Ухвала суду № 70705654, 30.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/3555/17 Номер провадження 22-ц/775/2016/2017

Головуючий в I інстанції Мартишева Т.О.

Суддя доповідач Мальований Ю.М.

категорія 54

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Мальованого Ю.М.

суддів: Дундар І.О., Соломахи Л.І.,

за участю секретаря Глушко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Костянтинівський медичний коледж», третя особа ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Костянтинівський медичний коледж» (далі - КЗ «Костянтинівський медичний коледж») про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до наказу № 99 від 16 квітня 2013 року його було прийнято до Костянтинівського медичного училища на посаду юрисконсульта 2 категорії, з 01 жовтня 2014 року переведено на посаду юрисконсульта 1 категорії, а наказом № 17-к від 19 січня 2016 року присвоєно категорію провідний юрисконсульт. Наказом № 306-к від 30 грудня 2016 року позивача було звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.

Розпорядженням керівника обласної державної адміністрації від 25 січня 2017 року № 70 Костянтинівське медичне училище перейменоване в КЗ «Костянтинівський медичний коледж».

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року визнано незаконним та скасовано наказ № 306-к від 30 грудня 2016 року «Про звільнення з посади провідного юрисконсульта», позивача поновлено на попереднє місце роботи провідним юрисконсультом КЗ «Костянтинівський медичний коледж» з 31 грудня 2016 року.

27 червня 2017 року наказом директора КЗ «Костянтинівський медичний коледж» № 138-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1» позивача звільнено з посади провідного юрисконсульта за прогули. Позивач вважає цей наказ незаконним, оскільки в його мотивувальній частині зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі протягом 14 календарних днів, а саме з 07 червня по 27 червня 2017 року, що суперечить режиму роботи, встановленому у коледжі. У позові зазначає, що поняття календарного та робочого дня не є тотожними. Крім того, рішення суду апеляційної інстанції про поновлення його на роботі з 31 грудня 2016 року не виконане відповідачем, оскільки посада провідного юрисконсульта не була введена до штатного розпису коледжу. У зв'язку з цим просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 138-к від 27 червня 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1», поновити його на попереднє місце роботи провідним юрисконсультом КЗ «Костянтинівський медичний коледж», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 червня 2017 року по день ухвалення рішення та відшкодувати завдану моральну шкоду.

Ухвалою суду від 18 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КЗ «Костянтинівський медичний коледж» в частині відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду за заявою позивача.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Судом першої інстанції не враховано, що позивача було звільнено у зв'язку з прогулом на підставі документів, які складені з грубим порушенням трудового законодавства. В описовій частині оскаржуваного наказу № 138-к від 27 червня 2017 року не міститься визначення, який саме дисциплінарний проступок та якої тяжкості вчинено особисто позивачем. Відповідач обмежився лише посиланням на нібито відсутність позивача на роботі протягом 14 календарних днів, а саме з 7 червня по 27 червня 2017 року. Наказом № 230-к від 19 вересня 2017 року відповідач вніс виправлення в наказ № 138-к від 27 червня 2017 року, змінивши слово «календарних днів» на «робочих днів», проте наказ № 230-к від 15 вересня 2017 року є локальним нормативно-правовим актом індивідуально дії, а оскільки станом на 15 вересня 2017 року позивач не перебував у трудових відносинах, вказаний наказ «Про виправлення технічної помилки у наказі» знаходиться поза межами виниклих між сторонами правовідносин та не може мати жодного доказового значення. Поза увагою суду залишилось те, що наказ про звільнення ОСОБА_1 відповідачем не видавався, а трудові відносини між сторонами розірвано на підставі наказу про накладення дисциплінарного стягнення, що на думку позивача неприпустимо. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення та наказ про звільнення є різними документами, як за назвою, так і за організацією процесів управління.

Апелянт зазначив, що судом не враховано, що відповідно до ст. 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим органом про це наказу. 17 червня 2017 року позивач був повідомлений листом КЗ «Костянтинівський медичний коледж» від 12 червня 2017 року про поновлення на роботі. Тому вказане, на думку позивача, нівелює доказове значення актів про відсутність його на роботі у період часу з 7 червня до 17 червня 2017 року. Інші акти про відсутність його на роботі також не є належними та допустимими доказами відсутності позивача на роботі, виходячи з невідповідності часу складання актів періоду фіксації прогулу, без зазначення конкретного робочого місця. Також заявник зазначив, що законодавством України не визначено в якому порядку роботодавець чи інший орган має фіксувати факт прогулу робітником, тому будь-які акти вважаються таким, що не мають офіційного характеру. Факти, викладені у відповідному акті, повинні підтверджуватися також іншими доказами. Якщо прогули не були внесені до табелю обліку робочого часу та виходу на роботу з відповідною відміткою про відсутність на роботі, то акт про фіксацію прогулу не може бути використано в якості доказу. Табелі обліку робочого часу та виходу на роботу до суду першої інстанції відповідачем не надано.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що розглядаючи справу суд першої інстанції не звернув увагу та не дав належної оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження порушених його прав при звільненні. Відповідач надав суду довідку про середній заробіток позивача в сумі 108 грн. 86 коп., яка складена без дотримання вимог діючого Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надавши заяву про слухання справи у її відсутність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача ОСОБА_1, який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, представника КЗ «Костянтинівський медичний коледж» - Бєляєва В.О., який проти скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року у справі № 233/46/17 (номер провадження 22-ц/775/747/2017) (а.с. 36, 120-121) наказом КЗ «Костянтинівський медичний коледж» № 125-к від 07 червня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на попереднє місце роботи провідним юрисконсультом з 31 грудня 2016 року (а.с.37).

Листами директора КЗ «Костянтинівський медичний коледж» за вих. № 01/266 від 06 червня 2017 року та вих. № 01/266 від 07 червня 2017 року, адресованими на ім'я директора департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, повідомлено про виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі, порушено клопотання щодо відновлення штатної одиниці провідного юрисконсульта та її фінансування (а.с. 38, 143).

06 червня 2017 року наказом № 124-к КЗ «Костянтинівський медичний коледж» «Про внесення змін до штатного розпису» внесено з 06 червня 2017 року в штатний розпис наступні зміни: 1.1 введено в штатний розпис з 06 червня 2017 року посаду провідного юрисконсульта. Кількість штатних одиниць - один, 10 тарифний розряд за рахунок загального фонду. 1.2 Виведено із штатного розпису посаду робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків 4 розряду (а.с.145).

Вищевказане також вбачається із додаткового штатного розпису КЗ «Костянтинівський медичний коледж» на 06 червня 2017 року, де введену посаду зазначено як "юристконсульт провідний" (а.с. 118, 134-138).

Згідно бухгалтерських відомостей від 09 червня 2017 року (а.с. 158,159) ОСОБА_1 нараховано 8665 грн. 20 коп. та 2191 грн. 20 коп. на виконання вищевказаного рішення суду (а.с. 121 зворот).

Листом за вих. № 01/274 від 12 червня 2017 року на адресу ОСОБА_1 відповідач повідомив останнього про його поновлення на роботі в КЗ «Костянтинівський медичний коледж» на посаді провідного юрисконсульта (а.с. 46).

07 червня 2017 року позивач звернувся з листом на адресу КЗ «Костянтинівський медичний коледж», в якому просив повідомити про виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року. Відповідач отримав листа 13 червня 2017 року (а.с. 51).

Відповіддю за вих. № 01/281 від 13 червня 2017 р. (а.с. 52) відповідач нагадав ОСОБА_1 про його обізнаність про рішення Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року, яким його поновлено на роботі з 31 грудня 2016 року та запропоновано повідомити заклад про поважні причини відсутності позивача на робочому місці. Вказаний лист було направлено позивачу «Новою Поштою», що вбачається з експрес-накладної № 59000263482240, дата оформлення - 14 червня 2017 року (а.с.53).

Листом за вих. № 01/284 від 14 червня 2017 р. (а.с. 57) КЗ «Костянтинівський медичний коледж» повідомляв ОСОБА_1, що у зв'язку з його відсутністю на робочому місці 07 червня, 08 червня, 12 червня, 13 червня, 14 червня 2017 року були складені акти, які надіслані йому поштою. Запропоновано повідомити заклад поважні причини відсутності його на робочому місці, попереджено про можливість звільнення у разі їх відсутності.

Лист направлено на адресу ОСОБА_1 «Новою Поштою», що вбачається з експрес-накладної № 59000263846392, дата оформлення - 15 червня 2017 року, відправлення отримане позивачем 16 червня 2017 року (а.с. 59, 60).

Листом КЗ «Костянтинівський медичний коледж» за вих. № 01/289 від 20 червня 2017 р. ОСОБА_1 запрошено з'явитись до кабінету директора КЗ з 8-00 до 16-30 год. у будні дні з метою повідомлення причин тривалої відсутності на робочому місці згідно з рішенням Апеляційного суду та внесення змін до трудової книжки (а.с. 69). Вказаний лист отримано позивачем 29 червня 2017 р., що вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 70-71).

Про відсутність позивача ОСОБА_1 на роботі комісією представників КЗ "Костянтинівський медичний коледж" складено акти: від 07 червня 2017 року (а.с.39); від 08 червня 2017 року (а.с.40); від 09 червня 2017 року (а.с.41); від 12 червня 2017 року (а.с.45); від 13 червня 2017 року (а.с.50); від 14 червня 2017 року (а.с.56); від 15 червня 2017 року (а.с.61); від 16 червня 2017 року (а.с. 62); від 19 червня 2017 року (а.с.67); від 20 червня 2017 року (а.с.68); від 21 червня 2017 року (а.с.72); від 22 червня 2017 року (а.с.74); від 23 червня 2017 року (а.с.76); від 26 червня 2017 року (а.с.83); від 27 червня 2017 року (а.с. 84).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт вжиття відповідачем належних заходів до виконання рішення суду про поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі та зазначив, що у позивача були відсутні об'єктивні перешкоди у виході на роботу після його поновлення на посаді. За таких обставин суд не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення на позивача та поновленні його на роботі. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та поновлення на роботі, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є неправомірними.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та відповідає обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом всього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). За змістом ст.ст. 40, 41 КЗпП України підставами для звільнення працівника згідно, зокрема з п. 4 ст. 40 КЗпП України є його відповідні винні дії, вчинення яких передувало виданню наказу (розпорядження) про припинення трудового договору.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності.

Обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України та норм КЗпП України має довести саме роботодавець.

Разом з тим, кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що 07 червня 2017 року він прийшов на місце роботи до КЗ «Костянтинівський медичний коледж», де йому було сказано, що поновлювати на посаді його не будуть. Залишивши заяву про повідомлення його про поновлення на роботі через пошту, він пішов з роботи. При цьому з директором закладу він не спілкувався через неприязні стосунки, що існують між ними. 17 червня 2017 року він отримав повідомлення про поновлення на роботі, після чого 19 червня 2017 року прийшов на своє робоче місце, де перебував увесь робочий день, та до 27 червня 2017 року, коли було видано наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, він кожного робочого дня приходив на роботу і знаходився на своєму робочому місті. Жодного разу за цей період він з директором закладу не спілкувався, будь-якої роботи не виконував. Будь-яких доказів на підтвердження свого перебування на роботі в період з 17 по 27 червня 2017 року позивач апеляційному суду надати не зміг. Позивач підтвердив той факт, що у вересні 2016 року за його заявою його було виключено із членів профспілковій організації Костянтинівського медичного училища (а.с. 139,140).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач КЗ «Костянтинівський медичний коледж» у відповідності до ч. 5 ст. 235 КЗпП України негайно виконав рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника - наказ про виконання рішення апеляційного суду від 07 червня 2017 року № 125-к (а.с. 37), за яким ОСОБА_1 поновлено на попереднє місце роботи провідним юрисконсультом з 31 грудня 2016 року.

В цей же день, 07 червня 2017 року, було складено комісійний акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці (а.с. 39).

Такі акти були складені також 08 червня 2017 року (а.с.40); 09 червня 2017 року (а.с.41); 12 червня 2017 року (а.с.45); 13 червня 2017 року (а.с.50); 14 червня 2017 року (а.с.56); 15 червня 2017 року (а.с.61); 16 червня 2017 року (а.с. 62); 19 червня 2017 року (а.с.67); 20 червня 2017 року (а.с.68); 21 червня 2017 року (а.с.72); 22 червня 2017 року (а.с.74); 23 червня 2017 року (а.с.76); 26 червня 2017 року (а.с.83) та 27 червня 2017 року (а.с. 84).

Із матеріалів справи вбачається, що адміністрацією КЗ «Костянтинівський медичний коледж» вживалися неодноразові заходи для з'ясування причини відсутності на роботі позивача, що вбачається з акту виїзду за місцем його проживання від 09 червня 2017 року та доповідними поясненнями робітників ОСОБА_5 і ОСОБА_6, допитаних у судовому засіданні суду першої інстанції у якості свідків, які засвідчили, що 09 червня 2017 року з будинку, де проживає ОСОБА_1, до них ніхто не вийшов, а 12 червня 2017 року такий виїзд до місця проживання не відбувся, оскільки ОСОБА_6 додзвонився до позивача, повідомив його про намір приїхати та передати документи, але ОСОБА_1 пояснив, що він перебуває в іншому місті, а документи мають направлятися йому поштою (а.с. 42-44, 48,49).

Листом КЗ «Костянтинівський медичний коледж» від 14 червня 2017 року ОСОБА_1 поставлено до відому про його поновлення на роботі, запропоновано повідомити заклад про поважність причин відсутності на робочому місці, попереджено про можливість звільнення за прогули (а.с. 57,58).

Вказаного листа ОСОБА_1 отримав 16 червня 2017 року, про що свідчить скриншот з сайту Нова Пошта та не заперечується позивачем (а.с.59,60).

Розглядаючи цю справу, апеляційний суд перевіряє обґрунтованість та поважність причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місті після 16 червня 2017 року, коли відповідач належним чином повідомив його про виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2017 року про поновлення його на роботі з 31 грудня 2016 року.

Згідно табеля обліку використання робочого часу за червень 2017 року ОСОБА_1 в період з 07 по 26 червня 2017 року був відсутній на роботі без поважних причин (а.с. 263).

Факт відсутності позивача на роботі також підтверджується актами від 19.09.2017 року, від 20.06.2017 року, від 21.09.2017 року, від 22.06.2017 року, від 23.06.2017 року, від 26.06.2017 року та 27.06.2017 року (а.с. 67,68,72,74,76,83,84).

Доводи позивача про те, що ці акти є неналежним доказами, оскільки складалися до закінчення робочого часу, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані акти складалися після перебігу трьох годин відсутності позивача на робочому місці.

Факт відсутності позивача на робочому місті, зокрема 27 червня 2017 року, підтверджується актом виїзду комісії КЗ «Костянтинівський медичний коледж» разом з директором від 29 червня 2017 року для ознайомлення позивача з наказом про накладення на нього дисциплінарного стягнення (а.с. 95).

Зазначені докази підтверджують факт вчинення позивачем 19, 20, 21, 22, 23, 26 та 27 червня 2017 року прогулів, тобто допущення ним порушення трудової дисципліни.

Позивачем не надано суду доказів про те, що в період з 19 по 27 червня 2017 року він кожного робочого дня знаходився на робочому місті, а також не надано доказів, що підтверджують поважність причин його відсутності на роботі в ці робочі дні.

Довід апеляційної скарги про зазначення в наказі № 138-к від 27 червня 2017 року про відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом 14 календарних днів, та внесення змін в цей наказ наказом № 230-к від 15 вересня 2017 року, чим відповідач визнав протиправність прийнятого рішення, змінивши «календарні дні» на «робочі дні», змінивши при цьому зміст наказу № 138 по суті, апеляційний суд відхиляє, оскільки з контексту наказу № 138-к від 27 червня 2017 року вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогули, допущені саме у робочі дні.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач фактично на роботі поновлений не був, оскільки в штатний розклад не була введена посада провідного юрисконсульта, не впливають на висновки суду. Позивач був поновлений на роботі наказом № 125-к від 07 червня 2017 року на посаді, яку обіймав перед звільненням. Та обставина, що на час поновлення позивача на роботі в штатному розписі КЗ «Костянтинівський медичний коледж» була відсутня посада, на яку позивача було поновлено, не є підставою для невиходу позивача на роботу після доведення до нього наказу № 125-к від 07 червня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України з дотриманням закону.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, та на підставі доказів наданих сторонами, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: