Нєсвєтова Н.М.