Постанова № 70713714, 29.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 910/4216/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Кравчука Г.А. за участю представників: позивачаШевченко А.М.відповідачаБугайов А.І.третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.07.2017у справі№ 910/4216/17 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Куліша Віктора МиколайовичадоПублічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп"простягнення 67 480,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Куліша В.М. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз" про стягнення 67 480, 63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2017 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 (суддя Головіна К.І.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість з орендної плати у сумі 56 513,58 грн., пеню у сумі 6 062,99 грн., інфляційні втрати у сумі 3 132,34 грн. та 3 % річних у сумі 712,13 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 (головуючий суддя Станік С.Р., судді Куксова В.В., Гончарова С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Союз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому судами не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, неправильно та неповно досліджені докази, а також невірно застосовано норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2017 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Корсак В.А., Кравчук Г.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2017 касаційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп" (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 18 (далі - договір оренди).

Згідно з п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає в строкове платне користування, а саме - в оренду, майно згідно з переліком, що міститься в додатку № 1 до даного договору, а орендар зобов'язується прийняти від орендодавця обладнання у строкове платне користування та сплачувати за нього орендну плату.

Передача обладнання орендодавцем здійснюється за адресою: м. Донецьк, пр-т Ілліча, 17б на підставі акта приймання-передачі обладнання в оренду, який підписується представниками (уповноваженими особами) сторін (п. 2.1 договору оренди).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014 включно, з подальшою його пролонгацією (п.п. 9.1, 9.2 договору оренди).

У подальшому договір оренди був продовжений додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 - до 31.12.2016.

Так, позивач на виконання умов договору оренди передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп" в оренду обладнання, обумовлене сторонами, а орендар прийняв його у строкове платне користування, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.12.2012.

25.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (строна-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп" (строна-2) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Союз" (сторона-3) була укладена угода, згідно якої сторона договору оренди, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Трейд Груп" замінено на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Союз". Згідно з указаною угодою останній набув всіх прав та обов'язків за договором оренди № 18 від 01.12.2012 .

Крім того, пунктом 4 угоди сторони погодили, що майно використовується Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Союз" починаючи з 01.12.2015, враховуючи той факт, що предмет договору оренди №18 від 01.12.2012 знаходиться на території, яка не контролюється українською владою та фактично не передається від Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз".

Відповідно до п. 5 угоди сторони взаємно підтверджують, що станом на 01.12.2015 всі взаєморозрахунки між сторонами за договором оренди та суборенди проведені належним чином та в повному обсязі, а також відсутні будь-які претензії майнового характеру кожної із сторін до інших сторін угоди.

Отже, Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Союз" замінило первісного орендаря та до нього перейшли відповідні права та обов'язки за договором оренди обладнання № 18 від 01.12.2012, починаючи з 01.12.2015.

Судами встановлено, що 25.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний Банк "Союз" (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 18 (в новій редакції).

Згідно з п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає в строкове платне користування, а саме - в оренду, майно згідно з переліком, що міститься в додатку №1 до даного договору, а орендар зобов'язується прийняти від орендодавця обладнання у строкове платне користування та сплачувати за нього орендну плату.

Пунктами 3.1, 3.2 договору оренди, в редакції від 25.01.2016 передбачено, що орендна плата, розмір якої становить 5 560,00 грн. вноситься орендарем щомісячно до 10 числа календарного місяця, за який вона вноситься.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 16.06.2017 включно, з подальшою його пролонгацією, а строк оренди розпочинається з 01.12.2015 (п.п. 9.1, 9.2 договору оренди).

Однак, відповідач, отримавши у користування обладнання, свої зобов'язання за договором оренди не виконав, а саме - у період з квітня 2016 по січень 2017 орендну плату позивачу не сплатив.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди №18 від 25.01.2016 в сумі 56 513,58 грн., пеню в сумі 7 122,58 грн., інфляційну складову боргу в сумі 3 132,34 грн. та 3 % річних у сумі 712,13 грн.

Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій вказали про те, що оскільки доказів належної сплати орендних платежів за договором оренди № 18 від 01.12.2012 за період з квітня 2016 року по січень 2017 року відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення 56 513,58 грн. є законними та обґрунтованими. Здійснивши розрахунок пені, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, вказав про те, що до стягнення підлягає заборгованість саме у сумі 6062,99 грн. (у меншій сумі ніж заявлено позивачем). Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу, суди погодились з розрахунком позивача, а тому до стягнення піддягає 3% річних у сумі 712,13 грн. та інфляційної складової боргу у сумі 3132,34 грн.

Колегія суддів з вищевказаними висновками судів не погоджується та вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до частини 1 статі 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Згідно з частини 4 статті 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Судами встановлено, що відповідач, отримавши у користування обладнання, свої зобов'язання за договором оренди не виконав, а саме - у період з квітня 2016 року по січень 2017 року орендну плату позивачу не сплатив, а тому у нього виникла заборгованість у сумі 56513,58 грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач, заперечуючи проти наявності заборгованості, вказував на неможливість своєчасної оплати орендних платежів у зв'язку з настанням незалежних від нього обставин.

Так, відповідач зазначав, що постановами Правління Національного банку України № 162/БТ від 15.03.2016 та № 299/БТ від 28.04.2016 було відкликано його банківську ліцензію.

Також виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняті рішення № 343 від 15.03.2016 та № 615 від 28.04.2016 (відповідно) про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію банку.

Відповідач зазначає, що обставини подальшого невиконання Національним банком України судових рішень, які набрали законної сили та згідно з якими вищевказані рішення Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були визнані протиправними та скасовані, також вплинули на виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Указані обставини відповідач вважає обставинами непереборної сили (форс-мажорними), а тому Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Союз" не мало можливості здійснювати свою банківську діяльність та було позбавлено можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами та, як наслідок, виконувати належним чином свої договірні зобов'язання перед своїми контрагентами, у тому числі і за договором оренди № 18 від 25.01.2016.

За загальним правилом під форс-мажором розуміється виникнення надзвичайних і невідворотних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, результатом яких є невиконання зобов'язань однією із сторін. У цьому випадку сторони мають право самостійно визначити у договорі, що саме вони відносять до форс-мажору. Зокрема, визначити, які обставини є форс-мажором і суб'єктів, що мають його підтверджувати.

Пунктом 8.7 договору оренди сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо таке часткове або повне невиконання зумовлене обставинами, що склалися після підписання цього договору внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які неможливо було передбачити або запобігти розумними заходами: стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежа, тощо), катастрофи, рішення органів державної влади, місцевого самоврядування, дії військового характеру, страйки, тощо).

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає вину як підставу відповідальності за порушення зобов`язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому згідно статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено доводи відповідача щодо відсутності його вини у простроченні виконання зобов'язань за договором оренди № 18 від 25.01.2016, а також не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між виникненням надзвичайних і невідворотних обставин та неможливістю виконання зобов'язання, виходячи з конкретної ситуації.

Після з'ясування зазначеного вище, суди повинні вказати про наявність або відсутність підстав для стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції згідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суди прийшли до передчасних висновків по справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Суди не перевірили належним чином доводи та докази відповідача щодо відсутності його вини у порушенні ним строків виконання зобов`язань за договором.

З вищевикладених підстав рішення та постанова у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Союз" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 у справі №910/4216/17 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В.Корсак

Г. Кравчук