Рішення № 70698012, 20.11.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2943/16-ц

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування збитків, спричинених внаслідок ДТП -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, при цьому зазначає, що 06 січня 2016 року близько 04 год. 00 хв. на автодорозі М-6 «Київ-Чоп», на 143 км. + 740 м., трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 (третя особа), який, порушуючи правила дорожнього руху, здійснив наїзд на транспортний засіб «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 та на транспортний засіб (причіп до попередньо згаданого тягача) «Samro S» д.н.з. НОМЕР_3, власником та законним розпорядником яких є - ОСОБА_2.

За вчиненні вищезазначені діяння ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у ньому та просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 207 130,99 гривень, витрати на проведення оцінки в розмірі 1585,44 гривень, збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 214 715,70 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 4 234,33 гривень.

Представники відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали та вважають його не доведеним, оскільки висновок експерта наданий позивачем не є належним доказом про визначення вартості спричиненої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 214 715,70 гривень не містять суми отриманої винагороди з відрахуванням відповідних податків.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, не повідомивши причину неявки. Про час і день розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

За змістом частини 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 998, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, чинними на день їх виникнення, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

ОСОБА_4 вбачається з матеріалів справи, 06 січня 2016 року близько 04 год. 00 хв. на автодорозі М-6 «Київ-Чоп», на 143 км. + 740 м., водій транспортного засобу «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4, заснув за кермом, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з транспортним засобом «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_2 та на транспортний засіб (причіп до попередньо згаданого тягача) «Samro S» д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7, власником та законним розпорядником яких є - ОСОБА_2. Дорожньо-транспортна пригода сталась в наслідок порушення ОСОБА_4 п.12.1 ПДР України.

Житомирським районним відділенням поліції було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016060170000017 від 06.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України

Постановою Житомирського районного відділення поліції ГУ НП в Житомирській області від 20.05.2016 року закрито кримінальне провадження через відсутність в діях водія ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення (отримав легкі тілесні ушкодження (а.с.9-10).

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, то б то з нереабілітуючих підстав (а.с.11-12). Дана постанова Житомирського районного суду Житомирської області є чинною ніким не скасована.

Відповідно до частин 3 і 4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини що до того, 06 січня 2016 року близько 04 год. 00 хв. на автодорозі М-6 «Київ-Чоп», на 143 км. + 740 м., водій транспортного засобу «Renault Premium» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, в наслідок чого здійснив ДТП, чим порушив п.12.1 ПДР України, суд вважає встановленими та такими, що не підлягають додатковому доказуванню.

За ч.1, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Приписами ст.1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз’ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов’язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв’язку із заподіянням шкоди майну.

У п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року судам роз'яснено, що у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту.

З аналізу наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що до шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, належить вартість відновлювального ремонту у тому числі й робіт щодо відновлення пошкодженої речі.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові №6-691цс15 від 02 грудня 2015 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, пошкоджений автомобіль позивачем відремонтовано.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди та обсяги механічних пошкоджень позивач виходив із висновку №749/16-54 від 13 липня 2016 відповідно до якого матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_4 та на транспортний засіб (причіп до попередньо згаданого тягача) «Samro S» д.н.з. НОМЕР_3, складає 294443,90 гривень (а.с.26-59).

Позивач поніс витрати при проведенні ремонту автомобіля проте дані витрати не підтверджуються ні актом виконаних робіт ні платіжним квитанціями.

Ухвалою суду від 29 червня 2017 року по справі було призначено судову авто-товарознавчу експертизу, яка повернена без виконання, так як відповідно до «ОСОБА_7 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» затвердженого наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України за №142/5/2092 від 24.1.2003 року зі змінами в редакції від 21.08.2009 року 1335/5/1159 при умові, що транспортні засоби відремонтовані проводиться по матеріалам справи. Надані на експертизу матеріали справи не містять даних пробігу автомобіля, зображення про пошкодження автомобіля в кольоровому цифровому форматі, розміри пошкодження складових кузова, кабіни ТЗ у метричних вимірах, даних про висоту протектора автопокришок.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, законодавством передбачено, що збитки, завдані особі, в тому числі внаслідок пошкодження її майна, можуть бути як реальними (описані в позові вище), так і такими, що полягають у неотриманих потерпілою особою доходах, які та могла б отримати за звичайних обставин (якби не було скоєно дорожньо-транспортну пригоду), тобто упущена позивачем вигода.

Частиною 4 ст.623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Позивач ОСОБА_2 як фізична особа, яка пройшла державну реєстрацію як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи є платником фіксованого податку, а тому останньому підлягають відшкодуванню тільки реальні доходи, які позивач міг би одержати (ст.ст.440-442 Цивільного кодексу України), з урахуванням конкретних особливостей господарської діяльності.

Не встановивши фактичний розмір збитків, завданих позивачу внаслідок упущеної вигоди та не зазначивши, якими доказами такий розмір підтверджується, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 214715,70 гривень.

За правилами ч.3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 86, 88, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167, 1188, 1192 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Зубчук