Постанова № 70712026, 05.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4400/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Левенець А.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів № 2047 від 21.06.2017 р., № 1154 о/с від 14.07.2017р., визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести виправлення до трудової книжки, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.11.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України № 2047 від 21.06.2017 р. в частині притягнення майора поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення);

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України № 1154 о/с від 14.07.2017р. в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області;

поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.07.2017р. по день фактичного поновлення на роботі;

зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 щодо його звільнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані накази є необґрунтованими, безпідставними, прийнятими упереджено, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, нерозсудливо, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення. Позивач наголосив, що на час прийняття оскаржуваних наказів відсутній обвинувальний вирок щодо нього, а зазначені відповідачем підстави для звільнення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтверджені належними доказами.

Від відповідача надійшли письмові заперечення (а.с. 33-37), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що оскаржувані накази прийнято відповідачем за наслідками службового розслідування, призначеного та проведеного з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури, яким встановлено факт порушення позивачем ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. № 3460-VI, ч.1 ст. 8, п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ч.3 ст.104, п.4 ч.2 ст.105, ст.50, ст. 133 КПК України, Присяги поліцейського, затвердженої Законом України «Про Національну поліцію», що виразилось у неналежному оформленні протоколу огляду ДТП, допуску до проведення слідчої дії ОСОБА_4, вимаганні та отриманні від останньої неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до прокуратури, внесення відомостей до ЄРДР, оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції. Також відповідач зазначив, що вимоги про стягнення на користь позивача грошового забезпечення суперечать положенням ч.2 ст. 235 КЗпП України, за змістом якої кінцевим строком стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є дата прийняття рішення у справі, а не дата фактичного поновлення. Також відповідач вважає, що позовні вимоги про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на посаді та задоволенню не підлягають.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до поняття публічної служби, спори з відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Одеській області щодо її проходження, у тому числі й спори щодо прийняття, звільнення з неї, накладення дисциплінарних стягнень під час її проходження згідно п.2 ч.2 ст.17 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2047 від 21.06.2017 р. старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів поліції (а.с. 39-40).

14.07.2017р. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області видано наказ № 1154 о/с, яким звільнено ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби)(а.с. 45). Підставою для винесення вказаного наказу є наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2047 від 21.06.2017 р. та подання т.в.о начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.07.2017р.

Не погоджуючись, з вищезазначеними наказами Головного управління Національної поліції в Одеській області № 2047 від 21.06.2017 р., № 1154 о/с від 14.07.2017р., вважаючи звільнення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи, які повинні дотримуватися при реалізації повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки". Позивач складав присягу, що підтверджується особистим підписом останнього в матеріалах особової справи (а.с. 67).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

За приписами ч.2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в тій частині, що не суперечить цьому Закону.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України №3460 від 22.02.2006р.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст.5 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За змістом ст.7 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ (ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»).

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць (ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»).

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»).

Наказом МВС України № 230 від 12.03.2013р. затверджено Інструкцію проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).

Відповідно до 2.1 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

За змістом наказу про призначення судового розслідування, 28.04.2017 р. до Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла інформація про те, що працівниками прокуратури Одеської області та УВБ в Одеській області ДВБ Національної поліції України, в рамках кримінального провадження № 42017160000000518 від 20.04.2017р. за ч. 3 ст. 368 КК України, затримано старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1, під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США від громадянина, дані на теперішній час в інтересах слідства не розголошуються.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1424 від 03.05.2017 р. призначено службове розслідування за зазначеними вище фактами (а.с. 44).

Як вбачається з матерів справи, за доповідною запискою від 01.06.2017р. строк службового розслідування продовжувався (а.с. 91).

08.06.2017р. складено висновок службового розслідування, який 12.06.2017 р. затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с. 41-43).

Під час службового розслідування встановлено, що 22.12.2016 р. старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_1 заступив на добове чергування ВРЗуСТ ГУНП в Одеській області для реагування на повідомлення про дорожньо-транспортні пригоди з постраждалими по м. Одесі.

23.12.2016р. о 00:25 год. від оператора спецлінії « 102» до чергової частини Малиновського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області та УПП в м. Одесі надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з постраждалими по вул. Люстдорфська дорога, 13 у м. Одесі (ЖЄО Малиновського ВП № 34190 від 23.12.2016р.).

Для перевірки вказаного повідомлення черговим УПП сповіщено та направлено на місце ДТП чергового слідчого ВРЗуСТ майора поліції ОСОБА_1 та екіпаж патрульної поліції «Благо-0205». По прибуттю на місце події поліцейськими встановлено, що водій автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_5, рухаючись по вул. Люстдорфська дорога, в м. Одесі в районі будинку № 13, скоїв наїзд на ОСОБА_3, яка рухалась у попутному напрямку на інвалідному візку. Внаслідок наїзду ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, з якими її доставлено до МКЛ № 1 м. Одеси, де останню госпіталізовано до хірургічного відділення з тілесними ушкодженнями.

По прибуттю на місце події, майором поліції ОСОБА_1 проведено огляд місця ДТП, про що складено відповідний протокол про проведену слідчу дію та схему ДТП. При цьому останній, в порушення вимог ст. 104 КПК України, належним чином протокол огляду ДТП не оформив, а саме: в графі у присутності яких учасників пригоди проводився огляд, не вказано анкетні дані водія; характеристику дорожнього покриття, спосіб регулювання руху на цій ділянці, у зоні дії яких дорожніх знаків знаходиться місце пригоди, видимість елементів дороги не визначив. Крім того, у протоколі огляду місця ДТП майор поліції ОСОБА_1 зазначив, що в ході огляду проводилась фотофіксація місця події, однак в порушення п. 4 ч. 2 ст.105 КПК України, фототаблицю до протоколу огляду ДТП останній не долучив.

23.12.2016р. майором поліції ОСОБА_1 відомості за фактом ДТП внесені до ЄРДР за № 12016160470005644 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Під час службового розслідування встановлено, що в ході проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні майор поліції ОСОБА_1 неодноразово викликав ОСОБА_5 до службового кабінету № 719, розташованого в приміщенні адміністративної будівлі по вул. Ак. Корольова, 5 в м. Одесі, однак, в порушення ст. 133 КПК України ніяких процесуальних дій з останнім не проводив, що свідчить про безпідставні виклики учасника події до слідчого.

18.01.2017 р. майором поліції ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні проведено допит свідка ОСОБА_6, однак, слідчий, в порушення ст. 50 КПК України, не перевірив документи щодо повноваження захисника та допустив для участі у проведенні вказаної слідчої дії ОСОБА_7, яка згідно ст. 45 КПК України захисником бути не може.

20.04.2017 р. ОСОБА_5 звернувся до прокуратури Одеської області із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди працівниками поліції та того ж дня відомості по вказаному зверненню прокуратурою Одеської області були внесені до ЄРДР № 42017160000000518 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_4 зустрілась з ОСОБА_1 у службовому кабінеті останнього, де ОСОБА_1, порушивши вимоги ч. 1 ст. 8, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», вступив у неділові стосунки з ОСОБА_4 та почав вимагати від останньої неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США за не притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12016160470005644.

27.04.2017 р. близько 23:10 год майора поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 42017160000000518 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 368 КК України, біля адміністративної будівлі по вул. Ак. Корольова, 5 в м. Одесі, затримано працівниками прокуратури Одеської області спільно з працівниками Одеського управління ДВБ Національної поліції України та вилучені гроші в розмірі 1000 доларів США. Того ж дня ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

28.04.2017 р. майору поліції ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 42017160000000518 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст.368 КК України.

29.04.2017р. позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави та 03.05.2017р. після внесення застави у розмірі 128000 грн. його звільнено під заставу.

Як передбачено ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Згідно з п. 6.2 Інструкції № 230 про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яким визначено права та обов'язки виконавця (голови, членів комісії), що проводить службове розслідування, виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, серед іншого, має право ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення службового розслідування ОСОБА_1, посилаючись на ст. 63 Конституції України, давати будь-які пояснення відмовився (а.с. 66).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби до ОСОБА_1 застосовано у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни, а саме: ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. № 3460-VI, ч.1 ст. 8, п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", ч.3 ст.104, п.4 ч.2 ст.105, ст.50, ст. 133 КПК України, Присяги поліцейського, затвердженої Законом України «Про Національну поліцію», що виразилось у неналежному оформленні протоколу огляду ДТП, допуску до проведення слідчої дії ОСОБА_4, вимаганні та отриманні від останньої неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, що в подальшому призвело до звернення останнього із заявою до прокуратури, внесення відомостей до ЄРДР, оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції.

Згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд зазначає, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування. При цьому, проведення такого розслідування та встановлення обставин фактичної дійсності законодавцем віднесено до компетенції відповідача.

Судом встановлено, що службове розслідування відносно дій старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» та Інструкції № 230.

Позивачем в ході судового розгляду справи не надано жодних доказів, що свідчили б про порушення Головним управлінням Національної поліції в Одеській області порядку проведення службового розслідування.

Фактично позивач вказує про не підтвердження правомірності підстав прийняття оскаржуваних наказів, оскільки на момент прийняття останніх, вироку суду про визнання його винним у інкримінованомукримінальному правопорушенні не було.

При цьому, позивач під час проведення службового розслідування від надання пояснень відмовився.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем не доводилось та не підтверджувалось належними та допустимими доказами, що під час вказаних зустрічей ОСОБА_1 проводились процесуальні дії під час кримінального провадження, в порядку передбаченому законодавством, зокрема, проведення передбачених процесуальним законодавством слідчих дій, роз'яснення ОСОБА_4 перед проведенням слідчої (розшукової) дії її прав і обов'язків, передбачених КПК України, а також відповідальності, встановленої законом. Відсутні також докази фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження відповідно до вимог ст.103 КПК України. Позивачем також не зазначалось та не підтверджувалось того, що ОСОБА_4 викликалась до слідчого, шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, як того вимагає ч. 1 ст.135 КПК України.

Позивачем не спростовано встановлений висновком службового розслідування факт, що по прибуттю на місце події, майором поліції ОСОБА_1 належним чином протокол огляду ДТП не було оформлено, а саме: в графі у присутності яких учасників пригоди проводився огляд, не вказано анкетні дані водія; характеристику дорожнього покриття, спосіб регулювання руху на цій ділянці, у зоні дії яких дорожніх знаків знаходиться місце пригоди, видимість елементів дороги не визначено. Крім того, зазначивши у протоколі огляду місця ДТП, що в ході огляду проводилась фотофіксація місця події, в порушення п. 4 ч. 2 ст.105 КПК України, позивач фототаблицю до протоколу огляду ДТП не долучив.

На підставі вказаного висновку службового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Одеській області прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Важливою для України з точки зору конкретизації положень щодо презумпції невинуватості є правозастосовна практика ЄСПЛ, яка в нашій державі є джерелом права та має вищу, порівняно з національним законодавством, юридичну силу. Принцип презумпція невинуватості є обов'язковим для будь яких суб'єктів владних повноважень (справа "Аллене де Рібемон проти Франції"). Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції України здійснено Головним управлінням Національної поліції в Одеській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. А відтак, підстави для скасування оскаржених наказів відсутні. Отже, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити. Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести виправлення до трудової книжки, як такі, що є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного наказу діяв у передбачений законодавством спосіб та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів № 2047 від 21.06.2017 р., № 1154 о/с від 14.07.2017р., визнання протиправними дій, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести виправлення до трудової книжки,- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.12.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

05 грудня 2017 року.