Постанова № 70713672, 31.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 905/126/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівМалетича М.М., Плюшка І.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиУправління житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ, Донецька обл.на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 рокуу справі господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ялта град строй", м. КиївдоУправління житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради, м. Слов'янськ, Донецька обл.простягнення 172 863, 86 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ялта град строй" (далі за текстом - ТОВ "Ялта град строй") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Управління житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради (далі за текстом - Управління ЖКГ Слов'янської міської ради) про стягнення суми заборгованості у розмірі 92 761, 30 грн., 3 % річних у розмірі 8 119, 79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 71 982, 77 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2017 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з Управління ЖКГ Слов'янської міської ради на користь ТОВ "Ялта град строй" заборгованість у розмірі 92 761, 30 грн., 3 % річних у розмірі 8 020, 68 грн., інфляційних втрат у розмірі 71 982, 77грн. та судовий збір; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Управління ЖКГ Слов'янської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 Господарського кодексу України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Управлінням ЖКГ Слов'янської міської ради в особі начальника Шилова О.Д., що діє на підставі Положення, затвердженого рішенням міської ради від 15.12.2010 року № 59-111-6 (замовник), з однієї сторони, та ТОВ "Ялта град строй", в особі директора Лівшинова І.В., що діє на підставі Статуту (підрядник), з іншої сторони, разом - сторони укладено Договір від 11.10.2013 року (далі за текстом - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується в 2013 році виконати роботи з поточного ремонту дорожнього покриття в місцях розриття під колектор по вулиці Комунарів в м. Слов'янськ, а замовник - прийняти й оплатити такі роботи.

Згідно п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент) робіт: поточний ремонт дорожнього покриття у місцях розриття під колектор по вулиці Комунарів у м. Слов'янськ. Кількість робіт визначається відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої замовником.

Підрядник зобов'язаний виконати передбачені цим Договором роботи якісно, відповідно до ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці і дороги населених пунктів. Асфальтобетонна суміш повинна виготовлятися відповідно до ДСТУ Б В. 2.7-119:2011 "Суміші асфальтобетонні й асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови" (п. 2.1 Договору).

В п. 3.1 Договору встановлено, що ціна Договору становить 92 761, 30 грн., у тому числі: ПДВ 20% - 15 460, 22 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунок проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку замовника на рахунок підрядника.

Крім того, згідно з п. 4.2 Договору замовник здійснює оплату протягом 7 банківських днів після підписання сторонами акту прийняття виконаних робіт (ф.КБ-2в). До акта прийняття виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору строк виконання робіт: з 11.10.2013 року по 31.12.2013 року. Місце виконання робіт: м. Слов'янськ.

Згідно з п. 10.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором від 11.10.2013 року, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт за грудень 2013 № 1 від 27.12.2013 року та довідкою про вартість виконаних робіт будівельних робіт та витрат за грудень 2013 року на суму 92 761, 30 грн., проте відповідач в порушення умов Договору зазначені роботи не оплатив, що стало підставою для звернення ТОВ "Ялта град строй" до суду з даним позовом.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір від 11.10.2013 року є договором підряду, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до положень ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені правові приписи та умови п. 4.2 Договору щодо розрахунку протягом 7 банківських днів після підписання сторонами акту прийняття виконаних робіт, замовник повинен був оплатити вартість виконаних підрядником робіт протягом 7 банківських днів, тобто до 13.01.2014 року включно.

Відтак, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в порушення умов Договору виконані роботи не оплатив, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 92 761, 30 грн. правомірно задоволено судами.

Щодо вимог ТОВ "Ялта град строй" про стягнення з Управління ЖКГ Слов'янської міської ради 3 % річних та інфляційних втрат суд касаційної інстанції відзначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищезазначені правові приписи та встановлені судами обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, дійшли вірних висновків про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 8 020, 68 грн. 3 % річних за період з 14.01.2014 року по 30.11.2016 року та 71 982, 77 грн. інфляційних втрат, враховуючи межі позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи Управління ЖКГ Слов'янської міської ради, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2017 року у справі № 905/126/17 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.М. Малетич І.А. Плюшко