Ухвала суду № 70712036, 30.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5966/17

У Х В А Л А

30 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Потоцької Н.В.

за участю секретаря Сердюк І.С.

сторін

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представник третьої особи не з’явився

третя особа не з’явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області до комунальне підприємство “Центр державної реєстрації” Хлібодарської селищної ради, треті особи: комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації нерухомого майна.

29.11.2017 року до суду надійшло клопотання представник відповідача про закриття провадження по справі, яке обґрунтовано тим, що спірні правовідносини щодо реєстрації права власності пов'язані із виконанням цивільно-правової угоди, даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами ЦПК України.

Розглянувши подане клопотання суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

Частина перша статті 157 КАС України містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі, а тому закриття провадження у справі з інших підстав є неприпустимим.

Пунктом 1 ч. 1 ст.157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено судом, в якості підстави поданого клопотання заявником вказано, що даний спір не є публічно - правовим, натомість пов'язаний з правовідносинами щодо права власності юридичної особи, тобто є господарсько - правовим спором.

Представник відповідача вказує, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з урахуванням правової позиції ВСУ, яка викладена у постанові № 21-1559а16 від 24.01.2017 р., а саме: свідоцтво про право власності та рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухомість оскаржується за правилами цивільного судочинства.

Згідно положень ч.1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених суб’єктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що є справою адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкту. У випадку якщо суб’єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.

У ч. 2 ст.4 КАС України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб’єктами відносно їх прав та обов’язків, в конкретних правових відносинах, в яких один суб’єкт законодавчо уповноважений власно керувати поведінкою інших суб’єктів.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України унормовано, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

«Публічно – правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій сувереної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні.» вказана правова позиція висловлена у Постанові ВСУ по справі № 6-1094цс17 від 05.07.2017 р.

«Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, Суд приходить до висновку про наявність підстав для вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач по справі виконує владні управлінські функції.

У справі, що розглядається, підставою для звернення до суду є, на думку позивача противоправніть дій державного реєстратора, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом України 25.04.2017 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКОТЕК" до державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5, ДРСУ, Міністерства юстиції України, третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк "Форворд" про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач по справі виконує владні управлінські функції.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні ЄСПЛ «Кузьменко проти України», яке набуло статусу остаточного 09.06.2017 року, яким констатовано порушення самої суті права на доступ заявника до суду і констатовано порушення п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на відмову національних адміністративних судів розглядати позов заявника через правову невизначеність правил підсудності, їх нечіткість та недоступність.

З урахуванням викладеного суд не вбачає законодавчо визначених підстав для закриття провадження по справі.

Керуючись приписами ст. ст. 11, 49, 128, 133, 157, 160, 165, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Потоцька Н.В.