Ухвала суду № 70701110, 27.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Пікуля В.П.

За участю секретаря : Кальник А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» про визнання правочину нікчемним,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 рокупозов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 121805 грн. 41 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу №5 від 02.03.2012 року.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» про визнання правочину нікчемним відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1218 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити, а в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.03.2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техніко транспортна компанія «Бізнес Клас» було укладено договір купівлі-продажу №5, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов'язується продати, а товариство придбати запасні частини автомобілів та сільськогосподарської техніки, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в накладних, що є додатками до договору, та на умовах, що викладені в даному договорі.

В пункті 5.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

В подальшому, 03.01.2013 року та 03.01.2014 року сторони уклали додаткові угоди до договору купівлі-продажу № 5 від 02.03.2012 року, якими продовжили термін дії договору до 31.12.2015 року.

Відповідно до договору ТОВ «ТТК «Бізнес Клас» в період з березня 2014 року по вересень 2014 року здійснило оплату за товар на загальну суму 153 100,00 грн., ОСОБА_3 в свою чергу здійснив продаж (поставку) товару на суму 31294,59 грн.

28.12.2016 року товариство звернулось до ОСОБА_3 з вимогою про поставку товару згідно до умов укладеного договору або повернення коштів, на яке реакції від продавця не послідувало.

В подальшому, 21.03.2017 року між ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» та ОСОБА_4 був укладений договір про відступлення права вимоги №2, за умовами якого первісний кредитор (товариство) передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 5 від 02.03.2012 року зі змінами та доповненнями від 03.01.2013 та від 03.01.2014 року, укладеним між ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» та ФОП ОСОБА_3

За цим договором новий кредитор - ОСОБА_4 отримав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника - ОСОБА_3 належного та реального виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Незважаючи на перехід права вимоги до нового кредитора та його наступні звернення до боржника як з повідомленням про укладення договору про відступлення права вимоги, так і з вимогою про повернення коштів в сумі 121805,41 грн., остання також залишилася без виконання.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_4 до суду з вимогою про стягнення коштів з ОСОБА_3 в порядку, визначеному положеннями ч.2 ст. 693 ЦК України.

Під час розгляду справи, відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічний позов про визнання нікчемним договору про відступлення права вимоги, укладеного 21.03.2017 року між ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» та ОСОБА_4 з підстав його невідповідності вимогам ст. 228 ЦК України.

Задовольняючи первісні вимоги, суд першої інстанції встановив невиконання ОСОБА_3 умов договору та на підставі положень ч.2 ст. 693 ЦК України дійшов висновку про наявне у ОСОБА_4 як у особи, до якого перейшли права за договором купівлі-продажу № 5 від 02.03.2012 року, права на стягнення попередньої оплати в сумі 121805,41 грн. за непоставлений в обумовлений строк товар.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги нікчемним в силу вимог ст. 228 ЦК України, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, які б свідчили про порушення публічного порядку. При цьому, суд зазначив, що оспорюваний договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Так, факти укладення договору купівлі-продажу №5 між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Техніко транспортна компанія «Бізнес Клас», укладення додаткових угод до вказаного договору від 03.01.2013 року та 03.01.2014 року про продовження терміну дії договору до 31.12.2015 року, оплати товару на загальну суму 153 100,00 грн. та поставки ОСОБА_3 товару на суму 31294,59 грн. - не оспорюються сторонами та встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області під час розгляду справи за позовом ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» до ФОП ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Також вказаним судовим рішенням встановлено, що вартість недопоставленого товару складає 121805,41 грн. та факт припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 13.05.2015 року.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

21.03.2017 року ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» та ОСОБА_4 уклали договір про відступлення права вимоги, за яким до ОСОБА_4 перейшло право вимоги, що належало первісному кредиторові (товариству) за договором купівлі-продажу № 5 від 02.03.2012 року зі змінами та доповненнями від 03.01.2013 та від 03.01.2014 року, укладеним між ТОВ ТТК «Бізнес-Клас» та ФОП ОСОБА_3

Згідно статей 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор мас право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Умовами договору, а саме пунктами 6.1, 6.2 договору купівлі-продажу сторони визначили, що у разі порушення умов даного договору, винна у такому порушенні сторона відшкодовує іншій стороні збитки, спричинені її діями чи бездіяльністю. Відшкодуванню підлягає тільки пряма дійсна шкода.

В ході розгляду справи, судом вірно встановлено, що станом на 31.12.2015 року продавець ОСОБА_3 не виконав в повному обсязі умови договору щодо постачання товару, а відтак у нього існує перед позивачем зобов'язання з поставки товару.

З метою досудового врегулювання спору, покупцем ТОВ ТТК «Бізнес-клас» за вих. № 28/12/16 від 28 грудня 2016 року рекомендованим листом було направлено ОСОБА_3 вимогу про поставку товару на протязі семи календарних днів, а у випадку неможливості здійснити таку поставку, повернути передоплату у розмірі 121805,41 грн. на відповідні рахунки товариства.

Зазначена вимога була отримана відповідачем, проте залишилась без реагування, що, в свою чергу, свідчить про прострочення останнім виконання зобов'язання з поставки товару не тільки після закінчення строку дії договору, а і після запропонованого кредитором строку - на протязі семи днів з моменту отримання даної вимоги.

Крім того, 07.04.2017 року новим кредитором за договором про відступлення права вимоги ОСОБА_4, також була направлена вимога про необхідність боржнику ОСОБА_3 на протязі семи календарних днів з часу отримання вимоги повернути кошти за товар в розмірі 121805,41 грн.

Дана вимога була отримана боржником, який на протязі семи календарних днів не здійснив запропоновані кредитором дії, чим також допустив прострочення виконання зобов'язання по поставці товару.

Вірно встановивши в цій частині обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність вимоги нового кредитора ОСОБА_4 про стягнення з боржника ОСОБА_3, який прострочив виконання зобов'язання, грошових коштів в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову про визнання договору нікчемним.

Так, заявляючи вимогу про визнання договору про відступлення права вимоги від 21.02.2017 року нікчемним на підставі ст. 228 ЦК України, ОСОБА_3 посилався на те, що останній порушує публічний порядок, оскільки спрямований на використання належного товариству ТТК «Бізнес-Клас» майна, засновником якого є ОСОБА_4 та він - ОСОБА_3, всупереч закону та не відповідає моральним засадам суспільства.

Згідно до роз'яснень Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність по справі належних та допустимих доказів того, шо оспорюваний договір про відступлення права вимоги порушує публічний порядок в розумінні вимог ст. 228 ЦК України, одночасно позивачем не доведено вини в діях самих учасників правочину, яка повинна виражатись в намірі порушити саме публічний порядок, а не будь-які інші об'єкти права.

Апеляційна скарга скарги не містить нових фактів чи доказів, які б спростували висновки місцевого суду.

Так, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги докази про наявність виконавчих проваджень, де ОСОБА_3 являється стягувачем, а ТОВ ТТК «Бізнес Клас» боржником, само по собі не є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги нікчемним з підстав порушення публічного порядку, оскільки свідчить лише про факт невиконаних судових рішень.

Поряд з цим, матеріалами справи доводиться, що засновниками (учасниками) вказаного товариства є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, чиї внески до статутного фонду є рівними - по 10000 грн.

Крім того, ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ним та ОСОБА_5, є стягувачем в межах процедури примусового виконавчого провадження, в ході якого державним виконавцем накладено арешти на майно боржника ТОВ ТТК «Бізнес Клас», не дивлячись на те, що з іншої сторони він є засновником (учасником) вказаного товариства.

Наведені обставини є свідченням бізнес конфлікту між самими учасниками товариства, наслідком яких є їх дії по укладанню тих чи інших договорів про відступлення права вимоги та непоодинокі звернення до суду з позовами, що виключає зазначені ОСОБА_3 підстави для визнання договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ ТТК «Бізнес Клас» та ОСОБА_4 нікчемним з підстав порушення саме публічного порядку, а не будь-яких інших об'єктів права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстан6ції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Обідіна О.І.